ПРОГРАМА РОБОТИ ГУРТКА ЮНИЙ ФІНАНСИСТ

 

 

.

ПРОГРАМА РОБОТИ ГУРТКА „ЮНИЙ ФІНАНСИСТ”

ПЕРЕЛІК ТЕМ ЗАНЯТЬ У ГУРТКУ „ЮНИЙ ФІНАНСИСТ”

1. Сутність і сфери застосування фінансів.

2. Сутність грошей: реальна вартість або загальне признання.

3. Сучасна банківська система.

4. Бюджет – центральний фонд фінансових ресурсів держави.

5. Податки: обов’язок чи можливість ухилення.

6. Управління фінансовими ресурсами домашніх господарств.

7. Пенсійна система. В якому віці слід думати про пенсію.

8. Фондовий ринок: можливість отримання доходу або фінансова поразка.

9. Послуги страхових компаній: спроба стягнути гроші або реальний захист.

10. Міжнародні фінанси.

ЗМІСТ ТЕМ ЗАНЯТЬ У ГУРТКУ „ЮНИЙ ФІНАНСИСТ”

 

Тема 1.Сутність і сфери застосування фінансів.

Професійне спрямування „Фінанси”. Особливості підготовки фахівців з фінансів. Можливості реалізації знань з області фінансів.

Історичні аспекти виникнення фінансів та їх необхідність. Гроші, як матеріальна основа фінансів. Цільові грошові фонди суспільного призначення. Функції фінансів.

Фінанси домашніх господарств.

Тема 2. Сутність грошей: реальна вартість або загальне признання.

Історична концепція розвитку грошей. Функції, види грошей, грошовий обіг.

Грошові системи та їй види. Металеві грошові системи. Формування сучасної системи кредитних грошей.

Тема 3. Сучасна банківська система.

Історичні особливості формування банківської системи.

Розвиток центральних банків. Механізм створення грошей банківською системою.

Фінансові послуги, що надають банки.

Тема 4. Бюджет – центральний фонд фінансових ресурсів держави.

Бюджет в економічній системі держави, його економічна сутність та призначення.

Сутність бюджетної системи країни. Складові бюджетної системи, її структура. Бюджетний процес.

Тема 5. Податки: обов’язок чи можливість ухилення.

Сутність та види податків. Платники податків.

Податкова система країни.

Державний нагляд за своєчасністю сплати податків.

Тема 6. Управління фінансовими ресурсами домашніх господарств.

Визначення джерел надходження та напрямків використання фінансових ресурсів. Сімейний бюджет.

Складання особистого фінансового плану.

Зберігання та особисте інвестування фінансових ресурсів.

Тема 7. Пенсійна система. В якому віці слід думати про пенсію.

Сутність пенсійного страхування. Пенсійний фонд України.

Недержавне пенсійне страхування. Можливості отримання пенсій від недержавних пенсійних фондів.

Сплата внесків в Пенсійний фонд: сучасні витрати чи забезпечення майбутнього.

Тема 8. Фондовий ринок: можливість отримання доходу або фінансова поразка.

Сутність та структура фінансового ринку. Фондовий ринок як складова фінансового ринку

Основні види цінних паперів, та їх загальна характеристика.

Учасники ринку цінних паперів.

Способи отримання доходу на фондовому ринку.

Тема 9. Послуги страхових компаній України: спроба стягнути гроші або реальний захист.

Природа та функції страхування. Основні види та форми страхування.

Види страхових послуг. Обов’язкове та добровільне страхування.

Страхування майна, відповідальності. Страхування дітей, медичне та інші види страхування.

Тема 10. Міжнародні фінанси.

Економічна природа та призначення міжнародних фінансів.

Створення та функціонування міжнародних фінансових інститутів: МВФ (міжнародний і валютний фонд), СБ (світовий банк). Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна Фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР) та інші.

Сутність та роль міжнародного фінансового ринку.

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ Михайла ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

 

Кафедра фінансів

 

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

у загальноосвітніх школах на тему: «ПЕНСІЙНА СИСТЕМА. В ЯКОМУ ВІЦІ СЛІД ДУМАТИ ПРО ПЕНСІЮ»  

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ імені Михайла ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

 

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

КОНСПЕКТ ЛЕЦІЇ

НА ТЕМУ:

“СУЧАСНА БАНКІВСЬКА СИСТЕМА ЯК КРОВОНОСНА СИСТЕМА ЕКОНОМІКИ”

(для учнів 11 класів середніх загальноосвітніх шкіл)

Виконала:

к.е.н., доцент кафедри фінансів Канєєва І.І.

Донецьк-2008

СУЧАСНА БАНКІВСЬКА СИСТЕМА

1.Банківська система України і її характеристика.

2. Сутність і функції центральних банків.

3. Національний банк України. Його задачі і функції.

4. Операції НБУ.

Мета:розкрити особливості формування і функціонування сучасної банківської системи України, визначити сутність і основні види операцій, які здійснюють сучасні комерційні банки; розкрити призначення, завдання і основні операції центральних банків, зокрема Національного банку України

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р. // Га­лицькі контракти. - 1999. - № 41. - С. 55-66. 2. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2001 р. //… 3. Гроші та кредит: Підручник /М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкі-на та ін.; За заг ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ,…

Банківська система України і її характеристика

Банківська система - це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, що займаються банківською… Необхідність формування банківської системи, як особливої структури,… 1) пов'язаних із необхідністю проведення громадського нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження…

Сутність і функції центральних банків

 

Головною ланкою банківської системи будь-якої держави є центральний банк країни. У різних державах такі банки називаються по-різному: народні, державні, емісійні, резервні, Федеральна резервна система (США), Банк Англії, Банк Японії й інші.

Центральні банки виникли як комерційні банки, наділені правом емісії банкнот. Першим емісійним банком вважається, створений у 1694 р. Банк Англії, оскільки він початків випускати банкноти і враховувати комерційні векселя. Згодом за центральними банками закріпилася роль скарбника держави, посередника між державою і комерційними банками, провідника грошово-кредитної політики держави. Будучи комерційними, національні банки були націоналізовані, і в даний час капітал їх цілком або частково належить державі.

В усіх розвинутих країнах діє декілька законів, в яких сформульовані і закріплені задачі і функції центрального банку, а також визначені інструменти і методи їх здійснення. Як правило, головним правовим актом, що регулює діяльність центральних банків, служить закон про центральні банки країни.

Центральні банки є регулюючою ланкою в банківській системі, тому їх діяльність пов'язана зі зміцненням грошового обороту, захистом і забезпеченням усталеності національної грошової одиниці і її курсу стосовно іноземних валют; розвитком і зміцненням банківської системи країни; забезпеченням ефективного і безперебійного проведення розрахунків.

Традиційно перед центральними банками ставиться п'ять головних задач. Центральний банк покликаний бути:

1) емісійним центром країни, тобто користуватися монопольним правом на випуск банкнот

2) банком банків, тобто проводитит операції не з торгово-промисловою клієнтурою, а переважно з банками даної країни: берегти їх касові резерви, розмір яких установлюється законом; надавати їм кредити (кредитор останньої інстанції); здійснювати нагляд, підтримуючи необхідний рівень стандартизації і професіоналізму в національній кредитній системі

3) банкіром уряду –для цього він повинний підтримувати державні економічні програми і розміщати державні цінні папери; надавати кредити і виконувати розрахункові операції для уряду, берегти офіційні золотовалютні резерви

4) головним розрахунковим центром країни, виступаючи посередником між іншими банками країни при виконанні безготівкових намірів, заснованих на заліку взаємних вимог і зобов'язань (клірінг)

5) органом регулювання економіки грошово-кредитними методами.

При вирішенні п'ятьох головних задач центральний банк виконує три головні функції: регулюючу, контролюючу і інформаційно-дослідницьку.

З регулюючою функцією тісно пов'язана контролююча функція. Вона включає визначення відповідності вимогам якісного складу банківської системи, тобто… Всім центральним банкам властива також інформаційно-дослідницька функція. В… Функції центральних банків найчастіше переплітаються, якщо цього потребує досягнення поставленої цілі або вирішення…

Національний банк України. Його задачі і функції.

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного керування, юридичний статут, задачі і функції,… Структура Національного банку будується за принципом централізації з… - центральний апарат (м. Київ)

Операції НБУ

Національний банк для виконання покладених на нього функцій проводить такі операції: 1) надає кредити комерційним банкам і іншим фінансово-кредитним установам для… 2) проводить дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, передбаченому Законодавством України;

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ імені Михайла ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

 

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

КОНСПЕКТ ЛЕЦІЇ

НА ТЕМУ:

БЮДЖЕТ – ЦЕНТРАЛЬНИЙ ФОНД ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ДЕРЖАВИ

(для учнів 11 класів середніх загальноосвітніх шкіл)

Виконала:

к.е.н., доцент кафедри фінансів Свинаренко Т.І..

Донецьк-2011

БЮДЖЕТ – ЦЕНТРАЛЬНИЙ ФОНД ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ДЕРЖАВИ

Сфера фінансової діяльності кожного члена суспільства значно розширюється в сучасних умовах. З огляду на це зростає потреба в спеціальних знаннях, вмінні правиль­но оцінювати явища й процеси в галузі фінансів, які відбува­ються в державі. На сьогодні фінанси слід розглядати насам­перед як економічну категорію, що відображає процеси, пов'язані із створенням, розподілом і використанням фондів фінансових ресурсів.

Держава для виконання своїх функцій повинна мати у своєму розпорядженні певну величину фінансових ресурсів, що створюються в її народногосподарському комплексі. З цією метою вона здійснює свою фінансову діяльність шляхом законо­давчого визначення форм мобілізації доходів і витрат із метою досягнення економічного й соціального прогресу в державі

Фінанси - це економічні відносини, що виникають у результаті

Формування, розподілу і використання

ВВП, втілені у потоках грошових коштів

Та спрямовані на забезпечення соціально

-економічного розвитку суспільства. ”

М.М. Артус

Бюджетні системи остаточно сформувались протягом XIX століття. Фінанси як самостійна сфера людської діяльності й економічна категорія… Бюджетні відносини почали виділятись в окрему ланку фінансо­вих, коли ускладнився процес перерозподілу частини…

Будування бюджету держави

Починається з кожного з нас

Державний бюджет формується на основі головних завдань бюджетної політики України є: - призупинення спаду виробництва; - забезпечення фінансової стабілізації. Для цього треба насамперед здійснити невідкладні заходи зі зміцнення…

Бюджет складається й затверджується кожний рік .

Бюджетний рік – це період, протягом якого діє затверджений бюджет. У Франції, Німеччині, Італії, Швейцарії, Україні бюджетний рік співпадає з календарним роком.

В Англії, Канаді, Японії бюджетний рік починається з 1 квітня і закінчується 31 березня. В США бюджетний рік федерального бюджету охоплює період з 1 жовтня по 30 вересня наступного року.

Це пояснюється практикою, що історично склалася в країні, термінами скликання сесій парламентів.

Згідно із світовим досвідом, роль держави у розподільчих процесах зростатиме по мірі розвитку ринкових відносин, і бюджет у цьому разі є найдосконалішим засобом для здійснення державою своїх функцій.

Слід зауважити, що у розвинених країнах державний бюджет забезпе­чує не лише акумулювання коштів, необхідних для фінансування дер­жави; використовується не лише для часткового перерозподі­лу доходів з метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й для впливу на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві і провадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки.

Таким чином, державний бюджет – це важливий інструмент впливу на розвиток економіки України взагалі та створення соціальних умов розвитку держави .

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ

І ТОРГІВЛІ імені Михайла ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

 

Інститут обліку і фінансів

Кафедра фінансів

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Магістранту з проведення педагогічної практики

у гуртку «Юний фінансист»

За темою

МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ВІДНОСИНИ

Міжнародна фінансова система, з одного боку, обслуговує міждер­жавний рух товарів, послуг та факторів виробництва, з іншого — відіграє самостійну… Отже, міжнародні фінанси – поняття, що характеризує сукупність міжнародних… Істотною ланкою усієї системи зовнішньоекономічних зв’язків держав в умовах економічного та господарського наближення…

ФУНКЦІОНУВАННЯ СВІТОВОГО ФІНАНСОВОГО РИНКУ

Протягом десятиріч після другої світової війни у світовому економічному середовищі протікали значні зміни. У 50-х роках промислові корпорації були… Основою утворення міжнародного фінансового ринку стали розвиток міжнародного… Розвиток фінансових інститутів, інструментів і спеціальних знань, необхідних для перетворення у міжнародний центр,…

МІЖНАРОДНІ РИНКИ ПОЗИКОВОГО ТА ІНВЕСТИЦІЙНОГО КАПІТАЛУ

Головним джерелом накопичення грошових ресурсів виступа­ють промислове розвинуті країни та їхні агенти. Вони ж є і головни­ми одержувачами… Міжнародний кредит— це надання у тимчасове користування грошово-матеріальних… Залежно від того, хто виступає кредитором, розрізняють кредити приватні, урядові та кредити міжнародних і регіональних…

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ЗАБОРГОВАНІСТЬ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ

Суб'єктами міжнародних розрахункових операції є екс­портери, імпортери і банки. Рух товарів і послуг через національні кордони урівноважується рухом у… В процесі здійснення міжнародних розрахунків може виникати зовнішня заборгованість— це сума фінансових зобов'язань…

Рекомендована література

1. Андрєєв А.В. Фінансовий ринок та інвестиції. – К.: Т-во «Знання», 2000. – 214с.

2. Антонов В.А. Мировая валютная система и международные расчеты. – М, 2000. – 193с.

3. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. – К: Знання, 2001. – 305с.

4. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності. – К: Центр навчальної літератури, 2004. – 384с.

5. Маслова С.О. Фінансовий ринок. – К.: Каравела, 2003. – 344с.

6. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник / О.І. Береславська, О.М. Наконечний, М.Г. Пясецька та ін.: За заг. ред. М.І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. – 392с.

7. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. Посібник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 535с.

ДОДАТКИ

 

Рис. 1. Взаємодія України з іншими елементами світового фінансового ринку.

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ Михайла ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

 

Кафедра фінансів

 

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

у загальноосвітніх школах на тему: «ПЕНСІЙНА СИСТЕМА. В ЯКОМУ ВІЦІ СЛІД ДУМАТИ ПРО ПЕНСІЮ»  

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Магістранту з проведення педагогічної практики

у гуртку «Юний фінансист»

За темою

Література

1. Всё начиналось с десятины: этот многоликий налоговый мир. – М., 1992.

2. Моммзен Т. История Рима. – СПб., 1993.

3. Налоговые системы зарубежных стран. – М., 1995.

4. Черник Д. Г. Налоги в рыночной экономике. – М., 1997.

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ

І ТОРГІВЛІ імені Михайла ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

 

Інститут обліку і фінансів

Кафедра фінансів

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Магістранту з проведення педагогічної практики

у гуртку «Юний фінансист»

За темою

ЕВОЛЮЦІЯ ГРОШЕЙ

Гроші були придумані людьми багато тисяч років назад. Історичні періоди розвитку грошового обігу в цілому відповідали типам грошових одиниць, тому… Рис. 1. Ступені розвитку грошей.

Мішки із зерном і какао бобами, металеві копі та знаряддя праці, кості тварин та людей, гребенці та дзвоники, зуби та клики, риби, ткані у різний час та в різних містах виконували функцію грошей, але суспільство та цивілізація має здатність невпинно розвиватися. І на певному ступені цього розвитку з’явилися в же справжні гроші – монети. Загальний хронологічний розвиток грошей надан у додатку.

Монети – це металеві гроші, виготовлені шляхом чеканки чи лиття. Перші монети литі з’явилися у Китаї у ХІІ ст. до н.е., а першими монетами, що чеканилися були гроші древньогрецьких колоній, що з’явилися 5 століть потому. Але в обох випадках монетами їх не називали, найменування грошам дали у Римі. Отже металева монета стала одним із головних результатів еволюції грошей.

Із зміною золота на інші метали змінювалася номінальна вартість грошей. З переходом до паперових грошей знак номіналу остаточно відділився від реальної ціни банкноти.

На зміну паперово-грошовій ступені приходить паперово-кредитна. На цій ступені ще раз заперечується зміст реальних грошей, оскільки він підмінюється кредитними грошами, які перестають вже виконувати функцію засобу обігу. Потім приходить розрахунково-знакова ступень, де процес розвитку грошей досягає крайньої точки. Розрахункові знаки не можуть обертатися, бо вони іменні. Їх тому можна назвати ідеальними грошами, оскільки насправді при операції купівлі-продажу ніяких грошей немає – це безготівковий розрахунок, списання суми з рахунку покупця та зарахування її на рахунок продавця. До такого виду грошей відносять пластикові картки (кредитні картки).

Ще одним видом розрахунків без готівки є електронні платежі. Уявіть собі, що у вас є гаманець, який володіє чудесними якостями. Якщо ви його загубите, ніхто не зможе його відкрити і скористатися вашими коштами. При цьому ви з ними не розстанетесь: за вашою командою вони перемістяться з старого гаманця у новий, і так знов і знов. А якщо раптом виникне необхідність передати ці гроші бабусі, яке живе у США (але якщо у бабусі теж є такий гаманець), не треба бігти до банку чи офіс «Вестерн Юніон», досить віддати наказ гаманцю і потрібна сума перелетить до бабусиного гаманця, не дивлячись на час, відстань та національні кордони. При цьому гаманець буде сам вести облік всіх розрахунків та грошових переказів, що були зроблені чи отримані вами. Крім того гаманець надійно скриє ваші кошти та платежі від очей інших осіб, і при передачі коштів про їх суму та отримувача не зможуть дізнатися навіть спецслужби. Якщо ви все це уявили, то мабуть, зрозуміли дію електронної платіжної системи. Так як же функціонують ці електронні гроші і чим вони відрізняються від звичних для нас?

Насправді термін «гроші» тут не зовсім коректне. Наприклад, у супермаркеті у вас з радістю приймуть пластикову картку або банківський чек; а якщо вам потрібно улетіти за кордон, ви можете скористатися картками American Exspress, за допомогою яких розплатитися у ресторанах,готелі, банку; якщо вам терміново потрібно віддати борг другові у іншому місті, ви можете за телефоном продиктувати йому пін-код карти поповнення рахунку мобільного оператора. Все це - не гроші, але можуть слугувати засобом розрахунку, бо мають реальну цінність. У той же час існує і електронні чеки із цифровим підписом – це і є платіжна одиниця системи електронних платежів. Додайте сюди спеціальне хранилище для цих чеків у вигляді комп’ютерного файлу, що надійно закодовано і ви отримаєте електронний гаманець. Для їх використання потрібен лише Інтернет чи мобільний зв'язок і ви зможете здійснювати будь-які розрахунки з будь-якою особою.

Таким чином, ми розглянули перехід грошей від монетної форми до електронної, що значно спрощує розрахункові стосунки між нами та країнами в цілому.

ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

Вчені під грошами розуміють засіб здійснення мінових відносин і загальний еквівалент. Іншими словами, для того щоб предмети, що застосовуються при обміні, стали грошами, необхідно щоб вони були еквівалентом для деяких, а для всіх товарів на ринку.

Сьогодні вчені не можуть дійти єдиної думки стосовно функцій, що виконують гроші: 5 за К.Марксом чи 3 – за думкою американських вчених. Але в обох випадках стверджується, що міра вартості є однією з головніших функцій грошей. Ця функція полягає у тому, що: по-перше, у грошах знаходить відображення вартість усіх товарів; по-друге, це вираження вартості дає важливу економічну категорію – ціну. Співвідношення вартості благ та послуг у грошовому вираженні дуже відносне, бо може змінюватися та корегуватися в залежності від багатьох речей та подій. Однак зручніше використовувати деяку грошову одиницю у якості масштабу для виміру вартості різних товарів.

Другою важливою функцією грошей є засіб обігу. Співвідношення вартості товарів дуже відносне: чи дійсно вартість авто дорівнює вартості 100 велосипедів, або вартість улюбленого журналу – вартості двох пиріжків? Справа у тому, що ціни на ринку виникають в результаті багатьох операцій купівлі-продажу. Так процес ціноутворення нерозривно пов'язаний з реальним міновим процесом, де гроші виступають не тільки як міра вартості, але й у якості засобу обігу. Спочатку цю функцію виконувало золото. Купці надавали злиткам певної форми та ставили на них клеймо – це були золоті монети. Але в процесі обігу вони стиралися, а отже і втрачали вагу, але на ринку їх все одно приймали за початковою вартістю. На прикладі добре видно, як функція обігу грошей відокремлює реальний зміст металу у монеті від номінального. Згодом з’явилися паперові гроші – чисто номінальні знаки вартості. Вони легко стали прийматися у якості платежу, спрощуючи купівлю-продаж. Лист паперу з номіналом 500 грн. має таку вартість тільки тому, що цей грошовий знак знаходиться в обігу, якщо його буде вийнято, то такі банкноти не будуть коштувати практично нічого і перестануть бути грошами.

Порушуючи відому формулу «товар-гроші-товар», виробник не бажає вкладати отриманий прибуток у нову партію товару і виймає їх із сфери обігу. У такому випадку гроші, накопичуючись, стають скарбом. Саме тут відкривається нова грошова функція – накопичення. У даному стані гроші не обертаються, перестають працювати, тобто перестають бути засобом обігу. До того ж, існує реальна загроза втрати мінової функції, коли гроші перестають бути грошами, а накопичення стають фіктивними. Тому необхідно пам’ятати, що у якості скарбів можуть виступати тільки повноцінні гроші. Перш за все – золото, а також металеві та паперові знаки за умови, що їх реальна мінова вартість повністю відповідає номінальній.

У процесі товарного обігу, де під товаром розуміють і послуги, і суспільну працю, виникає ситуація, коли оплата проводиться не під час продажу, а через деякий час. У такому випадку гроші стають не хвилинним посередником руху товарів – вони здійснюють самостійний рух. Це відбувається при виплаті зарплати, при погашення фінансових зобов’язань. Тут в повній мірі спостерігається така грошова функція, як засіб платежу. З цією функцією тісно пов’язана поява особливої форми грошей – кредитні гроші, що є номінальними знаками вартості, що використовуються у вигляді боргових зобов’язань, векселів. Людина, що отримала за свій товар вексель, може використати його для необхідної їй покупки, але гарантом тут виступає не держава, а платник, що надав цей вексель. На базі такого вексельного обігу з’явилися особливі векселя, що випускаються банками і мають номінальну вартість – банківські білети або банкноти – і у вигляді грошових знаків володарюють зараз по всьому світі.

Остання грошова функція пов’язана з утворенням світового ринку, представленого тими ж товарно-грошовими відносинами, але за межами національних кордонів. Такі умови сприяли появі світових грошей. І хоча ціни у більшості випадках продовжують визначати в національній валюті – американських доларах чи англійських фунтах стерлінгів, все ж кінцевим засобом розрахунку є світові гроші. Це злитки дорогоцінних металів, частіше золота. Вони легко переходять з рук у руки, з країни у країну. Золота як загальний еквівалент світової торгівлі виступає у якості купівельного засобу і засобу платежу. Кожна країна потребує певного запасу золота для того, щоб сплачувати міжнародні платежі – це і є фонд всесвітніх грошей. Хоча їх накопичення у державі більше пов’язано з функцією, де гроші виступають у вигляді скарбів.

Отже, звернувшись до марксистської теорії при розглянули п’ять функцій грошей: міра вартості, засіб обігу, засіб накопичення, засіб платежу та світові гроші, - що тісно пов’язані між собою та забезпечують існування грошей і наших розрахункових операцій.

ГРОШІ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Традиція зображення на грошах людського обличчя, чи то барельєфні профілі на монетах, чи графічні зображення на банкнотах, бере початок з сивої давнини. Ще на початку нового літо обчислення Христос, відповідаючи фарисеям, казав віддати «керарево кесарю, а Божье Богу». Дане вираження вказувало не тільки на необхідність платити податки Риму, але й на те, що на монеті в 1 динарій було зображено римського правителя – імператора Тиберія. І в подальшому портрети чи зображення часто давали назву певній монеті чи купюрі. За літописом, у 1534 р. у Москві з’явилися нові монети з зображенням князя на коні з копам у руці, тому такі гроші почали називати «копійними». С часом це слово трансформувалося у «копійку». Здавна повелося: королі, президенти, гетьмани, князі, вчені, письменники – всі, ким пишалася нація і держава, - займали місце на банкнотах. Так було раніше, так є зараз.

Але гроші цікаві не тільки своєю вартістю та історичними особами, зображеними на купюрах та монетах, а й крилатими фразами про них. Ось наприклад.

Гроші не пахнуть»( виправдання добичу засобів будь-яким шляхом). У І ст. н.е. економічне становище Римської імперії у результаті громадянських війн і повстань у провінціях було критичним. Намагаючись відновити державні фінанси, імператор Веспасіян видумував нов. Податки. Римляни були шоковані, коли дізналися про обов’язок платити у казну за використання туалетів. Цим нововведенням був незадоволений навіть син імператора Тіт. Коли цей податок принес перші доходи, імператор наблизив до носа Тіта монету, спрашуючи, чи є інші запахи, і сам відповів: «NO OLET»(Не пахнет).

Всучити»(що-небудь низькосортне, невигідне). До середини ХVІІ ст. ринок центральної Європи був повен низькопробними монетами. Серед них відзначалися монети, на яких дата чеканки не відповідала року правління монарха, чиє ім’я значилося у легенді. Таку продукцію випускав підпільний монетний двір у м. Сучава (у Румунії), що спеціалізувався на фальсифікації монет, які широко використовувалися у сусідніх країнах. Різники штампелів не цікавилися тим як монарх змінював монарха і штампували монети, всучуючи ринку монети з реальними та абсурдними датами.

Орел чи решка». У 1757 р. при імператриці Єлизаветі Петровні почали чеканити мідні монети, на одній стороні якої був вензель самодержиці, а на протилежних: державний герб – двоглавий орел (5коп.), та герб Москви – св.. Георгій-Победоносець. Вензель являв собою настільки хитре сплетіння букв, що був назван «решетом», «решоткою», «решкою».

Ще одним цікавим елементом в історії грошей є виникнення та існування долара. Америка ознайомилися з паперовими грошами у кінці ХVІІ ст., коли у 1960 р. один із північноамериканських штатів Масачусетс впустив паперові гроші в обмеженій кількості. Саме слово «долар» виникло від слова «талер», назви середньовічної монети у Німеччині 1519р. У 1873 р. талер було виведено із обігу, і на зміну йому прийшла марка, але слово «долар» не було забито. В англійських та іспанських колоніях широко використовувалися іспанські монети «песо», які багато хто називав долари. З ними і пов’язано виникнення відомого знаку $. Довге англійське piece of eight (одна восьма), як ще називали песо колоністи, на папері перевернулося на перекреслену вісімку, яка і стала $.

Для виготовлення долара США використовують бездревесний папір, що складається на 75% із хлопку та 25% - із бавовни. Тому долар еластичний та хрустить. Написи і зображення на лицевій стороні банкнот зроблені чорною фарбою з магнітними властивостями. На зворотній стороні – зеленою фарбою без магнітних властивостей. Назву долар, окрім американської, носить валюта ще 27 країн. Усі долари, що коли-небудь були випущені у США, залишаються легальними платіжними засобами. Для того, що долар порвався потрібно зігнути його 4 тис. разів. Існують банкноти номіналом 5, 10, 20, 50, 100 доларів, а також раритетні банкноти номіналом 500, 1000, 5000, 10000 доларів.

Таким чином, ми ознайомилися з цікавими фактами із життя грошей у різних країнах та в різні часи їх існування. Це лише маленька частина дивовижного світу грошей, нові факти про які можна дізнаватися протягом усього життя

Рекомендована література:

1. Федонин А.Р. Легенды денежных знаков. – Донецк: Общество «Знание», 1991. – 88с.

2. Газета «Арт-мозайка», №1-23, 2008 г.

ДОДАТОК

Хронологія виникнення грошових знаків

   

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ імені Михайла ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

 

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

КОНСПЕКТ ЛЕЦІЇ

НА ТЕМУ:

“СУТНІСТЬ ГРОШЕЙ: РЕАЛЬНА ВАРТІСТЬ АБО ЗАГАЛЬНЕ ПРИЗНАННЯ”

(для учнів 11 класів середніх загальноосвітніх шкіл)

Виконала:

к.е.н., доцент кафедри фінансів Канєєва І.І.

Донецьк-2008

ТЕМА 2. СУТНІСТЬ ГРОШЕЙ: РЕАЛЬНА ВАРТІСТЬ АБО ЗАГАЛЬНЕ ПРИЗНАННЯ

2. Форми грошей та їх еволюція. 3. Функції грошей та їх взаємозв'язок. 4. Роль грошей в розвитку економіки.

Походження і сутність грошей

Гроші належать до низки дуже загадкових феноменів, виникнення яких цікавило людство вже в стародавні часи. Вони завжди привертали до себе пильну… Класична політекономія Заходу, по суті, виросла з досліджень фундаментальних… Не дивлячись на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має…

Форми грошей та їх еволюція

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноціннимибули гроші, які мали… Неповноціннимиє гроші, які одержують свою вартість виключно в обороті. При… Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. В цей…

Паперові гроші— це нерозмінні на метал знаки вартості, які випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються примусовим курсом, признаються законодавчо обов'язковими до прийому у всі види платежів. По суті, це — завершена форма знака вартості, яка відірвалася не тільки від субстанціональної вартості грошей, а і від реальних потреб обороту. Мірилом їх емісії стає не потреба обороту в платіжних засобах, а потреба держави у фінансуванні бюджетного дефіциту. Такі гроші називають ще декретними, або казначейськими.

Банківські гроші— ці теж неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов'язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту і підтримка стабільної вартості. В цьому полягає їх принципова відмінність і перевага порівняно з паперовими грошима.

З розвитком банківського кредиту і банківської справи взагалі банки сталі випускати замість комерційних векселів свої зобов'язання — банкноти,які поступово перетворилося на універсальний платіжний і купівельний засіб і стали самостійним видом кредитних грошей — банківськими грошима. З часом, коли банки сталі широко приймати банкноти від клієнтів на внески, виникла друга форма банківських грошей — депозитні гроші.

Банкнотав найзагальнішому трактуванні є простим векселем емісійного банку. Особливо чітко виявлялася спорідненість її з векселем на першому етапі розвитку, коли вона мала форму так званої класичної банкноти.

Період “класичної” банкноти закінчився з повним припиненням розміну її на золото після світової економічної кризи 1929— 1933 рр. В нових умовах банкнота втратила золоте забезпечення і свою кінцеву гарантію постійності вартості — розмін на золото. Це значно зблизило сучасні банківські гроші з паперовими, оскільки зняло внутрішнє гальмо їх знецінення.

Депозитні гроші— це різновид банківських грошей, які існують у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів в банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів в безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках в банках і не виходять за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів — чеків, платіжних доручень, пластикових карток і т.п.

Електронні гроші— це різновид депозитних грошей, коли переказ грошових сум по рахункам в банках здійснюється автоматично за допомогою комп'ютерних систем за безпосереднім розпорядженням власників поточних рахунків. Ця форма органічно об'єднує в собі всі переваги депозитної і готівкової форм грошей: немає потреби переносити або перевозити великі маси грошової готівки; досягається значна економія витрат на їх виготовлення, збереження, переказ, перевезення і т.п.; кожний платник має нагоду ураз виконати платіж, заздалегідь перевіривши всі його умови і здійснивши відповідні розрахунки, як і в платежах грошовою готівкою.

Носієм електронних грошей є пластикова картка — іменний грошовий документ, який видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість сплатити через комп'ютерні сіті свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання грошової готівки.

“Квазігроші”— це специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотним чином послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм. Таке відхилення можливо з кількох причин:

— якщо в стандартних формах значно ослабляється грошова суть. Так, при розміщенні грошей в довгострокові внески вони зберігають звичайну форму депозитних грошей, проте, при цьому знижується їх ліквідність, здатність бути платіжними засобами;

— якщо грошові функції виконують нестандартні форми, які не можна віднести до жодної з вказаних вище. Наприклад, вексель в певних межах може використовуватися як гроші у функції купівельного і платіжного засобу, хоча не є грошима в загальноприйнятому розумінні. Те ж можна сказати і про чек і деякі інші грошові інструменти.

Використання “квазігрошей” має позитивний вплив на економіку:

— дає можливість підвищити ліквідність ринку за рахунок впровадження в оборот додаткових платіжних інструментів квазігрошових форм, перш за все векселів;

— дає можливість зменшити масу платіжних засобів в обороті за рахунок вилучення їх в довгострокові депозитні внески, які надає сприяння оздоровленню кон'юнктури ринків;

— робить управління грошовою масою, а отже, пропозицією грошей, більш гнучким і ефективним.

 

Функції грошей і їх взаємозв'язок

У процесі реалізації своєї сутності як загального еквівалента гроші виконують певні функції. Класики економічної теорії і деякі її представники… Міра вартості —це функція, в якій гроші забезпечують вираз і вимірювання… Масштаб ціняк вагова кількість благородного металу, прийнятого за грошову одиницю, є складовою функції міри вартості,…

Роль грошей в розвитку економіки

Подібне положення мало місце і в умовах командно-адміністративної економіки в колишньому СРСР і інших країнах Східної Європи. Хоча головна сфера… Найсприятливіші умови для реалізації ролі грошей в розширеному відтворенні… В проблемі ролі грошей в розвитку економіки розрізняють якісний і кількісний аспекти.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Магістранту з проведення педагогічної практики

у гуртку «Юний фінансист»

За темою

СУТНІСТЬ І СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ФІНАНСІВ

Розробили:

Костишина О.Я. –ст. викладач кафедри фінансів, куратор – т'ютор

Котеньова К.С. –магістрант спеціальності «Фінанси»

 

 

 

Донецьк 2008

 

ВСТУП

При переході до старших класів для учнів загальноосвітніх шкіл актуальним стає питання вибору майбутньої професії. Багато хто бажає пов’язати свою майбутню роботу з фінансами, проте не завжди вірно представляє, що ж саме являють собою фінансові відносини.

Метою даної лекції є придбання учнями теоретичних і практичних навичок щодо фінансів держави та підприємств, формування і розвитку фінансових відносин в подальшій трудовій діяльності.

Завдання– зазначити актуальність фінансової роботи у сучасних ринкових умовах; визначити сутності фінансів; охарактеризувати головні історичні аспекти фінансів та їх відмінності від грошей; сформулювати основні функції та ознаки фінансів; надати визначення централізованим та децентралізованим фондам коштів. Головним завданням лекції є формування в учнів правильного розуміння фінансів.

Вивчивши курс, учень знатиме особливості фінансових відносин, специфіку їх прояву на рівні держави та інших суб’єктів господарювання, орієнтуватиметься у різниці між фінансовими відносинами та грошовими, матиме чітке уявлення про фінанси як теоретичну та практичну категорію.

Знання специфічних термінів і понять допоможе учням в майбутньому розумітись з економічними фахівцями, вести ділове спілкування, вивчати наукову економічну літературу.

Методична розробка являє собою систематизовану лекцію з наочним і доступним відображенням ключового матеріалу і основних питань у вигляді структурно-логічних схем, що робить її зручною у користуванні бажаючих опанувати фінанси. За потребою учень може більш детальніше вивчити той чи інший матеріал курсу скориставшись законодавчо-нормативною базою України, матеріалами періодичної преси, рекомендованою літературою.

Структурно-логічні схеми з курсу можуть бути використовуються для більш повного розуміння фінансів за допомогою наглядного представлення.

Тема 1. СУТНІСТЬ І СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ФІНАНСІВ

 

1.1. Фінанси – ключ у розвитку економіки держави.

1.2. Історичні аспекти та сутність фінансів.

1.3. Функції фінансів.

 

Фінанси – ключ у розвитку економіки держави.

Кожна людина, перш ніж обрати вищий навчальний заклад та спеціальність, замислюється над тим, де вона у майбутньому буде працювати та чим… Отримавши освіту за спеціальністю «Фінанси» випускник здобуває достатню… Чому ми говоримо, що фінанси являють собою серце ринкової економіки? Це через те, що вони посідають центральне ключове…

Історичні аспекти та сутність фінансів.

Термін "фінанси" походить від латинського слова «finis», що означає кінець, закінчення, фініш. У древньому світі й у середні століття термін «finis» застосовувався в… Особи, що сплатили внески на користь судді, короля або різних державних органів, одержували на руки документ,…

Функції фінансів.

Функція – зовнішній прояв властивості якого-небудь об’єкта в даній системі відносин. Щодо фінансів, то тут функції означають зовнішній прояв сутності фінансів у… Масштаби розподілу великі. Тільки через один з фондів України (щоправда, найбільший), Державний бюджет України,…

Додатки

 

 

Рис. 1.1. - Об’єкти фінансових відносин

 

 

 

Рис. 1.2. – Суб’єкти фінансових відносин

 

 

 

Рис.1.3. – Види фінансових фондів

ТЕМА 8. ФОНДОВИЙ РИНОК: МОЖЛИВІСТЬ ОТРИМАННЯ ДОХОДУ АБО ФІНАНСОВА ПОРАЗКА

 

1 Фондова біржа ПФТС

9.2 Фінансові послуги інститутів спільного інвестування

9.3 Послуги торговців цінними паперами

 

Фондова біржа ПФТС

Залежно від місця, де здійснюється торгівля цінними паперами, розрізняють біржовий та позабіржовий ринки. Організатором торгівлі на біржовому ринку… На фондовому ринку України мають обіг цінні паперив документарній та… Організований ринок представлений в Українішістьма фондовими біржами та двома торговельно-інформаційними системами.…

Фінансові послуги інститутів спільного інвестування

 

Перший інвестиційний фонд у світі було створено у серпні 1822 р. у Бельгії, через кілька десятиліть у Швейцарії і Франції. Як масове явище вони почали розвиватися лише після другої світової війни, поступово складаючи конкуренцію банкам та іншим фінансовим інститутам. Найбільшого поширення інвестиційні фонди набули у Великобританії і США. Нині більше половини американських домогосподарств є вкладниками того чи іншого інвестиційного фонду.

В Україні класичні з точки зору їхньої природи та функцій, інвестиційні фонди почали створюватись після прийняття Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (2001 р.) [2].

Інститути спільного інвестування (ІСІ) - це інвестиційні фонди, в яких акумулюються кошти інвесторів для подальшого отримання прибутку через вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Управління фондом здійснює компанія з управління активами (КУА).

Компанія з управління активами (КУА) - це юридична особа, яка здійснює професійну діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування (ІСІ) на підставі ліцензії, яку видає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, і не може поєднувати цю діяльність з іншими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів.

КУА здійснює управління активами ІСІ за винагороду, розмір якої встановлюється відповідно до регламенту фонду.

КУА може одночасно здійснювати управління активами кількох ІСІ.

Діяльність КУА жорстко регулюється і обмежується законодавством та контролюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Основні функції компанії з управління активами:

• створення пайових інвестиційних фондів;

• випуск, розміщення та викуп цінних паперів ІСІ; залучення агентів, які розміщують/викуповують цінні папери ІСІ серед інвесторів;

• управління активами ІСІ: після надходження грошових коштів на рахунок ІСІ, КУА спрямовує їх на придбання активів для формування структури портфелю даного ІСІ, яка вказана в Інвестиційній декларації;

• аналіз ринку цінних паперів, нерухомості та інших ринків, інструменти яких перебувають у складі активів ІСІ;

• пошук нових об'єктів для інвестицій;

• регулярна переоцінка активів, оформлення договорів придбання і продажу активів, підготовка звітності до державних контролюючих органів;
• забезпечення поточної діяльності ІСІ.

В Україні до ІСІ належать пайові та корпоративні інвестиційні фонди.

Пайові інвестиційні фонди (ПІФ) - це активи, що належать інвесторам на правах спільної часткової власності та перебувають в управлінні компанії з управління активами (КУА) і обліковуються окремо від результатів її господарської діяльності.

Пайовий інвестиційний фонд:

• Не є юридичною особою, створюється КУА шляхом продажу (розміщення) інвесторам випущених нею інвестиційних сертифікатів Фонду;

• При підписанні договорів купівлі або продажу активів фонду, КУА діє від свого імені;

• КУА веде облік результатів діяльності фонду окремо від власної господарської діяльності та інших ІСІ;

• Мінімальний обсяг активів - 1 250 мінімальних заробітних плат (на 01.10.2007 р. - 575 000 грн.).

Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою, створюється компанією з управління активами для залучення коштів з метою здійснення діяльності зі спільного інвестування. Тому емітентом цінних паперів, що засвідчують право власності на частку активів пайового інвестиційного фонду, є КУА такого фонду, а зазначені цінні папери називаються – інвестиційні сертифікати.

Корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) - це юридичні особи, які створюються у формі відкритого акціонерного товариства, і проводять діяльність виключно із спільного інвестування.

Корпоративний інвестиційний фонд:

• Юридична особа у формі відкритого акціонерного товариства (ВАТ);

• Статутний капітал фонду формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів та цінних паперів інших емітентів, допущених до торгів на фондовій біржі або торгово-інформаційній системі та об’єктів нерухомості, збільшення статутного капіталу здійснюється виключно за рахунок грошових коштів;

• Не менше 70% середньорічної вартості активів повинно інвестуватися у цінні папери;

• Може випускати і розміщувати (бути емітентом) тільки акції, може залучати кредити (позики), обсяг яких не перевищує 10% вартості активів фонду, і лише для викупу розміщених акцій фонду

• Управління фондом (відповідно, його активами) здійснює КУА на підставі договору, органи управління фонду (такі, як у ВАТ) – загальні збори акціонерів та наглядова (спостережна) рада

Корпоративний інвестиційний фонд є емітентом простих іменних акцій. Акції КІФ, крім майнових прав, засвідчують право їх власників на участь в управлінні цим фондом (КІФ – створюється у формі відкритого акціонерного товариства).

Залежно від порядку здійснення діяльності ІСІ поділяються на три типи:

Відкриті– цінні папери такого фонду продаються та купуються інвесторами у будь-який час.

Інтервальні– цінні папери такого фонду можуть бути продані інвестору у будь-який час, а їхній викуп здійснюється на вимогу інвестора лише впродовж обумовленого у проспекті емісії терміну (інтервалу). Згідно закону такий інтервал повинен бути оголошений хоча б раз на рік

Закриті– цінні папери такого фонду розміщуються у терміни, визначені проспектом емісії, вільно обертаються на ринку цінних паперів. Викупити цінні папери такого фонду можна після закінчення терміну дії. Фонд зобов’язаний викупити свої цінні папери після закінчення терміну дії Фонду.

ІСІ можуть бути строковими або безстроковими.

Строковий ІСІ – створюється на певний строк, зазначений у проспекті емісії цінних паперів цього ІСІ, після закінчення якого ІСІ припиняє свою діяльність.

Безстроковий ІСІ – створюється на невизначений строк.

ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

Залежно від особливостей розміщення активів ІСІ також поділяються на два види:

Диверсифіковані– інвестиційні фонди, активи яких можна інвестувати в обмежене коло інструментів ринку капіталів, відповідно до встановлених законодавством нормативів.

Недиверсифіковані– інвестиційні фонди, щодо яких не існує жорстких вимог диверсифікації активів. Вони можуть здійснювати інвестиції у цінні папери, об’єкти нерухомості, корпоративні права, тощо.

Відкриті та інтервальні ІСІ можуть бути лише диверсифікованими.

Існують ще венчурні інвестиційні фонди - це корпоративні або пайові недиверсифіковані інвестиційні фонди, активи яких більше, ніж на 50 % можуть складатися з корпоративних прав і цінних паперів, які не торгуються на фондових біржах. Ці фонди здійснюють виключно приватне розміщення емітованих ними цінних паперів, і провадять досить ризиковану інвестиційну стратегію, зокрема в інноваційні проекти.

Фізичні особи не можуть бути учасниками венчурних КІФ та ПІФ, а також, недиверсифікованих ПІФ.

Загальна класифікація інститутів спільного інвестування наведена на рисунку 9.1.

Цінні папери інвестиційного фонду засвідчують право їх власника на частку активів корпоративного інвестиційного фонду або пайового інвестиційного фонду.

Акції та інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів мають номінальну вартість. Кількість цінних паперів фонду, що належать одному учаснику, не обмежується.

 

 

 

Рис. 9.1 - Класифікація ІСІ

Власники акцій та інвестиційних сертифікатів несуть ризики, пов'язані із зміною ринкової вартості активів фонду.

Цінні папери відкритих та інтервальних інвестиційних фондів підлягають викупу такими фондами відповідно до особливостей цих типів ІСІ.

Цінні папери закритих інвестиційних фондів не підлягають обов’язковому викупу такими фондами до моменту припинення діяльності цих фондів (ліквідації).

Цінні папери:

• відкритих інвестиційних фондів не підлягають вільному обігу на вторинному ринку цінних паперів (організованому чи неорганізованому). Дивіденди за такими цінними паперами не нараховуються і не сплачуються;

• інтервальних інвестиційних фондів вільно обертаються на вторинному ринку цінних паперів лише у періоди „закритого” стану фондів, що їх емітували. Дивіденди за такими цінними паперами не нараховуються і не сплачуються;

• закритих інвестиційних фондів вільно обертаються на вторинному ринку цінних паперів. Дивіденди за такими цінними паперами нараховуються, якщо це передбачено Проспектом емісії.

Напрямки вкладення (інвестування) коштів інвесторів ІСІ (корпоративного або пайового інвестиційного фонду), значною мірою залежать від виду та типу фонду.

Відповідно до Закону України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”, ІСІ відкритого та інтервального типу можуть бути лише диверсифікованого виду.

Для кожного типу і виду інвестиційних фондів визначено, в які активи, і в яких пропорціях можуть бути вкладені кошти інвесторів, а які заборонені для інвестування. Ці особливості закріплені в Положенні ДКЦПФР фондового ринку про склад і структуру активів інвестиційних фондів (Рішення ДКЦПФР №12 від 11.01.2002).

Активами ІСІ можуть бути такі інструменти:

• акції та облігації українських емітентів;

• акції та облігації іноземних емітентів, у т.ч. облігації інших держав;

• облігації внутрішньої державної позики;

• облігації органів місцевого самоврядування;

• дорогоцінні банківські метали;

• грошові кошти на депозитних рахунках у банках та у депозитних сертифікатах банків ;

• об'єкти нерухомості;

• корпоративні права і інших, ніж цінні папери, формах (частки, паї).

Перелік можливих об'єктів інвестування і вимоги до структури активів конкретного інвестиційного фонду містяться в інвестиційній декларації фонду.

КУА, що здійснює управління відповідним інвестиційним фондом, не має права придбавати за рахунок коштів такого фонду активи, не передбачені інвестиційною декларацією цього фонду.

Дохід інвестора (учасника інвестиційного фонду) складається з приросту вартості належних йому цінних паперів ІСІ та/або дивідендів, що нараховуються за цінними паперами ІСІ.

Вартість цінних паперів ІСІ визначається виходячи з поточної вартості чистих активів (ВЧА) фонду, шляхом ділення ВЧА на кількість цінних паперів відповідного фонду, що перебувають в обігу (продані інвесторам).

Вартість чистих активів - це різниця між активами і поточними пасивами (зобов’язаннями) фонду. Активи ІСІ - це майно (цінні папери, депозити, грошові кошти, тощо), а пасиви - кредиторська заборгованість та резерви майбутніх витрат і платежів.

Інвесторам відкритих та інтервальних інвестиційних фондів доходи у вигляді дивідендів не нараховуються і не виплачуються. Учасники такого фонду одержують інвестиційний дохід тільки при викупі КУА належних фонду цінних паперів за вартістю чистих активів у розрахунку на один сертифікат.

Вартість цінних паперів ІСІ може як збільшуватись, так і зменшуватись, відповідно до зміни ринкової вартості цінних паперів і інших активів, у які інвестовано кошти ІСІ. Тому, учасники інвестиційних фондів несуть ризик збитків, пов'язаних зі зміною вартості активів інвестиційного фонду. Прибутковість фонду не гарантується ні державою, ні компанією з управління активами. КУА також не має права надавати будь-які гарантії щодо рівня майбутньої доходності її інвестиційної діяльності.

Розрахункова вартість цінного паперу відкритого ІСІ визначається і оприлюднюється компанією з управління активами щодня. Для інтервального ІСІ вона визначається КУА на день прийому заявки на продаж або купівлю цінних паперів фонду, а також на кінець кварталу.

Якщо ринкова вартість цінних паперів або інших активів ІСІ зростає, то зростає і вартість цінних паперів ІСІ, і навпаки, якщо ринкова вартість цінних паперів або інших активів ІСІ падає, то зменшується і вартість його цінних паперів.

Вартість чистих активів інвестиційного фонду змінюється і у зв’язку з купівлею або продажем цінних паперів ІСІ інвесторами, проте це не впливає на ціну цінних паперів ІСІ (оскільки змінюється кількість цінних паперів ІСІ в обігу, що береться до розрахунку).

За рахунок активів інвестиційного фонду, виплачуються винагорода КУА, сплачуються послуги зберігача, реєстратора (депозитарія), оцінювача майна і аудитора, а також інші витрати, пов'язані з управлінням фондом. Ця сума не повинна перевищувати 10% від середньорічної вартості чистих активів інвестиційного фонду. Фактично це теж витрати учасників, але вони враховуються при розрахунку вартості цінних паперів ІСІ, за якою останні розміщуються та викуповуються.

Інвестор зобов'язаний сплатити податок з отриманого доходу, який виникає виключно у момент продажу належних йому цінних паперів ІСІ або при виплаті дивідендів на ці цінні папери.

При купівлі акції/інвестиційного сертифікату ІСІ інвестор сплачує:

• його номінальну вартість (до початку діяльності фонду – до прийняття ДКЦПФР рішення про визначення фонду таким, що відповідає вимогам щодо мінімального обсягу активів)

• його розрахункову вартість, яка визначається як результат ділення загальної вартості чистих активів фонду на кількість цінних паперів фонду, що перебувають в обігу на дату розрахунку.

Викуп цінних паперів у інвесторів здійснюється фондом за розрахунковою вартістю.

При купівліпродажу цінних паперів ІСІ через торговців цінними паперами їхня вартість може збільшуватися (зменшуватися) на суму комісійної винагороди торговця.

Договором про відкриття рахунку інвестора в цінних паперах у зберігача (при бездокументарній формі випуску цінних паперів ІСІ) може встановлюватися плата за відкриття та обслуговування такого рахунку, яка також належить до витрат інвестора.

Діяльність КУА здійснюється із дотриманням законодавчо визначених вимог та обмежень, у режимі системного державного нагляду, регулювання і контролю.

КУА може управляти інститутами спільного інвестування (пайовими та/або корпоративними інвестиційними фондами) тільки на підставі ліцензії на здійснення діяльності з управління активами ІСІ.

КУА може поєднувати діяльність з управління активами ІСІ тільки з діяльністю з управління пенсійними активами недержавних пенсійних фондів (НПФ) та з адмініструванням НПФ (за наявності відповідної ліцензії).

З метою недопущення зловживання КУА коштами інвесторів запроваджено розмежування функцій управління активами спільного інвестування та їхнього зберігання. З цією ж метою відокремлене зберігання та облік активів інвестиційних фондів від майна самої КУА.

Для зберігання грошових коштів та здійснення розрахунків за операціями, пов'язаними з управлінням інвестиційним фондом, відкривається окремий банківський рахунок, а для обліку прав на цінні папери, що перебувають в активах інвестиційного фонду, - окремий рахунок у цінних паперах у зберігача.

Зберігач (юридична особа, яка має відповідну ліцензію ДКЦПФР- як правило, це банк) виконує наступні дії:

• здійснює контроль за відповідністю операцій з випуску, продажу, викупу й анулювання цінних паперів ІСІ регламенту, проспекту емісії цінних паперів ІСІ та діючому законодавству;

• щоквартально перевіряє правильність розрахунків вартості чистих активів ІСІ, зроблених КУА;

• контролює проведення розрахунків за операціями з активами ІСІ і рух цінних паперів, які належать до активів ІСІ;

• інформує ДКЦПФР про будь-які дії КУА, що не відповідають проспекту емісії цінних паперів ІСІ або порушують регламент ІСІ, закон чи нормативно-правові акти Комісії;

• може вимагати скликання позачергових зборів акціонерів корпоративного інвестиційного фонду при необхідності

Зберігач не має права розпоряджатися активами інвестиційного фонду - він забезпечує виконання операцій з активами ІСІ та контролює дотримання КУА, що управляє активами інвестиційного фонду, норм законодавства, регламенту та інвестиційної декларації інвестиційного фонду.

У випадку, якщо КУА дає зберігачу будь-яке розпорядження щодо операцій з активами фонду, що суперечать законодавству, зберігач не має права виконувати таке доручення. Зберігач повинен діяти виключно в інтересах інвесторів. Якщо він виявляє порушення з боку КУА, то зобов'язаний повідомити про це Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).

Щорічно КУА повинна проходити аудиторську перевірку. Аудиторській перевірці підлягають ведення бухгалтерського обліку і складання звітності щодо активів інвестиційних фондів, якими управляє КУА; перевіряється також склад і структура активів ІСІ тощо.

Завдяки такій організації роботи КУА та ІСІ гроші інвесторів захищаються від нецільового використання, а також дозволяють захистити активи ІСІ від проблем, пов’язаних із фінансовим становищем самої КУА. Тому навіть банкрутство КУА (як господарюючого суб’єкта) не є загрозою для активів ІСІ (активи інвестиційного фонду можуть бути передані в управління іншій КУА; на активи ІСІ не розповсюджуються вимоги та зобов’язання КУА).

Основними органами, які здійснюють контроль діяльності КУА з боку інвесторів є Наглядова (Спостережна) рада ІСІ, а також, збори акціонерів (для корпоративного інвестиційного фонду). Наглядова рада формується з інвесторів, які придбали цінні папери ІСІ. Зокрема, до компетенції цих органів належать такі питання як підписання і розірвання договорів з КУА (затвердження відповідних рішень та договорів); затвердження укладених КУА договорів щодо активів ІСІ, сума яких перевищує встановлену в регламенті ІСІ мінімальну вартість; затвердження договорів з аудитором (аудиторською фірмою), зберігачем, реєстратором (депозитарієм) на обслуговування ІСІ.

Контроль з боку держави здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) передбачає наступне:

• КУА надає до ДКЦПФР щоденні, квартальні та річні звіти про діяльність ІСІ;

• ДКЦПФР проводить перевірку роботи КУА, а у разі виявлення порушень, застосовує до КУА передбачені законодавством заходи впливу.

Регулювання діяльності КУА відбувається також в рамках її членства у саморегулівній організації професійних учасників ринку цінних паперів (для КУА такою організацією є Українська асоціація інвестиційного бізнесу – УАІБ.

Важливим чинником при виборі інституту спільного інвестування (ІСІ) як способу вкладення коштів є оподаткування, оскільки воно впливає на остаточну суму доходу, яку одержує інвестор.

Умови оподаткування у сфері спільного інвестування визначаються податковим законодавством України, зокрема Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок з доходів фізичних осіб".

Варто враховувати, що поки кошти інвесторів знаходяться в інвестиційному фонді, вони не оподатковуються. Оподатковується дохід інвесторів, який вони одержують у разі:

• продажу цінних паперів ІСІ третій особі;

• викупу у інвесторів компанією з управління активами ІСІ цінних паперів, випущених ІСІ або його КУА (наприклад, при викупі цінних паперів ІСІ під час ліквідації фонду; за заявою інвестора в будь-який день – для відкритих фондів, та у визначені Проспектом емісії цінних паперів дати – для інтервальних фондів);

• виплати дивідендів інвестиційним фондом, якщо це передбачено Проспектом емісії цінних паперів ІСІ.

У разі продажу інвестором цінних паперів ІСІ оподатковується різниця між ціною їхнього придбання і ціною продажу. У разі отримання інвестиційного доходу у вигляді дивідендів – оподатковується сума дивідендів, отримана інвестором-фізичною особою.

Ставка податку і порядок оподаткування відрізняються залежно від того, ким є інвестор – фізичною чи юридичною особою, і в якому з вищеперелічених випадків він отримав інвестиційний дохід. Якщо інвестор – юридична особа, його прибуток від інвестицій до фонду оподатковується за ставкою 25%.

Інвестиційний прибуток, отриманий інвестором – фізичною особою у разі викупу інститутом спільного інвестування (КУА інституту спільного інвестування) або від продажу цінних паперів ІСІ третій особі оподатковується за ставкою 15%. Дохід, отриманий у вигляді дивідендів за цінними паперами ІСІ, оподатковується за ставкою 5%.

Відповідно до п. 4.2.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" кошти, залучені від інвесторів ІСІ, доходи від операцій з активами ІСІ або доходи, нараховані за активами ІСІ, не включаються до складу

Характеристика інститутів спільного інвестування наведена на сайтах : www.uaib.com.ua та www.investfunds.com.ua.

 

Послуги торговців цінними паперами

Випуск, а також операції з купівлі/продажу цінних паперів здійснюються у більшості випадків із залученням торговців. Торговцями можуть виступати… Торговці цінними паперами надають наступні види фінансових послуг: - послуги з випуску та розміщенню цінних паперів;