366, якщо рік високосний).
Наприклад: 1. Річна процентна ставка – 30,0.
2. Термін кредиту – 45 днів.
3. Процентна ставка на термін кредиту – 3,6986.
(Т = 45 : 365; і45 : 365 = 30,0 х 45 : 365).
4. Денна процентна ставка – 0,082 (3,6986 : 45).
ІІ. Процент утримується в момент надання кредиту. Процентний дохід, що виплачується таким способом, називається дисконтом, а спосіб нарахування процентів – антисипативним.
Формула дисконтування за простою процентною ставкою розраховується таким чином:
| Р = S : (1 + i х T), або S х VT , де |
Р – сума дисконтного кредиту;
VT – 1 : (1 + i х T) – дисконтний множник
за період Т;
S – сума знижки.
Розрахунок процентів, які утримуються в момент надання кредиту, має такий вигляд:
1. Сума дисконтного кредиту, передбачена в
кредитній угоді, – 500 тис. грн.
2. Річна процентна ставка – 15,0.
3. Термін погашення кредиту – 3 роки.
4. Сума кредиту, який видається позичальнику, –
345,0 тис. грн.
(500,0 х 0,690), (VT = 1 : (1 + 0,15 х 3) = 0,690).
4. Дисконт – 155,0 тис. грн. (500,0 – 345,0).
або
1. Розмір дисконтного кредиту за кредитною
угодою – 500 тис. грн.
2. Термін погашення кредиту – 1 рік.
3. Дисконт – 15,0 %.
4. Сума кредиту, що видається підприємству, –
425,0 тис. грн. (500 – (500 х 15 %) : 100 %).
5. Процент за кредит – 17,6 ((75,0 : 425,0) х 100).
Розмір процентних ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитній угоді залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, що склалися на кредитному ринку, терміну користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.
У випадку зміни облікової ставки умови угоди можуть переглядатися і змінюватися тільки на підставі взаємної згоди кредитора та позичальника (у більшості випадків банки укладають з підприємствами угоди на умовах плаваючої процентної ставки).
Значна частка доходів банку формується з доходів за:
– дисконтними та заставними операціями з векселями;
– неоподатковуваними та оподатковуваними інвестиційними цінними паперами, процентними доходами за репо-угодами з цінними паперами (надання кредитів у вигляді продажу цінних паперів з подальшим викупом через визначений термін за наперед обумовленою ціною. Ціна викупу встановлюється меншою за їх ринкову вартість на певну величину, що характеризує процент за надану позичку);
– строковими депозитами, що розміщені в інших банках тощо.
До непроцентних доходів банку належать:
– комісійні винагороди за розрахунково-касове обслуговування (оплата переказних операцій; ведення депозитних рахунків; касове обслуговування – приймання платежів населення на користь інших організацій та підприємств; інкасація грошової виручки; інкасові операції – одержання грошей за дорученням своїх клієнтів; доходи з акредитивних операцій; оплата за відкриття чекової книжки тощо);
– доходи від інвестиційної діяльності (дивіденди за цінними паперами; доходи, отримані від участі у спільній господарській діяльності; доходи від підприємств банку, які працюють на комерційних засадах);
– доходи від валютних операцій, факторингу, лізингу;
– доходи від трастових (довірчих) операцій: послуги фізичним особам (розпорядження спадщиною, власністю, опікунство, збереження майна, надання посередницьких послуг), організаціям (розпорядження активами, агентські та представницькі послуги, послуги з фінансування капітальних вкладень, у зовнішньоекономічній діяльності, ліквідації підприємства тощо).
Зазначимо, що в банках не всі активи приносять доходи, а саме: – грошові кошти в касі; – кошти на кореспондентських рахунках; – кошти, що перебувають на резервних рахунках; – вартість основних засобів; – сума іммобілізованих власних коштів.
Затратами банків є витрати грошових коштів на виконання операцій та витрати на забезпечення їх функціонування. Ці затрати можна розділити на процентні і непроцентні.
1. Процентні витрати: нараховані і сплачені проценти в гривнях та валюті.
2. Непроцентні витрати:
– операційні – поштові витрати та витрати на електронний зв’язок; сплачені комісійні за послуги і кореспондентські відносини; витрати на проведення валютних операцій та ін.;
– забезпечення функціонування банку – утримання апарату управління, господарські витрати (амортизаційні відрахування, орендна плата тощо)
– інші витрати: штрафи, пеня, неустойки сплачені, проценти і комісійні минулих періодів тощо.
Прибуток банку – це фінансовий результат його діяльності у вигляді перевищення доходів на витратами. Прибуток банку після сплати податку на прибуток розподіляється за такими напрямками:
1. Капіталізований прибуток – прибуток, що спрямовується в капітали банку: статутний капітал; резервний капітал; прибуток спеціального призначення.
2. Прибуток, призначений для виплати дивідендів.
3. Прибуток у розрахунку на одну акцію (пай):
– прибуток від звичайної діяльності / кількість проданих акцій;
– чистий прибуток / кількість проданих акцій;
4. Прибуток у розрахунку на одного банківського працівника:
– прибуток від звичайної діяльності / кількість працівників банку;
– чистий прибуток / кількість працівників банку;
З прибутку відшкодовуються витрати на добровільне медичне обслуговування, витрати на відрядження, які перевищили норми, встановлені урядом, тощо.
Комерційні банки є платниками непрямих і прямих податків до бюджету.
З непрямих податків банки сплачують податок на додану вартість. Він не сплачується з операцій, пов’язаних з основною діяльністю банків: надання кредитів клієнтам, розрахунково-касового обслуговування страхових компаній як фінансових установ. Тобто з таких операцій, які є фінансовими або прирівняними до фінансових. При виконанні інших операцій, які не пов’язані з основною (фінансовою) діяльністю, кредитні установи сплачують податок на додану вартість. До таких операцій відносять: – видачу довідок про здійснення операцій або про наявність кореспондентського рахунку; – оформлення перепусток для клієнтів; – встановлення системи “Банк-клієнт” та операції, пов’язані з її експлуатацією (повторна інсталяція, позапланова зміна ключів, шифрування); – експертизу банківських металів; – реалізацію ювілейних монет; продаж бланків векселів; – продаж бланків суворої звітності, пломб тощо.Податкові зобов’язання з податку на додану вартість виникають у разі виконання господарських операцій: продажу основних засобів або нематеріальних активів, надання транспорту в оперативну оренду тощо.Оскільки банки не є платниками податку на додану вартість з операцій за основною діяльністю, вони не мають права відшкодовувати суму податкового кредиту, пов’язаного з виконанням господарських операцій.Прямі податки. 3.6.
Як і інші суб’єкти господарювання банки сплачують податок на рухоме майно (податок із власників транспортних засобів), плату (податок) за землю і податок із прибутку. Ці податки сплачуються банками в загальному порядку і в розмірах, визначених чинним законодавством.
Кредитні установи є платниками комунального податку.
Прибутки банківських установ оподатковуються в порядку, передбаченому Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Тобто за базовою ставкою (25 процентів) оподатковується перевищення суми скоригованих валових доходів на суму валових витрат і нарахованих амортизаційних відрахувань.
Разом з цим банки здійснюють відмінний від інших платників податку податковий облік результатів операцій з іноземною валютою – продажу або купівлі іноземної валюти, які здійснюються за дорученням та за рахунок клієнтів.3.7
У цьому випадку оподатковується кінцевий фінансовий результат обмінних (конверсійних) операцій, який вираховується як сума фінансових результатів обмінних (конверсійних) операцій за результатами кожного банківського дня (фінансовим результатом обмінних (конверсійних) операцій за результатами банківського дня є різниця між валовими доходами, отриманими (нарахованими) банком внаслідок продажу іноземної валюти протягом такого банківського дня, та валовими витратами, понесеними (нарахованими) у зв'язку із придбанням іноземної валюти протягом такого банківського дня).
У розрахунки фінансового результату обмінних (конверсійних) операцій не включаються суми комісійних (брокерських) або інших подібних винагород, сплачених або отриманих (нарахованих) банком у зв'язку із здійсненням таких обмінних (конверсійних) операцій, які відносяться до валових доходів або валових витрат банку в загальному порядку.
Отже, при визначенні прибутку до оподаткування від операцій з іноземною валютою, які здійснюються за дорученням та за рахунок клієнтів, валові витрати і валові доходи формуються таким чином:
| Валові доходи: Валові доходи, отримані (нараховані) банком внаслідок продажу іноземної валюти Суми комісійних Винагороди, отримані (нараховані) банком у зв'язку зі здійсненням операцій | Валові витрати: Валові витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням іноземної валюти Витрати банку, понесені (нараховані) у зв'язку зі здійсненням з купівлі-продажу валюти |
Окремий облік ведеться і фінансових результатів з торгівлі цінними паперами та деривативами. Віднесення результатів таких операцій на валові доходи і валові витрати відбувається у таких випадках:
– коли протягом звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв'язку з придбанням цінних паперів і деривативів, перевищують доходи, отримані від їх продажу (відчуження), балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх періодів (наступного звітного кварталу, а також кожного з наступних двадцяти звітних кварталів до повного погашення такого від'ємного значення об'єкта оподаткування);
– коли протягом звітного періоду доходи, отримані (нараховані) платником податку у зв'язку з продажем (відчуженням) цінних паперів і деривативів, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку в зв'язку із придбанням цінностей.