Не обкладаються податком на додану вартість й операції, пов’язані зі страховими внесками з обов'язкового особового страхування на транспорті, отриманими від пасажирів перевізниками на підставі агентської угоди.
При цьому, якщо страхові внески з обов'язкового особового страхування на транспорті, отримані страховим агентом (транспортною організацією), не перераховуються страховикам у терміни, передбачені в агентських угодах, а залишаються у розпорядженні зазначених агентів, то такі внески підлягають оподаткуванню податком на додану вартість у загальновстановленому порядку.
Підлягають оподаткуванню операції, які не пов’язані з основною діяльністю страхових компаній (операціями зі страхування і перестрахування). Наприклад, при здійсненні компаніями посередницьких та консультаційних послуг оподатковуваним оборотом є сума доходу, отриманого у вигляді надбавок, винагород, зборів.
Податкові зобов’язання з податку на додану вартість виникають при виконанні господарських операцій: продажу основних засобів, нематеріальних активів та ін.Страхові компанії є платниками прямих (майнових) податків. Як і інші суб’єкти господарювання, вони сплачують: податок на рухоме майно (податок із власників транспортних засобів); плату за землю; податок з прибутку (доходу).
Майнові податки сплачуються компаніями в загальному порядку і в розмірах, визначених чинним законодавством.
Страхові компанії є платниками інших податків, наприклад комунального податку.
Однак щодо порядку оподаткування прибутку (доходу) страхові компанії відрізняються від оподаткування інших суб’єктів господарювання. Своєрідний порядок формування прибутків страховиками і звільнення від оподаткування окремих видів діяльності не дозволяє ефективно застосовувати загальноприйняту методику оподаткування прибутку: ((валові доходи – валові витрати – амортизаційні відрахування) х ставка оподаткування). Тому для оподаткування доходів (прибутків) страхових компаній приймаються різні бази оподаткування і ставки податку – в процентах до:
– валового доходу, отриманого від страхової діяльності (крім страхування життя);
– доходів, отриманих страховиком у разі дострокового припинення угоди зі страхування життя, непов'язаного зі смертю застрахованої особи;
– доходів, отриманих страховиками від страхування і перестрахування життя;
– інвестиційних доходів і прибутків, отриманих від інших видів діяльності;
– сум, сплачених на користь нерезидентів, включаючи податок на репатріацію доходів.
З метою оподаткування страхової діяльності валовий дохід від страхової діяльності визначається як загальна сума валових внесків (страхових внесків, страхових платежів, страхових премій), за винятком суми валових внесків, переданих у перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного періоду за угодами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами.
Валові доходи від страхової діяльності (крім страхування ризиків життя) страховиків-резидентів оподатковуються за єдиною ставкою – три проценти – від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності.
Операції зі страхування життя фізичних осіб ведуться страховиками окремо.
Доходи, отримані страховиками-резидентами у вигляді сум страхових внесків, страхових платежів чи страхових премій, накопичених протягом звітного періоду за угодами страхування і перестрахування життя, оподатковуються за ставкою у розмірі трьох процентів.
Однак у випадку дострокового припинення угоди зі страхування життя, укладеної на термін 10 років і більше, не пов'язаного зі смертю застрахованої особи, доходи, отримані страховиком, підлягають оподаткуванню з використанням ставки податку врозмірішість процентів.
Потрібно зазначити, що інші доходи страхових компаній, пов’язані з перестрахуванням життя, інвестиційною діяльністю та виконанням господарських операцій, оподатковуються за базовою ставкою 25 процентів. Так, доходи, отримані страховиками від страхування і перестрахування життя, підлягають оподаткуванню податком у розмірі 25 процентів. За ставкою 30 процентів оподатковуються інвестиційні доходи, зменшені на видатки, пов’язані з їх обслуговуванням.
У випадку, коли страховик одержує доходи з джерел інших, ніж ті, що зазначені вище, такі доходи оподатковуються у загальному порядку. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з отриманням таких доходів, не включаються витрати, понесені страховиком при здійсненні операцій зі страхування (перестрахування).
Зазначимо, що механізм оподаткування доходу (прибутку) страхових компаній від основної діяльності потребує доповнення існуючого визначення поняття “доходу до оподаткування”. Було б доцільно, як і передбачає чинне законодавство, при визначенні “доходу до оподаткування” враховувати специфічні елементи доходів та витрат страховика. У першу чергу, йдеться про включення до валових доходів також доходів, отриманих від формування, розміщення та управління страховими резервами.
Об’єктивна реальність змушує українські страхові компанії нарощувати запас платоспроможності та збільшувати обсяги власного утримання страхових ризиків, спрямовуючи отримані прибутки на збільшення своїх статутних фондів. Проявляється ця тенденція через розподіл прибутку. В окремих випадках, за згодою акціонерів компанії, не приймаються рішення про розподіл прибутку і формування резерву на виплату дивідендів. Однак, виконуючи положення Законів України “Про підприємництво”, “Про підприємства”, “Про власність”, якими передбачено, що власник має право на свій розсуд використовувати власний прибуток, у тому числі й прибуток, що спрямовується в резерв на виплату дивідендів, страхові компанії можуть зустрітись із вимогою оподаткування нерозподіленого прибутку.
Відомо, що чинне законодавство вимагає обов’язкового формування і оподаткування коштів, виділених на виплату дивідендів. Тому відшкодування витрат на сплату податку з дивідендів дозволене тільки у випадку їх виплати акціонерам. Якщо нараховані дивіденди реінвестовані у компанію за відсутності відповідного резерву, вони прирівнюються до коштів фінансової допомоги, отриманої від фізичних осіб і підлягають оподаткуванню.
Позитивним виходом із цієї ситуації є реінвестиція нарахованих дивідендів у разі їх виплати у вигляді акцій (часток, паїв) за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному капіталі компанії-емітента.Норми податкового законодавства, які регулюють рух капіталів та інвестицій, є невід'ємною складовою частиною інвестиційного клімату кожної країни. Податкове законодавство забезпечує збільшення надходжень до державного бюджету не за рахунок оподаткування коштів, інвестованих в економіку країни, а за рахунок оподаткування фінансових результатів (прибутків) від здійснених інвестицій. Розширення інвестиційних процесів веде до зростання економіки країни в цілому та збільшення на цій основі загальних податкових надходжень.
Податкове законодавство у сфері фондового ринку ґрунтується на таких принципах стабілізації та розвитку інвестиційного процесу:
– емітенти отримують у своє розпорядження певні суми коштів, залучених ними шляхом випуску цінних паперів для здійснення господарської діяльності як у власний капітал, так і на умовах позики, що є невід'ємною умовою залучення підприємством додаткових довгострокових ресурсів на фондовому ринку;
– інвестори мають право повертати інвестовані ними кошти шляхом продажу належних їм цінних паперів на фондовому ринку, що знижує рівень інвестиційних ризиків інвестора та стабілізує господарську діяльність підприємства-емітента, оскільки ця операція не вимагає вилучення інвестицій безпосередньо з підприємства;
– оподаткуванню підлягають тільки реальні доходи від володіння цінними паперами або операцій з ними, при цьому не повинно виникати подвійного оподаткування доходів інвесторів від здійснення опосередкованих інвестицій у цінні папери через інститути спільного інвестування;
– зацікавленість інвесторів у реінвестуванні отриманих ними за цінними паперами доходів, що надає підприємству-емітенту додаткові джерела розвитку власного виробництва.
Оподаткування прибутків ІСІ, отриманих від здійснення операцій з активами ІСІ, та доходів від інших операцій варто розглянути за такою схемою.1. Доходи, отримані від емісії (випуску) власних акцій.. Емісія цінних паперів є загальновживаним механізмом залучення власних або позикових коштів у господарську діяльність підприємстваі є, таким чином, невід'ємною складовою частиною поточної діяльності будь-якого підприємства.Основним принципом побудови підходів щодо оподаткування емісії (випуску) цінних паперів є розподіл емісії за групами цінних паперів: пайові, боргові та похідні цінні папери..Кожна із зазначених груп цінних паперів визначає особливу сукупність відносин між підприємством-емітентом та власником цінних паперів, які мають різний економічний зміст. Однак для ІСІ характерними є тільки операції з емісією власних цінних паперів – акцій.Оподаткування емісії власних цінних паперів. Пайові цінні папери засвідчують дольову участь їх власника у власному капіталі емітента. Особа, яка набуває такі цінні папери, стає співвласником усіх активів емітента і має право на отримання своєї частки у випадку ліквідації підприємства-емітента, незалежно від фактичних витрат на придбання цих цінних паперів. Емітент, що випускає пайові цінні папери, формує власний капітал для здійснення своєї господарської діяльності й несе зобов'язання перед власником цінних паперів, не обмежені лише номінальною вартістю таких цінних паперів.Виходячи з цього, передбачається звільнення від оподаткування усіх коштів, отриманих емітентом від випуску пайових цінних паперів.Треба зазначити, що формування власних коштів емітента відбувається не тільки при їх первинному розміщенні, а й при розміщенні пайових цінних паперів власного випуску, які раніше були вилучені ним з обігу (наприклад, викуп та повторне розміщення акцій акціонерним товариством або продаж-викуп інвестиційних сертифікатів інвестиційним фондом). При здійсненні такої операції емітент фактично відновлює ту частину власного капіталу, яка була вилучена попереднім інвестором під час викупу емітентом власних пайових цінних паперів.
Вказана умова є невід'ємною складовою діяльності окремих інститутів спільного інвестування (інвестиційних фондів та інвестиційних компаній), емісія цінних паперів яких співпадає з їхнім обігом, оскільки такі цінні папери за законодавством і продаються, і викуповуються самим емітентом в обов'язковому порядку, тобто обертаються лише на первинному (емісійному) ринку.При здійсненні зазначених операцій дохід виникає лише у власника цих цінних паперів, а не у їх емітента. Тим не менше, відповідно до норм закону про оподаткування прибутку підприємств, неоподатковуваними доходами визнаються надходження тільки від операцій з продажу (розміщення) цінних паперів первинного випуску та операцій з їх кінцевого погашення.
Залежно від поточної інвестиційної привабливості емітента, його пайові цінні папери первинного випуску можуть розміщуватися вище або нижче їхньої номінальної вартості. Перевищення отриманих емітентом коштів над номінальною вартістю випущених в обіг пайових цінних паперів (емісійний дохід) свідчить про високу інвестиційну привабливість пайової участі в капіталі цього емітента та є складовою цього капіталу. Якщо пайові цінні папери розміщуються нижче їхньої номінальної вартості, це свідчить про зниження інвестиційної привабливості цього емітента. Отримані при цьому втрати не визнаються за безпосередні збитки від поточної господарської діяльності. Тому єдиним джерелом покриття таких збитків є накопичений раніше (або можливий у подальшому) емісійний дохід.2.Прибуток, отриманий від володіння цінними паперами (доходи за цінними паперами).
До оподатковуваних доходів за цінними паперами належать:
– дивіденди у вигляді неоподаткованих платежів на користь власників (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих юридичною особою у зв’язку з розподілом частини її прибутку;– проценти за використання коштів, залучених у депозит;
– проценти за облігаційними позиками;– доходи від вкладень у нерухомість тощо.3. Доходи, отримані від інших операцій. Оподаткуванню підлягають доходи, отримані від:– приросту активів фонду внаслідок зростання курсової вартості цінних паперів, які є в активах фонду;
– приросту номінальної вартості акцій (інших корпоративних прав) внаслідок збільшення статутного фонду акціонерного (господарського) товариства у зв'язку з індексацією основних засобів та нематеріальних активів;
– курсових різниць, що виникають у зв'язку з перерахуванням у національну валюту інвестицій (в тому числі в корпоративні права), які надходять в іноземній валюті;
– доходи від господарських операцій з власним рухомим і нерухомим майном тощо.
Оподаткування операцій ІСІ податком на додану вартість. На ІСІ як учасника фінансового ринку, основною діяльністю якого є здійснення виключно фінансових операцій, норми Закону України “Про податок на додану вартість” не розповсюджуються. Тобто, доходи, отримані від володіння цінними паперами, та пов’язані з обігом цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів, векселів тощо), звільнені від сплати податку на додану вартість на підставі п. “е” статті 5 вищезазначеного закону.Зазначимо, що за операціями суб'єктів фондового ринку, які безпосередньо не пов'язані з обігом цінних паперів, застосовуються норми чинного законодавства з оподаткування. Так, при здійсненні господарських операцій ІСІ, як і інші фінансові установи, сплачують податок на додану вартість та податок з прибутку.ІСІ як суб’єкти підприємницької діяльності сплачують майнові та інші встановлені чинним законодавством податки (податок із власників транспортних засобів, плату за землю, комунальний податок), проводять відрахування до централізованих державних фондів, пов’язаних із соціальним захистом своїх працівниківПрибуток від основної діяльності біржі утворюється як різниця між доходами, отриманими від біржової діяльності, від оплати за послуги, надані біржею та її підрозділами, і поточними витратами, які складаються з витрат на заробітну плату і нарахувань на неї, амортизаційних відрахувань тощо.Головним джерелом прибутку біржі є оплата здійснених біржових угод . Переважна більшість вітчизняних товарних бірж бере плату за здійснені на них угоди в процентах від суми угоди з обох сторін – покупця і продавця, тобто за брокерським принципом.Так, наприклад, відповідно до Типових правил біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, за реєстрацію укладеної угоди біржа може встановлювати:
– реєстраційний збір, який не перевищує 0,5 процента від суми угоди з обох сторін, з урахуванням усіх податків, встановлених на території України;
– гарантійні внески з Продавця і Покупця:
- для забезпечення надійності розрахунків за спотовими угодами з реальним товаром (реальна біржова угода щодо купівлі-продажу наявного товару з негайною оплатою та постачанням) – не менше 0,5 процента від суми заявки;
- для забезпечення надійності розрахунків за форвардними угодами (позабіржова угода між двома сторонами про майбутню поставку предмета контракту за наперед обумовленою ціною є обов’язковою до виконання) – не нижче 0,5 процента, помножених на кількість місяців до виконання контракту.
Інші прибутки біржі, пов’язані з основною діяльністю, формуються за рахунок надання членам і відвідувачам біржі організаційних, інформаційних та інших послуг; сум штрафів за порушення статуту товарної біржі та правил біржової торгівлі.
Форми і розмір тарифів на послуги біржа встановлює самостійно.Товарні біржі, як і інші суб’єкти господарювання, отримують пасивні доходи: проценти, дивіденди, страхові виплати і відшкодування та ін.
Біржі можуть отримувати прибутки від виконання господарських операцій.