для організації роботи наукового гуртка «Юний фінансист»
у загальноосвітніх школах на тему:
«ПЕНСІЙНА СИСТЕМА. В ЯКОМУ ВІЦІ СЛІД ДУМАТИ ПРО ПЕНСІЮ»
Розробник: старший викладач
кафедри фінансів
Руденок О.Ю.
Донецьк-2008
Продуктивна праця людини, її прагнення до покращення якості свого життя, добробуту, піднесення соціального статусу були і є одними з головних чинників суспільного прогресу. Проте, на жаль, реалії життя є такими, що з об'єктивних причин не кожна людина взагалі у змозі реалізувати себе як активний член суспільства, а більшість людей, які впродовж свого життя мали таку можливість, з часом її втрачають. Тому проблема соціального забезпечення людини в старості, у разі хвороби та каліцтва є однією з найактуальніших для кожного цивілізованого суспільства, яке будується на принципах загальнолюдської моралі і дбає про своїх непрацездатних членів.
У різні часи і в різних країнах питання соціального забезпечення вирішувалися по-різному – розв'язання їх через сімейне утримання непрацездатних, через благодійництво, шляхом утворення різних громадських і професійних об'єднань, покликаних здійснювати відповідну підтримку. Проте ці заходи не мали системного характеру і послідовності, були скоріше окремими спробами вирішення проблеми, а не її комплексним розв'язанням.
Індустріальне суспільство другої половини XIX – початку XX сторіччя докорінно змінило ситуацію. Соціальне забезпечення стало одним з ключових моментів соціально-трудових відносин, елементом державної політики економічно розвинених країн, предметом регулювання їхніх правових систем.
Одним з найпоширеніших у світі механізмів, за допомогою якого розв'язуються проблеми матеріального забезпечення непрацездатних членів суспільства, є система соціального страхування.
Основною метою системи соціального страхування є забезпечення достойного рівня життя громадянам. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством.
Змістом реформи соціального забезпечення населення України шляхом запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального страхування є:
5. Створення стійкої фінансової системи для економічного захисту людини у разі настання безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, старості та інших випадків, передбачених законодавством, за рахунок страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб.
6. Створення ефективної системи управління соціальним страхуванням за участю представників трьох сторін соціального партнерства (держави, профспілок та роботодавців).
7. Удосконалення системи виплат.
8. Встановлення дієвого контролю за цільовим використанням коштів цільових страхових фондів.
Пенсійна система України (як складова частина системи соціального страхування) перебуває у складному становищі, яке проявляється у двох аспектах. З одного боку, уже сьогодні середній розмір пенсії пересічного українця явно залишає бажати кращого. У довгостроковій же перспективі у зв'язку з демографічним фактором ситуація може погіршитися настільки, що навіть сьогоднішній рівень добробуту буде з об'єктивних причин недосяжним для пенсіонера. З другого боку, сьогоднішні пенсії не забезпечують достатньої залежності між трудовим внеском працівника, який мав місце в період його активного трудового життя, та обсягом матеріальної винагороди у старості. У пенсійній системі зрівняльні моменти, характерні для економіки радянського типу, зберегли своє значення і після того, як Україна стала на шлях радикальних економічних перетворень.
Соціально-економічні реформи, що здійснюються в Україні, викликали радикальні зміни в житті суспільства, які позначилися на його соціальній структурі. У більшості населення формуються принципово нові ціннісні орієнтири, змінюються соціальні умови життя.
Стан економіки України в умовах перехідного періоду зумовлений рядом об'єктивних факторів, пов'язаних із зниженням ефективності господарювання та спадом виробництва, високою інфляцією на початку економічних реформ, внаслідок чого відбулося істотне зниження реальної заробітної плати, пенсій, рівня життя значної частини населення.
У таких економічних умовах вживалися заходи, спрямовані на пом'якшення негативних наслідків спаду рівня життя пенсіонерів і на часткову компенсацію втрат найменш забезпечених верств населення. Були створені механізми захисту доходів пенсіонерів, інвалідів, одиноких громадян похилого віку.
Разом із тим у пенсійному забезпеченні громадян України існувало ряд проблем, зокрема:
· низький рівень пенсійного забезпечення;
· майже відсутня диференціація розмірів пенсій;
· наявність значних переваг та пільг у пенсійному забезпеченні окремих категорій працівників при однаковому рівні відрахувань на пенсійне забезпечення;
· несвоєчасна сплата страхового збору (внесків) до Пенсійного фонду України, що зумовило заборгованість з виплати пенсій.
Таким чином, можна констатувати, що проведення пенсійної реформи є одним з головних завдань, які стоять на даний момент перед нашою країною. Саме від того, як буде вирішена ця проблема, залежить не тільки комплекс соціальних проблем. Пенсійна реформа має значний вплив на макроекономічне життя країни загалом. У цілому ряді країн світу специфіка побудови пенсійної системи суттєво впливає на рівень накопичень коштів і тим самим на характер та масштаби інвестиційних процесів. Успішна реалізація пенсійної реформи одночасно розв'язує і проблему житлового будівництва, розвитку ринку цінних паперів і багато іншого.
Парадоксальне, на перший погляд, поєднання – молодьi пенсія. Здавалося б, якщо людині до пенсійного віку ще 40 років - навіщо їй замислюватися над розмірами майбутніх пенсійних виплат? Однак, як свідчить досвід, до всього потрібно готуватися заздалегідь. Адже, якщо ти мрієш вступити до вищого навчального закладу, рік-два потрібно ретельно вивчати предмети вступних іспитів. Як не дивно це звучить, але готуватися потрібно i до старості. Зараз перспектива пенсійного віку видається тобі надзвичайно віддаленою. Проте думати про неї потрібно вже сьогодні. Якої старості ти хотів би для себе? Більшість людей неодмінно відповість – забезпеченої! Ми знаємо, в якому скрутному становищі перебувають нинішні пенсіонери. У багатьох пенсії нижчі за прожитковий мінімум. При цьому сьогоднішні пенсіонери вибору не мали. Однак ти вибір маєш! В чому полягає цей вибір? Які можливості для заощадження грошей на старість може дати нове законодавство у сфері пенсійної реформи? Як підготуватися до старості? Найнадійніший спосіб отримати відповідь – скористатися можливостями, які надає пенсійна реформа.
Взагалі пенсія (від латинського "pensio"- платіж)- це сума грошових виплат, які отримує особа після припинення ним трудової діяльності при досягненні пенсійного віку.
Коли говорять, що людина "вийшла на пенсію", це означає, що особа досягла віку, коли вона має право на отримання пенсії та прийняла рішення про її отримання. В Україні загальновстановленим пенсійним віком вважається для жінок – 55 років, а для чоловіків – 60 років.
Ще цікаве питання: чому чоловіки та жінки мають різний пенсійний вік (жінки - 55 років, чоловіки - 60)? Так склалося історично, від самого початку запровадження солідарної пенсійної системи у Німеччині за часів канцлера Отто фон Бісмарка. У середньостатистичній німецькій сім’ї чоловік був на п'ять років старший за дружину. Це означало, що якщо пенсійний вік був би однаковим, то чоловіки виходили б на пенсію на п'ять років раніше, ніж їхні дружини. Давня традиція продовжує існувати i до нашого часу, хоча i не всюди.
В Україні історично склалася однорівнева схема пенсійного забезпечення на засадах солідарності поколінь. Солідарність поколінь означає, що пенсії працівників, що завершили трудову діяльність, фінансує нинішнє покоління працівників, яке, у свою чергу, сподівається на фінансування своїх пенсій наступними поколіннями. Солідарний принцип фінансування пенсій може мати місце лише при явному перевищенні чисельності молодих працівників перед кількістю пенсіонерів.
Сучасна демографічна ситуація у світі, та i в Україні, характеризується терміном "старіння нації". Це означає збільшення частки пенсіонерів у структурі населення. У нашій державі також не надто втішна демографічна перспектива. Якщо на початку 60-х років минулого сторіччя населення України старше 60 років складало 11%, то сьогодні ця чисельність майже подвоїлась i, починаючи з 2011 року, почне стрімко зростати до рівня майже 30% населення України. Пік демографічного навантаження буде досягнуто у 30-х роках ХХI сторіччя – на 10 осіб працездатного віку припадатиме 11 пенсіонерів. Тобто з часом кожний працівник буде "утримувати" відносно більшу кількість пенсіонерів. Однак певний запас "міцності" ще зберігається. З урахуванням неповної зайнятості нині один працюючий утримує 0,9 пенсіонера. За умови максимального залучення людей до роботи це співвідношення могло б становити 1 до 0,6. Хоча на такий ідеальний варіант сподіватися передчасно.
Тому пенсійні системи удосконалюються практично у всьому світі, i в першу чергу у країнах із високорозвиненими суспільними відносинами. Це зумовлено, насамперед, тенденціями старіння населення. Скрізь запроваджуються системи пенсійного забезпечення, які побудовані на принципово нових засадах, метою яких є:
· підвищення рівня життя пенсіонерів;
· встановлення залежності розмірів пенсій від величини заробітку i трудового стажу;
· забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи;
· заохочення громадян до заощадження коштів на старість.
Сьогодні пенсійна система України побудована за так званим розподільчим принципом, що ґрунтується на солідарності поколінь. Ті, хто працюють, сплачують внески до пенсійного фонду держави (безпосередньо із своєї зарплати, а також через своїх роботодавців), і всі акумульовані таким чином кошти використовуються для фінансування виплат поколінню, яке завершило свій трудовий шлях. Довгий час вважалося, що такій системі практично немає альтернативи.
Проте в останні десятиліття очевидність домінування розподільчої системи поставлена під сумнів у країнах з ринковою економікою. В цілому ряді країн світу більшою чи меншою мірою використовується інший принцип побудови пенсійної системи – накопичувальний. Працююче покоління сплачує внески, які не направляються людям похилого віку, а накопичуються, інвестуються і разом з отриманим від інвестування доходом у подальшому використовуються для пенсійного забезпечення тих осіб, які здійснювали накопичення.
У багатьох країнах світу пенсійні системи вже давно стали багаторівневими i нагадують своєрідний "пенсійний пиріг". На такий "пиріг" перетворюється i наша пенсійна система. В Україні передбачається створення багаторівневої системи пенсійного забезпечення, яка має три складові:
· солідарну (перший рівень),
· обов'язкову накопичувальну (другий рівень),
· додаткову або добровільну накопичувальну (третій рівень).
Перший i другий рівні є обов'язковими складовими частинами пенсійного забезпечення. Однак у міру зростання заробітної платні у громадян може з'явитися більше вільних грошей i виникнути бажання робити додаткові заощадження на старість. Здійснити це можливо шляхом участі у системі добровільного недержавного пенсійного забезпечення.
Таке поєднання забезпечує соціальні гарантії та фінансову стабільність пенсійної системи. Адже солідарна та накопичувальна системи підвладні впливу різних ризиків: перша вразлива щодо демографічних ризиків і досить стійка до інфляційних, друга - навпаки. Реформована солідарна система враховує інтереси малозабезпечених верст населення, а накопичувальна– стимулює до пенсійних заощаджень усіх громадян, особливо з більш високими доходами.
Перший рівень забезпечує базовий дохід людини після виходу на пенсію та являтиме собою солідарну систему пенсійних виплат, внески до якої сплачуватимуться усіма працюючими громадянами країни та їх роботодавцями. За рахунок цих коштів і виплачуватимуться страхові пенсії та встановлюватиметься мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам. Особам, які матимуть малий страховий стаж та/або розмір заробітку, з якого сплачувались пенсійні страхові внески, а отже низькі розміри пенсій, передбачається надання цільової соціальної допомоги, що дозволить забезпечити їх доходи на рівні мінімальних соціальних стандартів в Україні, які встановлюються, виходячи з реальних фінансових можливостей Державного бюджету та Пенсійного фонду.
У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежить від розміру заробітної платні, з якої сплачувались страхові внески та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались що досягається шляхом звільнення Пенсійного фонду від здійснення невластивих йому виплат (розмежування джерел фінансування виплати пенсій, призначених за різними пенсійними програмами) та впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату страхових внесків, на основі даних якої призначаються і виплачуються пенсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснює Пенсійний фонд України.
Таким чином, солідарна система є ключовим елементом системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, здатним забезпечити задоволення базових вимог щодо заміщення заробітку пенсією.
Створення другого рівня пенсійної системи означатиме запровадження в нашій країні системи загальнообов’язкового накопичувального пенсійного страхування.
Суть такої системи полягатиме у тому, що частина обов’язкових внесків до пенсійної системи накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів.
Кошти, що обліковуватимуться на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, будуть власністю цих громадян, і вони зможуть скористатись ними при досягненні пенсійного віку. На індивідуальному накопичувальному пенсійному рахунку кожної фізичної особи ведуть облік внесків, інвестиційного доходу та відповідних витрат, пов'язаних з наданням повного обсягу послуг з пенсійного забезпечення. Пенсію обчислюють виходячи із суми, облікованої на індивідуальному накопичувальному пенсійному рахунку, з урахування інвестиційного доходу, у день виходу на пенсію.
Виплати з Накопичувального фонду будуть здійснюватись додатково до виплат із солідарної системи.
Накопичувальна система порівняно з розподільчою має і ряд суттєвих переваг. Вона не залежить від проблем демографічного плану, які є серйозною загрозою для розподільчих систем. Вона дає можливість ефективно використовувати зібрані кошти для потреб економічного розвитку. Крім того, важливою перевагою накопичувальної системи є характерна для неї диференціація розміру пенсій залежно від того, скільки міг зібрати коштів потенційний пенсіонер і як ефективно вони були інвестовані. Загалом накопичувальна система більшою мірою відповідає принципам ринкового господарства, ніж розподільча. Більше того, накопичувальний механізм, на відміну від розподільчого, повністю поєднується з системою конкуруючих однин з одним пенсійних фондів, що дає змогу впровадити ринкові засади в пенсійне страхування.
Введення Другого рівня пенсійного страхування дозволить:
· збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу (сукупний середній розмір пенсійних виплат із солідарної та обов'язкової накопичувальної системи очікується на рівні 55-60 відсотків середньої заробітної плати в Україні, а зараз такі виплати складають близько 35 відсотків);
· посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, а отже посилити зацікавленість громадян та їх роботодавців у сплаті пенсійних внесків;
· зменшити "податковий тиск" на фонд оплати праці роботодавців за рахунок перерахування частини обов'язкових пенсійних внесків до Накопичувального фонду, що здійснюватиметься із заробітку працівника;
· успадковувати кошти, обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, родичам застрахованої особи;
· створити потужне джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки;
· розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнем пенсійної системи, і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави;
· підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції управління пенсійними активами.
Впроваджуватись другий рівень буде лише після формування необхідних економічних передумов та створення відлагодженої і ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури.
Перший і другий рівні є обов’язковими складовими частинами пенсійного забезпечення. Однак у міру зростання заробітної платні у громадян може з’явитися більше вільних грошей і виникнути бажання робити додаткові заощадження на старість. Здійснити це можливо шляхом участі у системі добровільного недержавного пенсійного забезпечення.
Основу такої системи становитимуть:
· недержавні пенсійні фонди
Відкриті пенсійні фонди засновуються будь-якими юридичними особами для широкого кола учасників. Всі внески до фонду збираються та інвестуються. На індивідуальному рахунку кожного учасника враховується сума внесків та належні йому частки інвестиційного доходу на пенсійні активи фонду мінус адміністративні витрати.
Корпоративні пенсійні фонди створюються роботодавцями або групами роботодавців для своїх працівників. Сплачені внески збираються та інвестуються. На індивідуальному пенсійному рахунку учасника відображається сума внесків та належна йому частка інвестиційного доходу. Адміністративні витрати корпоративних пенсійних фондів можуть фінансуватися роботодавцями. У цьому випадку вони не вираховуються із накопичень, належних учаснику.
Професійні пенсійні фонди аналогічні корпоративним фондам за винятком того, що вони засновуються не роботодавцями, а об’єднаннями юридичних осіб або громадян за родом їх професійної діяльності для членів таких професійних об'єднань.
· банківські установи
Пенсійні депозитні рахунки відкриваються у банківський установах з метою накопичення заощаджень на старість. Банк гарантує мінімальний процентний дохід та нараховуватиме його протягом всього періоду трудової діяльності вкладника.
· страхові організації
Договори страхування, які пропонують компанії зі страхування життя, які можуть використовуватися як засіб накопичення заощаджень на старість або як механізм здійснення періодичних виплат протягом життя пенсіонера.
Накопичувальні пенсійні системи (2 і 3 рівні) передбачають накопичення кожним працівником під час трудової діяльності капіталу, що використовується при виході на пенсію. Тим самим фактично виключається вплив ефектів старіння населення, які призводять до неспроможності солідарного принципу фінансування. Накопичувальні пенсійні системи призводять до зростання накопичень, розвитку фінансових та фондових ринків та економіки в цілому. Основу такої системи становитимуть: недержавні пенсійні фонди, корпоративні та професійні пенсійні фонди, банківські установи.
Перевагою системи добровільного пенсійного забезпечення є нарахування складного проценту по заощадженнях. Складний процент означає, що фінансова установа нараховує процент (інвестиційний дохід) як на внески, так i на вже отриманий інвестиційний дохід. Навіть незначні, але регулярні внески у молодому віці дають в результаті суттєві пенсійні заощадження. А якщо врахувати й податкові пільги, які передбачені законодавством, то величина заощаджень буде ще більшою.
Відтак, можна відзначити, що пенсійне страхування є важливою складовою соціальної політики держави, яка спрямована на задоволення потреб людей, підвищення їх добробуту, забезпечення соціальної справедливості, стабільності та злагоди у суспільстві.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ
І ТОРГІВЛІ імені Михайла ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО
Інститут обліку і фінансів
Кафедра фінансів
ЗАТВЕРДЖУЮ:
Зав. кафедри фінансів д.е.н., професор
___________________ Л.О. Омелянович
Протокол № ____
від “____” ______________ 2008 р.