Розглянемо формування резерву по аналогії з міжнародними стандартами, а також враховуючи вітчизняний досвід.
а) міжнародний досвід:
Спосіб 1 — створення резерву на підставі обсягу загальної дебіторської заборгованості згідно балансу на кінець року.
При цьому способі коефіцієнт сумнівності заборгованості визначається на основі аналізу даних дебіторської заборгованості та безнадійних боргів по конкретному підприємству, виходячи з даних попередніх періодів.
ПРИКЛАД. Загальна сума дебіторської заборгованості підприємства на кінець звітного періоду складає 10000 грн. На базі даних минулих років, можна зробити прогноз, що 5 % з суми дебіторської заборгованості не буде оплачено.
Сума резерву сумнівних боргів становить: 10000 х 0,05 = 500грн.
Спосіб 2 — створення резерву на основі обсягу реалізації.
ПРИКЛАД. Підприємством було реалізовано продукцію на суму 20000 грн. Досвід минулих років показує, що 4% від обсягу проданої продукції може буде не оплачено.
Резерв сумнівних боргів буде складати: 20000 х 0,04 = 800 грн.
Таким чином визначається сумнівний борг по кожному підприємству.
б) вітчизняний досвід
Позитивною рисою вітчизняного методу є те, що він узгоджується із податковим обліком. Згідно нього, резерв сумнівних боргів можливо створити коли:
• заборгованість не забезпечена гарантіями (векселями, заставами, угодами страхування);
• заборгованість не оплачується більше 30 днів з дати яка обумовлена в угоді;
• підприємство подало заяву в суд про стягнення такої заборгованості.
Висновки про створення резерву сумнівних боргів робляться на підставі результатів інвентаризації дебіторської заборгованості, яка була проведена відповідними спеціалістами.
Висновки повинні містити:
• дату і причини виникнення заборгованості;
• термін її погашення за умовами договору;
• відсутність гарантій погашення заборгованості;
• дату пред'явлення позовної заяви в суд про стягнення заборгованості з дебітора;
• номер і дата платіжного доручення про перерахування мита.