Тема: «Управління персоналом у системі сучасного менеджменту»
План
1. Натуралістичний і діяльнісний методологічні підходи в управлінні персоналом.
2. Історичний розвиток діяльності щодо управління персоналом.
1. Натуралістичний і діяльнісний методологічні підходи в управлінні персоналом.
Людина – суб'єкт реальності свого існування в певному типі буття. Ці типи буття він реалізує в суб'єктивних світах, наприклад, у життєдіяльності (реалізує власні потреби), діяльності (реалізує норми, визначені сферою діяльності), соціокультурному (виконує норми соціуму) і т. д. Розглядаючи суб'єктивні світи людини як онтологічний тип реальності, можна говорити, що в плані впливу на ці світи слід трансформувати індивідуальну концепцію – буття людини.
Людина – це біосоціальна духовна система. Результати багатьох досліджень показують, що одухотворені (активні) системи принципово відрізняються від біологічних. Одним з основних відмінностей є наявність у них рефлексивності. Сьогодні під рефлексивністю розуміється системний принцип, реалізується через функцію самовідображення і саморозгортання системи. З використанням рефлексії людина може підніматися над повсякденністю і вважати себе діючим у ролі, функції іншої людини або організації. Рефлексивне як системний принцип взаємозалежний з іншими принципами, наприклад, принципами генетичного розвитку, цінності, матеріального втілення та іншими.
У психології виділяють два способи існування людини як суб'єкта життя:
«Реактивний» (життя людини не виходить за межі безпосередніх зв'язків з оточуючими);
«Рефлексивний» (свідомість людини виходить з опікуванням процесом життя, займає позицію над ним).
З урахуванням цих двох способів існування людини як суб'єкта житті можливі два варіанти переходу людини на нову форму життєдіяльності: «схема розвитку» та «схема рефлексивного програмування»
При використанні "схеми розвитку" людина є суб'єктом розвитку, відбувається перехід з реактивного способу життєдіяльності на рефлексивний. "Схема розвитку" орієнтована на вільну особистість, що розвиває.
«Рефлексивне програмування» – нав'язування людині наперед визначених кимось уявлень, точок зору, позицій, думок та інших психічних утворень з метою сформувати свідоме прийняття пропонованої норми життєдіяльності.
При використанні «схеми рефлексивного програмування» людина перетворюється на об'єкт управління, він підкоряється «реактивному» способу життєдіяльності.
Сенс рефлексивної поведінки полягає в усвідомленні суб'єктом своєї ролі і місця в соціальній системі як активного члена суспільства. Істотною перешкодою для реалізації рефлексивного поведінки є складність розуміння соціальних, політичних, економічних процесів в силу їх взаємозалежності і неоднозначності.
Однак найбільшу складність відображення реальності визначає інформаційне поле, створюване засобами інформації. Людина формується у взаємозв'язку з іншими людьми в соціумі та «управляється» тільки інформацією.
У різних сферах соціальної взаємодії використовуються різні методи прихованого для людини впливу, примусу до необхідного поведінки і дій. До них можна віднести маніпулювання, рефлексивне управління при використанні цих понять як методу. При цьому під рефлексивним управлінням розуміється нав'язування керованого певної стратегії поведінки за рахунок передачі йому підстав, з урахуванням яких останні логічно вибудовують «своє» рішення, зумовлене керуючим. Будь-які «обманні» рухи (провокації і інтриги, маскування та розіграші, створення помилкових об'єктів і взагалі брехня в будь-якому контексті) зумовлюють собою реалізацію рефлексивного управління. Таким чином, у понятті рефлексивного управління відображається загальний підхід до управління людиною з використанням різноманітних прийомів прихованого психологічного примусу його і застосуванням рефлексії як провідного системоутворюючого психологічного механізму даного управлінського процесу. В основі рефлексивного управління лежить така якісна характеристика, властива тільки людині, як рефлексивна самоорганізація. Людина прості діяльнісні функції здійснює або у формі «норма-реалізація», «завдання-вирішення задачі» (реактивне управління), або у формі «норма-реалізація-ускладнення в реалізації-рефлексія-ситуаційне включення-коригування норми-реалізація зміненої норми» (рефлексивне управління). Рефлексія «включається» у людини, коли вона відчуває труднощі. При цьому розвиток людини здійснюється в тому випадку, коли він, відчуваючи труднощі, робить спроби їх подолання. Якщо він, відчуваючи труднощі в діяльності, не робить спроб щодо їх подолання, то він і не розвивається. У зв'язку з цим «секрет» гарного викладача не в тому, що він так добре все викладає, що навчають не треба вчити, а в додаткової мотивації, спонукання його в розумінні начебто засвоєних текстів.
Однак варто розрізняти рефлексивне управління і маніпулювання (маніпулятивний вплив). При рефлексивному управлінні використовуються різні засоби і прийоми для введення людини в оману усвідомлено і цілеспрямовано. При маніпулюванні використовуються прийоми та засоби прихованого психологічного примусу на неусвідомленому рівні. Прикладом маніпуляції є деякі психологічні ігри, коли включаються механізми внутрішньоособистісного психологічного захисту і відбувається витіснення дійсної мети маніпуляції.