Лекція 1

Тема: «Предмет, зміст і структура курсу»

План

1. Базові категорії, що характеризують управління персоналом.

2. Основні категорії теорії управління

3. Поняття закону, принципу, мети, функції, технології, структури; їх використання в управлінні персоналом.

 

1. Базові категорії, що характеризують управління персоналом

Вирішальним чинником стабільного і тривалого функціонування організацій, їх поступального розвитку є високоякісний менеджмент у широкому розумінні й управління персоналу зокрема.

Менеджмент – це цілеспрямований організаційний вплив на діяльність підприємства в умовах ринку для досягнення цілей, поставлених перед підприємством, одержання прибутку (це складний соціально-економічний процес).

Менеджмент – це вміння досягти поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. Менеджмент як наука – це перш за все управління людьми, наука про людину, її інтереси, поведінку та взаємодію з іншими людьми.

Основні функції менеджменту – планування(визначення цілей, майбутнього стану);організація(формування структури управління, система зв’язків і відносин), мотивація(спонукання на досягнення цілей), контроль(оцінка й аналіз результатів). Функції менеджменту відображають сутність і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління.

Головне завдання менеджменту – зробити людей здатними до спільних дій, визначаючи їм загальні цілі, наділяючи правами і обов'язками, формуючи раціональну організаційну структуру управління, забезпечуючи набуття необхідних трудових навичок і кваліфікаційного розвитку.

Поняття управління в широкому розумінні охоплює всю систему класів і явищ управління в неживій природі, у живих організмах і суспільстві, а поняття соціальне управління охоплює усі види управління соціальними системами. У вузькому значенні поняття управління складається, в основному, з розуміння лише технологічної організації об’єкта управління.

Поняття менеджмент у широкому розумінні означає загальний принцип соціального управління, означаючи владу і мистецтво управління людьми. У більш вузькому розумінні відноситься до галузі управління виробництвом, а також до безпосередньої організації роботи з досягнення поставлених цілей (але не до їхньої розробки).

Поняття адміністрування в широкому розумінні означає адміністративно-державне управління, а в більш вузькому – розробку і постановку цілей, визначення соціальної політики організації. У цьому більш вузькому розумінні, поняття управління, менеджмент, керівництво стосовно поняття адміністрування грають підкорюючу роль, означаючи діяльність скоріше виконавську, спрямовану на реалізацію поставлених цілей, розробка яких, у цьому розумінні відноситься до галузі адміністрування.

Поняття керівництво в широкому розумінні означає систему інститутів влади різної ієрархії в сфері діяльності, а в більш вузькому – безпосереднє управління людьми.

Таблиця 1.1

Основні поняття науки управління

Поняття	У широкому розумінні	У вузькому розумінні
Управління	Система класів, відносин і явищ управління в природі і суспільстві	Технологічна організація об’єкта управління
Менеджмент	Загальний принцип соціального управління. Влада і мистецтво управління людьми	Управління виробництвом: діяльністю, організації, досягнення поставлених цілей
Адміністрування	Адміністративно-державне управління	Розробка і постановка цілей, визначення політики, організації
Керівництво	Ієрархічна система інститутів влади	Безпосереднє управління людьми

Рис.1.1. Менеджмент як загальний принцип соціального управління

У вітчизняній науці управління її предметом вважають відносини управління, які є фундаментом управління персоналом.

Для досягнення поставлених цілей і розв'язання намічених завдань носії сучасної кадрової політики мають у своєму розпорядженні відповідний інструментарій, який добирають і реалізують у межах відповідного процесу виробництва з урахуванням вимог до персоналу.

У процесі виробництва здійснюється оптимальне комбінування таких факторів, як засоби виробництва, матеріали та праця. До цих факторів належить також змінний – управління, основними завданнями якого є планування, організація та контроль. Розглядаючи фактори виробництва, поряд з технічними та економічними проблемами необхідно враховувати соціальні та людські інтереси. Людина як носій виробничого фактора праці відрізняється від інших факторів виробництва насамперед тим, що вона не є пасивним предметом, а має власні думку, цілі, може проявляти ініціативу, керуватися певними потребами; у межах класичного підходу до управління людина є фактором виробництва. На думку вченого Г. Щокіна, такий підхід до управління не відповідає потребам часу. На зміну йому прийшов інший, новий підхід до управління людьми, згідно з яким кадрова політика перетворюється на активну стратегію. Дедалі більшою мірою ця стратегія інтегрується в загальну політику організації людських ресурсів. Нове, некласичне бачення управління дає змогу розглядати людину як фактор реалізації політики організації, джерело прибутків, культурно-перетворювальну, творчу силу. Людську працю в організації необхідно використовувати так, щоб забезпечувалось оптимальне використання людських ресурсів, потенціалу організаційної поведінки працівників.

Менеджерам потрібно враховувати два аспекти організаційної поведінки як проблеми управління:

• соціально-психологічний – методи та засоби, за допомогою яких керівник може вплинути на організаційну поведінку підлеглого;

• організаційно-технічний – заходи, які необхідно вжити в межах організації, щоб зорієнтувати організаційну поведінку співробітників на досягнення виробничих цілей.

Питання управління людською поведінкою в організації належать до сфери науки управління персоналом, основними елементами якої є людина як носій кадрової політики та відносини управління, що визначають і регулюють організаційну поведінку людини.

Теорію управління прийнято розглядати як комплексну науку або науковий напрям, що спирається на багато як теоретичних і практичних знань. Це пояснюється багатогранністю проблеми управління і багатооаспектністю управлінської діяльності, заснованою на свідомому використанні економічних, природно-технічних організаційних, соціально-психологічних законів і закономірностей, властивих об'єкту управління. Теорія управління очевидно повинна бути орієнтована на рішення практичних задач.

Елементами управління як загального вигляду людської діяльності є мета управління і спосіб досягнення мети, об'єкт і суб'єкт управління, взаємодіюча в певному навколишньому середовищі.

Предметом розгляду теорії управління є управлінські (організаційно-управлінські, організаційно-економічні) відносини, що реалізовуються як інформаційні зв'язки при організації виробництва і управлінні ним.

Процес управління включає збір, переробку і передачу інформації (предмет управлінської праці), що використовується для вироблення рішень (продукт управлінської праці).