Як зароджується матеріал?

1. Виникає ідея.

2. Проводиться збір інформації, дотичної до теми ідеї. Обґрунтування та визначення проблематики.

3. Аналіз зібраного матеріалу та формування структури репортажу як продукту:

- визначення мети;

- визначення завдань та ресурсів їх виконання;

4. Практичне виконання дії по створенню репортажу.

 

Репортер – це той, хто висвітлює подію (новину). Але – новина не лише подія. Це ще й проблема, яка піднята на рівень публічності. Так само це і яскравий факт, стверджуючий життєрадісність в оточуючому середовищі.

 

5. Як просувати репортаж (ідею)?

1. соціальні мережі;

2. місцева преса;

3. регіональна преса;

4. національна та міжнародна преса;

 

Репортаж цікавий не лише свою критичністю, виявленням негативних явищ, тобто – проблем.

Репортаж – це ще й матеріал про позитивні явища (події), оптимістичні факти, які «уловив» репортер та виніс їх на публіку;

Поєднання і позитиву і негативу в репортажі – форма актуалізації проблеми (контраст).

6. Умови успішності як репортера:

- творчість, креативність;

- чесність і натхнення;

Реакція (відгуки) на тему як головний фактор критеріїв актуальності та якості матеріалу.

Дискусія навколо порушеної теми як вища форма та мета репортера і тут головне – вміння відстоювати власну позицію, не здаватись і гнути «свою лінію»…

 

7. Заради чого діє суспільний репортер?

Головний мотиваційний елемент: користь для громади, суспільства.

Вихід на індивідуальний аспект мотивації:

- Самореалізація та творчість (вихід творчої енергії особистості);

- Набуття професіонального досвіду та матеріального задоволення комплексу потреб репортера: найближчий шлях до якісних репортажів.

 

 

*Як стати суспільним репортером http://tools.gurt.org.ua/

 

Варто ознайомитись. Рекомендую настійливо!

 

 

*Завдання: написати статтю на тему, яка хвилює. Без обмежень (окрім як морально-етичних).

 

 

Мислення є матір’ю спілкування. Спочатку думки, потім – слова, за ними – друковані матеріали. Або: ідея – план реалізації – та практична реалізація ідеї. Ланцюг, який діє на всі сто!

 

Спочатку було слово… Точніше – слова. Як зробити власну мову (промову) яскравою та корисною для інших? Дуже просто!

Потрібно володіти декількома способами привернення та утримання уваги аудиторії. Чи складно це? Зовсім ні! Головне – практика та бажання досягти успіху в цій царині.

 

Важливо мати правильну дикцію.

Далі про техніку мови.

 

Підтема. Техніка мови.

(за курсом сайту: http://technics-speech.ru/ukr/index.html)

 

Техніка мови — це майстерність публічного виступу, ділового спілкування людей за допомогою мовних конструкцій, що створюються на основі певних правил ораторського мистецтва, зв'язані з силою, висотою, благозвучністю, польотністю, рухливістю, тоном голосу і дикцією.

Напевно кожен в дитинстві мріяв, слухаючи чіткий і добре поставлений голос диктора центрального телебачення або радіо, оволодіти технікою мови і говорити також як вони. На жаль, виразно і членороздільно доносити свої думки оточуючим, через низку обставин, не кожному дано. Багато хто цього за собою не помічає, хтось цьому не надає значення і лише деякі відчувають себе не в своїй тарілці.

Подолання різних відхилень в звуковому ладі мови має величезне значення. Своєчасне усунення недоліків вимови дозволяє запобігти тим величезним труднощам, які можуть виникати із-за дефектів мови.

Не можна не враховувати і того чинника, що недоліки вимови, як і інші мовні порушення, нерідко можуть бути причиною серйозних відхилень в розвитку психіки, особливо дітей. Діти, які неправильно вимовляють слова, часто уникають мовного спілкування з друзями, не беруть участь в дитячих виступах на святах, не проявляють активності. Для дорослих же згадані недоліки можуть служити деякою перешкодою в просуванні по службових сходах.

Регулярні заняття по запропонованій методиці допоможуть справитися або значно понизити дискомфорт від заїкання. Все дуже просто. У кожної людини розвинена так звана внутрішня мова, яка не вимовляється вголос, а існує тільки в нашому мозку і яку ми звертаємо до самих себе. Коли ми в думках говоримо з самим собою, ми не заїкаємося. Внутрішня мова, хоча вона і беззвучна, не так вже відрізняється від мови зовнішньої, звучної. І та і інша управляється одними і тими ж мовними механізмами.

Слід пам'ятати, що тільки при значній завзятості і регулярних тренінгах можна досягти бажаної мети і добитися позитивних результатів в риториці, дикції і красномовстві.