У процесі зовнішньоекономічної діяльності виникають платежі за грошовими вимогами та зобов'язаннями. Міжнародні розрахунки— це система організації і регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин. Міжнародні розрахунки здійснюються переважно у безготівковій формі. Основними посередниками в міжнародних розрахунках виступають банки, між якими виникають кореспондентські відносини. На основі міжбанківських кореспондентських відносин відбувається рух валюти між різними країнами. В основу міжнародних розрахунків покладено рух товарно-розпорядчих документів і операційне оформлення платежів.
Суб'єктами міжнародних розрахункових операції є експортери, імпортери і банки.
Рух товарів і послуг через національні кордони урівноважується рухом у протилежному напрямі грошових засобів, що є платежами та товари та послуги. Ці потоки регіструються і узагальнюються у статтях платіжного балансу, під яким розуміють статистичний запис всіх економічних угод або зобов’язань, що були здійснені протягом певного часу між громадянами даної країни та іноземцями іншої країни. Платіжний баланс фіксує стан платежів та надходжень певної країни та надає уявлення про участь країни у світовому господарстві, масштабах, структурі та характері її зовнішньоекономічних зв’язків.
В процесі здійснення міжнародних розрахунків може виникати зовнішня заборгованість— це сума фінансових зобов'язань країни іноземним кредиторам, що підлягає погашенню в обумовлені терміни. Найгостріше проблема зовнішньої заборгованості стоїть перед країнами, що розвиваються, і переросла нині в проблему кризи заборгованості.
Причини кризи заборгованості охоплюють усю систему відносин господарського спілкування між партнерами з приводу руху капіталів, товарів і послуг. Тому за своєю політико-економічною природою криза заборгованості має трактуватися не просто як криза фінансово-кредитних відносин розвинених країн з молодими державами, а як найбільш узагальнюючий прояв кризи всієї системи світогосподарських відносин між ними.
Для уникнення нерівномірного розподілу світового капіталу між країнами та міжнародними організаціями, а також для попередження утворення та розвитку заборгованостей створюються спеціальні світові організації, що стежать за всіма світовими фінансовими операціями та регулюють їх.
Співробітництво тієї чи іншої країни з міжнародними кредитно-фінансовими структурами здійснюється через міжнародні організації універсального характеру системи ООН; міжнародні кредитно-фінансові інституції, такі як Міжнародний валютний фонд (МВФ) та група Світового банку (СБ); міжнародні організації регіонального характеру — регіональні банки розвитку та ін. Вони і здійснюють нагляд та регулювання світових фінансових відносин.
Крім того, активний процес регулювання міжнародних фінансів здійснюється сьогодні через щорічні наради "великої сімки" (нині— "велика вісімка"), яка приймає найбільш важливі стратегічні рішення; Паризький клуб, який об'єднує державних кредиторів, котрі регулюють і уніфікують підходи кредиторів до того чи іншого боржника; Лондонський клуб, який об'єднує найбільших приватних кредиторів.
Валютне регулювання— одна з форм державного регулювання міжнародних економічних відносин, спрямована на регулювання міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютою та валютними цінностями з метою урівноваження платіжних балансів, зміни структури імпорту або його обмеження, скорочення платежів за кордон, концентрації валютних ресурсів у руках держави.
Системи національного регулювання грошово-валютних відносин мають дуже давню історію. Воно розпочиналося, як правило, з впровадження заборони вивозу золота з країни. Поступово це регулювання поширилось на інші валютні цінності, у тому числі на платіжні засоби та цінні папери. З уведенням оборотності валют валютне регулювання в деяких розвинутих країнах було скасоване, в інших — значно послаблене.
Державне регулювання платіжного балансу – це сукупність економіних заходів держави, спрямованих на формування основних статей платіжного балансу та покриття різниці між надходженнями та видатками у цьому балансі. Існує багато методів регулювання балансу, що спрямовані на стимулювання чи на обмеження зовнішньоекономічних операцій в залежності від валютно-економічного положення і стану світових розрахунків країни.
Отже, усі відносини, що виникають з приводу формування, здійснення та контролю міжнародних фінансів, а також безпосередньо всі інструменти, що використовуються при цьому утворюють єдину систему, однією ланкою якої є фінансовий ринок.
Таким чином, ми розглянули історію розвитку формування та становлення як грошових, так і валютних відносин; ознайомилися з поняттям валютних ринків та оглянули їх класифікацію; дізналися про існування міжнародних фінансових центрів, що є основою функціонування міжнародних фінансових відносин; проінформовані про існування міжнародних ринків позичкового капіталу та ринків інвестиційного капіталу.