На практиці використовують три підходи до фінансування активів підприємства: консервативний, поміркований, агресивний .

При поміркованому підході близько 50% змінної частини оборотних активів формується за рахунок короткострокових зобов’язань, решту 50% змінної частини, постійна частина оборотних активів і необоротні активи фінансуються за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов’язань.

При консервативному підході вся змінна частина оборотних активів покривається короткостроковими зобов’язаннями, тоді як постійна частина оборотних активів і необоротні активи – за рахунок довгострокових зобов’язань та власного капіталу.

Агресивний підхід характеризується 100%-вим відшкодуванням змінної частини та 50%-вим постійної – оборотних активів короткостроковими зобов’язаннями. Решту 50% стабільної частини оборотних активів та 100% необоротних активів – довгостроковими зобов’язаннями та власними коштами.

В процесі вибору варіанту фінансування активів фінансові менеджери повинні враховувати своє відношення до фінансового ризику та індивідуальні особливості діяльності підприємства. При цьому, необхідно зауважити, що суб’єкти господарювання можуть обирати власну модель фінансування активів в залежності від галузевої специфіки.

Так, в страхових компаніях, які займаються ризиковими видами страхування, практично не зосереджуються довгострокові зобов’язання. Тому, обрана ними модель повинна враховувати на їх балансі лише величину власного капіталу і короткострокових зобов’язань. Оборотні активи страховика поділяються на такі, що забезпечують покриття страхових резервів, розмір і категорії яких встановлюються законодавчо, та активи, що забезпечують операційну діяльність.

Для страхових компаній характерна така модель фінансування активів, за якої фіксовані (необоротні) активи та мінімальний рівень поточних активів забезпечується за рахунок власного капіталу, решту оборотних активів покривається короткостроковими зобов’язаннями (страховими резервами та кредиторською заборгованістю (стійкими пасивами)). При цьому, кожна страхова компанія керується власною політикою щодо управління активами та пасивами, дотримуючись вимог чинного страхового законодавства.