Залучений капітал складається із залучених і позичених фінансових ресурсів, та ресурсів, які тимчасово перебувають у розпорядженні страховика.

 

Залучені ресурси відображаються у другому розділі пасиву балансу страховика «Забезпечення наступних витрат і платежів» і представлені статтями: страхові резерви, забезпечення наступних витрат і платежів, цільове фінансування.

 

Страхові резерви є основним елементом залученого капіталу страховика і для нього такі кошти, по суті, є безкоштовними, в обмін на страхові премії страхувальників страховик «продає надію». Наявність страхових резервів, їх зростання свідчить про розвиток страховика та розширення його фінансових можливостей, що забезпечують здатність утримувати на відповідальності більш вартісні об’єкти, це також дає можливість економити на витратах із залучення капіталу і, водночас, одержувати вищі інвестиційні доходи.

 

Страхові резерви, сформовані у достатньому обсязі, є необхідною умовою забезпечення платоспроможності страховика. На нашу думку, ціною цього елемента залученого капіталу для страховика виступає сумарний обсяг його відповідальності за укладеними договорами страхування. З врахуванням глобалізаційних процесів, учасником яких є Україна, ставиться вимога подальшої капіталізації національного страхового бізнесу і створення умов для отримання прибутків не лише як різниці між зібраними страховими преміями і здійсненими виплатами, а й інвестиційного прибутку.

 

Крім того, страховики можуть залучати капітал шляхом випуску IPO (публічне розміщення акцій), що розглядається як механізм залучення відносно дешевих грошових коштів і дає змогу компанії отримати більші можливості порівняно з конкурентами. Результатом проведення публічного розміщення акцій є продаж частки акцій (як правило, не більше 30% статутного капіталу) незалежним інвесторам, і формування free float, так званого пакета акцій компанії, який потенційно знаходиться у вільному обігу на фондовому ринку. Для успішної угоди слід сформувати команду спеціалістів (андеррайтерів, аудиторів, фінансових консультантів, PR-агенцій, юридичних консультантів), що вимагає значних витрат, тому таке джерело поповнення залученого капіталу може бути використане лише достатньо великою (фінансово потужною) страховою компанією.

 

Для отримання додаткового прибутку страховики, як і будь-які інші суб’єкти підприємницької діяльності, вдаються до запозичень, які реалізуються через отримання кредитів, випуск дольових інструментів та продаж активів.

 

Позиковий капітал відображається у третьому розділі пасиву балансу – це фінансові ресурси, представлені довгостроковими і короткостроковими кредитами банків, кредиторська заборгованість та доходи майбутніх періодів.

 

Для компанії важливим питанням є визначення вартості залучення капіталу, і одним з критеріїв доцільності запозичень є позитивні грошові потоки. Ціною цього елемента капіталу страховика є відсоткова ставка. При цьому слід також враховувати фактор часу (період погашення), та як вплине здійснюване запозичення на подальший стан страховика.

 

При прийнятті рішення про необхідність залучення грошових коштів менеджмент страховика повинен оцінювати співвідношення між власними і позиченими коштами у структурі капіталу.

 

Можливі наступні ситуації:

1) позичені кошти значно перевищують власний капітал. У випадку несприятливих змін на ринку компанія позичальник буде не в змозі обслуговувати свій борг;

2) частка позичених коштів у структурі власного капіталу є незначною, таке співвідношення може негативно вплинути на подальший розвиток компанії, зумовивши сповільнення темпів росту прибутку на одну акцію, що в свою чергу може призвести до поглинання компанії конкурентами.

 

До структури капіталу входить нерозподілений прибуток, який представляє собою залишок прибутку страховика після здійснення усіх виплат (виконання зобов’язань перед бюджетом, виплати дивідендів, відрахувань до фондів страховика). Ціною нерозподіленого прибутку є та сама величина, що і норма прибутку, яку вимагають інвестори із звичайної акції страховика.

Як бачимо, вартість кожного елемента капіталу страховика різна і формується під впливом різних факторів, а загальна вартість капіталу компанії представляє собою середнє значення одноелементних вартостей капіталу, зважених пропорційно кожному виду капіталу, що використовується. Для розрахунку застосовується формула середньозваженої вартості капіталу (Weighted Average Cost of Capital(WACC)):

де Квк – очікувана ставка вартості власного капіталу;

Кпк – очікувана ставка вартості залученого і позиченого капіталу;

К – сукупний капітал;

ВК – власний капітал;

ПК – сума залученого і позиченого капіталу;

S – ставка податку на прибуток.

 

Використовуючи наведену формулу, отримуємо показник, що характеризує середню доходність, яку отримують вкладники капіталу від інвестування у страховий бізнес. Як видно з наведеного, середньозважена вартість капіталу залежить від співвідношення окремих елементів капіталу (власного, залученого і позиченого) та ціни залучення капіталу від його власників.

В сучасних умовах діяльність компанії спрямована на максимізацію своєї вартості, тому особливої актуальності набуває діяльність з формування оптимальної структури капіталу страховика з врахування вартості кожної його складової. Ця діяльність передбачає створення системи методів та правил розробки і реалізації управлінських рішень з приводу формування оптимальної структури капіталу з різних джерел, а також умов, які б забезпечували ефективне використання капіталу в операційній, фінансовій та інвестиційній діяльності страховика.