Тема: «Мотивація та стимулювання персоналу»
План
1. Матеріальна мотивація трудової діяльності: сутність, основні положення і значення.
2. Методи нематеріальної мотивації трудової діяльності.
1. Матеріальна мотивація трудової діяльності: сутність, основні положення і значення.
Процес формування мотивації особистості відбувається через проходження стадій, які характеризуються певними якісними особливостями. Кожній стадії даного генеза відповідають певні психічні можливості та види мотивів.
Таблиця 3.8
Види мотивації, які класифікуються за кількома основними ознаками
| Ознака класифікації | Види мотивації |
| За групами основних потреб | Матеріальна. Трудова. Статусна |
| За способами мотивації | Нормативна. Примусова. Стимулювання |
| За джерелами виникнення мотивів | Внутрішня. Зовнішня |
| За спрямованістю на досягнен.цілей | Позитивна. Негативна |
| За рівнем інтенсивності | Недостатня(недомотивація).Оптимальна.Надмірна(_н._влінь_я_ія) |
| За формами соціальної поведінки персоналу | Мотивація саморозвитку. Мотивація досягнення. Мотивація самоствердження. Мотивація ідентифікації з іншими людьми. Мотивація агресивної та агресивної поведінки. Мотивація симпатії. Мотивація допомоги. Мотивація влади. Мотивація страху |
Матеріальна мотивація – це прагнення достатку, вищого рівня життя. Вона залежить від рівня особистого доходу, його структури, від диференціації доходів в організації і суспільстві, від дієвості системи матеріальних стимулів, яка застосовується в організації, де працює людина.
Трудова мотивація – залежить від змісту, умов, режиму роботи, організації труд.процесу. Значна кількість людей має потребу в змістовній, важливій, корисній роботі, зацікавлена в перспективах _н._в. росту, відчуває самоповагу, якщо результати їх праці високо цінуються.
Статусна мотивація – прагнення людини зайняти більш значну посаду, виконувати складнішу і відповідальнішу роботу, працювати в престижних, _н._.важливих сферах організації. Прагнення до лідерства в колективі, до більш високого неофіт.статусу. Бажання стати визнаним спеціалістом своєї справи, неформальним лідером, користуватися авторитетом.
Нормативна мотивація – спонукання до певного типу поведінки за допомогою соціально-психологічного впливу: переконання, навіювання, інформування, психологічного зараження і т.п.
Примусова мотивація – використання влади страху і загрози погіршення задоволення потреб підлеглого при невиконанні ним вимог керівника.
Стимулювання – вплив не безпосередньо на особистість, а на зовнішні обставини за допомогою благ – стимулів, які спонукають робітника до необхідної поведінки.
Внутрішня мотивація – якщо мотиви породжує сама людина, яка вирішує привабливе важливе для себе завдання. Прагнення до досягнень, до завершення роботи, пізнання, бажання боротьби, страх та інше. Люди діють більш сумлінно, спокійно, швидко, витрачають менше зусиль, краще сприймають завдання і засвоюють знання. Керівник визначає потреби для розробки заходів їх задоволення.
Зовнішня мотивація забезпечується впливом зовнішніх чинників, наприклад, винагородою за роботу, розпорядженнями, правилами поведінки і т.ін.
Чіткого розподілу між внутрішньою і зовнішньою мотивацією не існує. Необхідно поєднувати внутрішню та зовнішню мотивації підлеглих.
Позитивна мотивація – сприяє ефективному досягненню визначених цілей (через матер.винагороду, підвищення статусу працівника, доручення важливих, цікавих, відповідальних завдань).
Негативна мотивація – перешкоджає досягненню визначених цілей. Це матер.стягнення (штрафи), ¯соц.статусу в колективі, псих. Ізоляція робітника, створення атмосфери нетерпимості, ¯посади.