Система формування фінансової політики установ, організаційщодо напрямів їх фінансової діяльності має такі складові:
1) управління капіталом: визначення вартості капіталу; оптимізація структури капіталу; кредитна політика; інвестиційна політика;
2) управління активами: формування стратегії фінансування оборотних та необоротних активів; фінансове управління товарно-матеріальними цінностями, грошовими активами, дебіторською заборгованістю; управління необоротними активами в частині основних засобів, нематеріальних активів;
3) управління інвестиціями: управління реальними інвестиціями; управління фінансовими інвестиціями; управління інвестиційним портфелем.
4) управління грошовими потоками: управління грошовими потоками від фінансової діяльності; визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках;
5) управління фінансовими ризиками: виявлення фінансових ризиків; встановлення основних факторів впливу на рівень фінансових ризиків; оцінка фінансових ризиків; розробка механізму нейтралізації фінансових ризиків;
6) управління прибутком підприємства: управління формуванням і розподілом прибутку; управління використанням чистого прибутку; дивідендна політика;
7) антикризове фінансове управління: виявлення ознак кризового стану; недопущення банкрутства підприємства; локалізація кризових явищ; фінансова стабілізація підприємства; запобігання повторенню кризи;
8) забезпечення мобілізації усіх запланованих доходів та здійснення передбачених видатків точно і у певні строки;
9) забезпечення своєчасного надходження бюджетних коштів і використання їх відповідно до цільових призначень;
10) правильна організація бухгалтерського обліку виконання кошторису з дотриманням усіх принципів та вимог чинного законодавства.
Фінансова стратегія установ, організацій це формування системи довгострокових цілей фінансово - господарської діяльності і вибір найефективніших шляхів їх досягнення. Тривалість періоду формування і реалізації фінансової стратегії залежить від таких чинників:
· мети діяльності установи, організації;
· тривалості періоду загальної стратегії розвитку установи, організації;
· можливості прогнозування кон'юнктури фінансового ринку та розвитку економіки в цілому;
· галузевих особливостей, організаційно - правової форми суб'єкта господарювання та масштабів його діяльності;
· стадії життєвого циклу установи, організації;
· визначення стратегічних цілей і завдань.
При розробці стратегії фінансового управління бухгалтер чи фінансовий менеджер орієнтується на необхідність забезпечення самофінансування установи, організації, тобто накопичення капіталу, достатнього для фінансування розширеного відтворення. Отже в процесі стратегічного управління фінансами здійснюється пошук шляхів нагромадження капіталу і перерозподілу фінансових ресурсів у найбільш перспективні сфери бізнесу або в розширення масштабів діяльності установи.
Стратегія діяльності бюджетних установ виражається у завданнях задля її досягнення, які розподіляються на функції згідно з бюджетною класифікацією. Мережа бюджетних установ побудована так, що кожна бюджетна установа виконує певну державну функцію та має свою стратегічну мету у межах стратегії держави. На виконання цієї державної функції установа є виконавцем бюджетних програм, за якими і виділяються кошти.
В залежності від досягнутого рівня фінансової стійкості установи, організації можуть вибирати в якості орієнтира одну з трьох базових стратегій фінансового розвитку установи, організації:
1. Стратегія подолання нестійкості фінансової системи установи, або стратегія виживання, що використовується в умовах економічної кризи, нестабільності та інфляції, і до якої вдаються у випадку, коли показники фінансово - господарської діяльності набувають стійкої тенденції до погіршення.
2. Стратегія підтримки існуючого рівня фінансового забезпечення, фінансової стійкості або стабілізації.
3. Стратегія розвитку або стійкого зростання, що виражає прагнення суб’єкта господарювання до зростання обсягів реалізації, підвищення рентабельності та покращання інших показників фінансового стану.