У монографії “Інвестиції” У. Шарп разом з іншими американськими вченими визначає: “У найбільш широкому розумінні термін “інвестувати” означає розстатися з грошима сьогодні з тим, щоб отримати більшу суму їх у майбутньому”.
Аналогічне визначення цього терміна подається в монографії “Основи інвестування”, підготовленій американськими економістами Л. Гітманом та М. Джонком: “...інвестиція — це спосіб розміщення капіталу, який має забезпечити збереження або зростання суми капіталу”. Ця мета інвестицій підкреслюється й у визначеннях українських економістів у працях з цього питання — в монографіях І. Бланка “Інвестиційний менеджмент”, А.Мертенса “Інвестиції”, В. Шевчука і П. Рогожина “Основи інвестиційної діяльності” та інших.
Якщо метою інвестицій має бути зростання суми вкладеного капіталу, то цей інвестований капітал має вкладатися лише в об’єкти підприємницької діяльності,бо вкладання капіталу в об’єкти соціальні, благодійну діяльність, спонсорство тощо до такого зростання не призведе. У такому разі більш прийнятним терміном для вкладання коштів буде “фінансування”, а не “інвестування”.
Поняття “інвестиції” пропонується викласти у такій редакції: інвестиції — це вкладення капіталу в об’єкти підприємницької діяльності з метою забезпечення його зростання в майбутньому періоді.
Відповідно до міжнародних стандартів поняття “інвестиційної діяльності” згідно з П(С)БО 4 “Звіт про фінансові результати” визначаться більш широко. Інвестиційна діяльність – це діяльність, що пов’язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, а також із здійсненням фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.
Відповідно до П(С)БО 4 інвестиційна діяльність включає в себе і реалізацію необоротних активів, тобто це визначення відрізняється від розуміння поняття, що склалось раніше. Відповідно до такого трактування інвестиційної діяльності до її напрямів, згідно з вказаним стандартом, крім придбання основних засобів, нематеріальних активів, акцій, облігацій, цілісних майнових комплексів тощо, відносять надходження грошових коштів у вигляді відсотків за аванси грошовими коштами та позики, надані іншим суб’єктом господарювання, а також грошові надходження у формі дивідендів, від повернення позик, від ф’ючерсних і форвардних контрактів, опціонів, а також виплати коштів за такими контрактами (за винятком тих контрактів, які укладаються для основної діяльності підприємства).
Головна мета інвестиційної діяльності – підвищення вартості підприємства. Досягнення головної мети інвестиційної діяльності забезпечується розробкою та реалізацією інвестиційної стратегії підприємства.
Ефективність розробленої інвестиційної стратегії керівництво установи, організації може оцінювати за такими критеріями:погодженість інвестиційної стратегії із загальною стратегією економічного розвитку підприємства. внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії; погодженість інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем; реалізація інвестиційної стратегії з врахуванням наявного ресурсного потенціалу; прийнятність рівня ризику, пов’язаного з інвестиційною стратегією; результативність інвестиційної стратегії.
У відповідності із Законом України "Про інвестиційну діяльність” інвестиції визначаються як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої може бути отримано прибуток або досягнуто соціальний ефект.
В залежності від виду вкладених інвестиційних ресурсів інвестиції можуть здійснюватися у формі:
Ø грошових коштів та цільових банківських вкладів;
Ø рухомого та нерухомого майна;
Ø ноу-хау;
Ø майнових прав і т.і.
За формою одержання доходу інвестиції можна класифікувати на такі, що приносять матеріальні вигоди (грошові доходи, зменшення ризику, вихід на нові ринки збуту) і такі, що забезпечують соціальні вигоди (підвищення престижу установи і організації, поліпшення умов праці та стану навколишнього середовища).
В залежності від напряму вкладень виділяють дві основні форми інвестицій: реальні і фінансові.
Реальні інвестиціїпредставляють собою вкладення коштів у основні і оборотні засоби, в тому числі в матеріальні (нове будівництво, реконструкція, розширення) і нематеріальні активи (інноваційні, інтелектуальні, освіта і підготовка кадрів).
Різновидом реальних інвестицій єінноваційна форма інвестицій, при якій кошти вкладаються у нововведення з метою запровадження останніх науково-технічних розробок та успішної протидії конкурентам на фінансових ринках.
Фінансові інвестиції представляють собою вкладення активів у різноманітні грошові та фондові інструменти. До грошових інструментів відносяться цільові або спеціальні банківські вклади, депозити, паї; а до фондових - цінні папери (акції, облігації, інвестиційні та ощадні сертифікати, векселі і т.і.) та їх похідні (ф'ючерси, опціони, гаранти).
В залежності від характеру участі у процесі інвестуванняінвестиції можна класифікувати на: прямі; стратегічні; портфельні (опосередковані, непрямі).
Припрямих інвестиціях інвестор приймає безпосередню участь у виборі об'єктів інвестування, не звертаючись до послуг посередників. Як правило, при цьому інвестор намагається заволодіти контрольним пакетом акцій установи, а вже після цього активно вкладати кошти в її подальший розвиток (стратегічні інвестиції).
Портфельні (непрямі) інвестиції здійснюються із залученням посередників - інституціональних інвесторів. В цьому випадку інвестор не має намірів щодо збільшення свого впливу на емітентів, а формує за допомогою посередників портфель цінних паперів, диверсифікований за видами фінансових інструментів.
Непряма форма управління інвестиціями доцільна у випадку, коли інвестор не має достатньої кваліфікації і інформації для вибору об'єктів інвестування і подальшого управління ними.
В залежності від періоду інвестування інвестиції діляться на:
Ø короткострокові - вкладення коштів на період, що не перевищує 1 рік (в основному, це фінансові інвестиції);
Ø довгострокові – вкладення капіталу на період більше одного року.
За формами власності інвестиції бувають: державні, приватні, спільні, іноземні.
За регіональною ознакою інвестиції класифікують на: внутрішні (в межах країни) і зовнішні (закордонні).
За величиною ризику інвестиції бувають: неризикові (надійні), середньоризикові, ризикові, високоризикові (венчурні).
За цілями відтворювального процесу інвестиції діляться на:
Ø початкові або нетто-інвестиції - розмір вкладень у створення (купівлю) нової установи чи організації;
Ø реінвестиції - направлення вільних коштів, отриманих від попередньої інвестиційної діяльності, на поповнення власного капіталу, диверсифікацію, підготовку кадрів;
Ø брутто-інвестиції - сумарні нетто-інвестиції і реінвестиції за весь період.
В залежності від цілей аналізу інвестицій як об'єкту управління фінансовий менеджер повинен враховувати їх специфіку в залежності від:
Ø сфери інвестиційної діяльності установи чи організації (екологічна сфера, інноваційна сфера, сфера обігу фінансового капіталу, сфера реалізації майнових прав суб'єктів інвестиційної діяльності);
Ø функціональної спрямованості інвестицій;
Ø галузевої спрямованості вкладень (страхова діяльність, банківська діяльність, медицина, сільське господарство);
Ø необхідності здійснення інвестицій (обов'язкові, бажані, необов'язкові);
Ø джерел фінансування інвестицій (за рахунок власних, позикових і залучених коштів);
Ø величини ефективності інвестиції (високоефективні, середньоефективні, малоефективні);
Ø часової структури грошових потоків (з постійним рухом, зі змінним рухом).
Інвестиційна діяльність установи і організації представляє собою сукупність практичних дій по здійсненню інвестицій у відповідності із обраною інвестиційною політикою. Головним суб'єктом інвестиційної діяльності в цьому випадку є сама установа і організація, яка виступає у ролі інвестора і приймає рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.
В більшості випадків в одній особі суміщаються ініціатор інвестицій (генератор інвестиційної ідеї), інвестор і замовник (користувач) інвестиційного об'єкту. Крім того, учасниками інвестиційної діяльності є кредитори, інвестиційні посередники і т.і.