Лекція 32

Тема: «Мотивація та стимулювання персоналу»

План

1. Сутність, значення і взаємозв’язок категорій «мотив», «інтерес», «стимул» і «стимулювання».

2. Теорії мотивації персоналу: змістовні теорії мотивації; процесуальні теорії мотивації.

1. Сутність, значення і взаємозв’язок категорій „мотив”, „інтерес”, „стимул” і „стимулювання”.

Управління мотивацією персоналу– важливе завдання суч.менеджерів, від успішного вирішення якого залежить ефект. дія-і організацій, їх підрозділів. Функція мотивації займає важливе місце в системі упр.підприємством. Вона тісно зв’язана з основн.функціями менедж-у (планування, організація, контроль, прий.рішень ін.).

До основних елементів мотив.процесу відносяться: потреби особистості; мотиви діяль-і; стимули як зовнішні важелі впливу на людину; спрямованість, установки, інтереси, схильність особистості та ін.

Потреби – це те, що неминуче викликає і супроводжує людину в процесі її життя, те, що є спільний для різних людей, а водночас виявляється індивідуально в кожної людини.

Потреби – відчуття фізичного, соціального дискомфорту, нестачі чогось, це необхідність у чомусь, що потрібне для створення і підтримки нормальних умов життя і розвитку людини. Потреби у свідомості людини перетворюються на інтерес або мотив.

Мотив – це усвідомлена спонуковуюча причина, основа, підстава до якоїсь дії чи вчинку.

Мотив знаходиться «всередині» людини, має «персональний» характер, залежить від безлічі зовнішніх і внутрішніх стосовно людини чинників. Мотив не тільки спонукає людину до дії, а й визначає, що треба зробити і як саме здійснюватиметься ця дія. Модель мотивації через потреби показано на рис.3.11.

Рис.3.11. Схема моделі мотивації через потреби

Людина здатна впливати на свої мотиви, посилювати або обмежувати їх дію, навіть усувати їх з свого мотиваційного поля.

Поведінка людини звичайно визначається не одним мотивом, а їх сукупністю та конкретним співвідношенням їх значущості щодо впливу на мотиваційний потенціал. При цьому один з них може бути основним, провідним, а інші виконують функцію додаткової стимуляції. Безперечно, мотиви виникають, розвиваються і формуються на основі потреб. Водночас вони відносно самостійні, оскільки потреби не визначають однозначно сукупність мотивів, їхню силу і сталість. За однакової потреби у різних людей можуть виникати неоднакові мотиви.

Мотивація в заг.розумінні – це сукупність рушійних сил, що спонукають людину до виконання певних дій, залежно від поведінки людини – це процес свідомого вибору нею того або іншого типу дій, обумовлених комплексним впливом зовнішніх і внутрішніх факторів (відповідно стимулів і мотивів).

Мотивація (управлінська функція) – це процес спонукання людини або групи людей до досягнення цілей організації і включає в себе мотиви, інтереси, потреби, захоплення, мотив.установки, ідеали і т.ін.

Мотивація – це процес свідомого вибору людиною того чи іншого типу поведінки, що визначається комплексним впливом зовнішніх (стимули) і внутрішніх (мотиви) чинників.

Стимулювання праці передбачає створення умов для активної трудової діяльності, є умовою задоволення значних і соціально обумовлених потреб працівника, формування у нього мотивів до праці.

Система мотивів і стимулів праці має опиратись на певну нормативно-правову базу. Працівник має знати, які вимоги ставляться перед ним, яка буде винагорода та навпаки покарання.

Ціль стимулювання – не взагалі спонукати людину працювати, а зацікавити її працювати краще, продуктивніше, ніж це обумовлено трудовими відносинами.