Політика управління окремими аспектами фінансової діяльності установ, організацій залежить від умов їх господарювання, масштабів і галузевих особливостей діяльності, кваліфікаційного рівня бухгалтерів, фінансових менеджерів, допустимого рівня ризику. Відповідно в процесі фінансового управління керівництво установ, організацій може ставити перед собою різну мету:
1. максимізація ринкової вартості підприємства;
2. зростання обсягу виробництва і реалізації продукції;
3. максимізація прибутку і мінімізація витрат;
4. забезпечення рентабельної діяльності;
5. мінімізація фінансових ризиків;
6. виживання в конкурентному просторі;
7. досягнення фінансової рівноваги;
8. лідерство в боротьбі з конкурентами;
9. отримання необхідного розміру фінансових ресурсів для виконання визначених повноважень;
10. виконання кошторису установи;
11. отримання бюджетних асигнувань;
12. фінансування необхідних видатків бюджетних установ;
13. забезпечення систематичних власних надходжень бюджетних установ.
В економічній літературі є різні підходи до визначення критеріїв пріоритетності мети фінансового менеджменту, що базуються на відповідних теоріях організації бізнесу (теорії максимізації прибутку, концепції зростання обсягу виробництва і збуту, теорії максимізації ціни фірми тощо).
Метою створення переважної більшості установ, організацій в умовах ринкової економіки є отримання прибутку, що визначило на тривалий період часу основну мету фінансового менеджменту — максимізацію прибутку підприємства. Однак значний обсяг прибутку підприємства не завжди забезпечує нарощування його фінансового потенціалу, достатній рівень капіталізації. Неефективний розподіл і нераціональне використання прибутку можуть призвести до втрати фінансової рівноваги суб'єкта господарювання, а в кінцевому підсумку до зниження його конкурентних переваг та ринкової вартості. Тому найбільшого поширення набула "Теорія максимізації багатства (добробуту) акціонерів", в основу якої було покладено вибір узагальнюючого критерію ефективності фінансових рішень, який повинен бути достатньо обґрунтованим та базуватися на прогнозуванні доходів власників підприємства. При цьому визнано, що таким умовам відповідає критерій максимізації вартості власного капіталу, тобто ринкової ціни акцій.
Отже, фінансовий менеджмент спрямований назадоволення інтересів власників капіталу підприємства, а тому основною метою фінансового менеджменту є максимізація ринкової вартості підприємства, що свідчитиме про його значний фінансовий потенціал, максимальну ефективність господарювання та досягнення високого рівня добробуту власників. А основною метою фінансового адмініструванняустанов, організацій є забезпечення цих суб’єктів господарювання фінансовими ресурсами, інформаційними, людськими, технічними, тобто, усім необхідним у відповідності із нормами, нормативами, що визначені діючим законодавством та відповідним інструктивним матеріалом з метою належного виконання відповідних владних функцій та задоволення суспільних інтересів у всіх сферах життєдіяльності громадян країни (досягнення соціально-економічних цілей визначених суспільством).
Єдиного погляду на пріоритетність цілей фінансового менеджменту в економічній літературі не існує. Цілі фінансового менеджменту значно ширші і багатогранніші, ніж фінансового адміністрування. Це пояснюється свободою економічного вибору, що лежить в основі фінансового менеджменту.
Серед завдань фінансового адміністрування установ та організацій ми виділили такі:
1) забезпечення необхідної ресурсної бази установ, організацій на основі норм та нормативів, визначених діючим законодавством;
2) забезпечення виконання кошториу установи;
3) здійснення витрат на утримання бюджетних установ;
4) цільове використання виділених фінансових ресурсів;
5) забезпечення правильної організації обліку, точності і своєчасності відображення всіх господарських операцій з виконання кошторисів (облік фінансування, грошових коштів, видатків, розрахунків, матеріальних цінностей, фондів тощо);
6) забезпечення раціонального та ефективного використання коштів бюджетної установи за цільовим призначенням відповідно до затвердженого кошторису;
7) забезпечення повноти і своєчасності проведення інвентаризації матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків;
8) забезпечення повноти та достовірності складання звітності;
9) забезпечення контролю за виконанням зобов’язань, наявністю і рухом майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до затверджених нормативів і кошторисів;
10) своєчасне запобігання негативним явищам у фінансово - господарській діяльності, виявлення і мобілізація внутрігосподарських резервів;
11) формування повної, достовірної інформації про господарські процеси та результати діяльності організації, установи, необхідної для оперативного керівництва та управління, а також для її використання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, статистичними та банківськими установами та іншими зацікавленими органами та організаціями.
12) кошторисне планування фінансово - господарської діяльності установ, організацій;
13) оцінка ресурсів, необхідних для виконання бюджетних програм і досягнення запланованих результатів;
14) оцінку соціально важливого результату, якого буде досягнуто за рахунок витрачених коштів;
15) розрахунок ефективності використання бюджетних коштів;
16) визначення необхідності бюджетної програми та відповідності її структури встановленій меті;
17) взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання, з фінансовими, контрольно - ревізійними та фіскальними органами, державними цільовими фондами, банківськими установами.
Основні завдання фінансового менеджменту передбачають:
1. Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів підприємства в процесі його розвитку. Це завдання реалізується шляхом формування ефективної політики фінансування господарської та інвестиційної діяльності підприємства (визначення загальної потреби у фінансових ресурсах на наступний період, підвищення рівня капіталізації, визначення доцільності залучення коштів за рахунок зовнішніх джерел, оптимізація структури капіталу).
2. Забезпечення найефективнішого використання фінансових ресурсів за основними напрямами діяльності підприємства. Оптимізація розподілу і використання фінансових ресурсів передбачає встановлення оптимальних пропорцій їх інвестування відповідно до поточних і перспективних планів господарської діяльності підприємства. Раціональне вкладення коштів забезпечує ефективне використання активів, що призводить до нарощування фінансового потенціалу, можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел та максимізації достатку власників капіталу.
3. Оптимізація грошового обігу і підтримка постійної платоспроможності підприємства. Це завдання вирішується шляхом ефективного управління грошовими потоками підприємства в процесі кругообігу його грошових коштів, досягнення синхронізації обсягів надходження і витрат грошових коштів, підтримки їх ліквідності на рівні, що забезпечує постійну платоспроможність.
4. Забезпечення максимізації чистого прибутку шляхом ефективного управління активами підприємства, оптимізації їх складу і розміру, залучення в господарський обіг необхідного обсягу позикових ресурсів, вибору найраціональніших напрямів операційної та фінансової діяльності, ефективної податкової, амортизаційної та дивідендної політики.
5. Забезпечення мінімізації фінансових ризиків за рахунок зменшення рівня їх концентрації, диверсифікації видів операційної та фінансової діяльності, використання методів уникнення та нейтралізації негативних наслідків господарювання, проведення ефективного внутрішнього та зовнішнього страхування.
6. Забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. Для такої рівноваги характерним є високий рівень фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, що забезпечується формуванням оптимальної структури фінансових ресурсів і активів, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб.
7. Оцінка фінансового забезпечення установ, організацій.
8. Управління власними надходженнями установ, організацій.
Однак вирішити ці завдання в повному обсязі неможливо. Компроміс досягається при збалансуванні всієї системи завдань, погодженні пріоритетної на певний момент мети з основними стратегічними і тактичними цілями підприємства. Таким чином, ефективність реалізації основної мети і вирішення поставлених завдань фінансового адміністрування та менеджменту визначаються обґрунтованістю його стратегії і тактики.