Засоби платежу при виконанні валютно-фінансових умов контракту

У практиці міжнародної торгівлі застосовуються такі засоби платежу, як векселі, чеки, поштові і телеграфні перекази, інструкції системи SWIFT.

Вексель — це цінний папір, що становить собою безумовне зобов’язання провести платіж у зазначений строк. За економічною природою вексель — це знаряддя комерційного кредиту. У відповідності до правової природи вексель:

· забезпечує платежі за кредитом;

· являє собою абстрактне зобов’язання, тобто відсторонене від причин, що його викликали та будь-яких умов, що обумовлюють платіж;

· може бути опротестований нотаріальним шляхом у випадку неплатежу;

· передбачає солідарну відповідальність перед пред’явником векселя усіх осіб, відповідальних за платіж (векселедавця, його гарантів, індосантів);

· це документ строго встановленої форми, тобто відповідно до міжнародних норм він повинен містити набір певних реквізитів, відсутність хоча б одного з яких робить вексель недійсним.

У відповідності до Женевської конвенції про „Єдиний вексельний закон про прості і переказні векселі” (1930р.) вексель повинний мати такі реквізити:

1. „вексельну мітку”, тобто вказівку на те, що це вексель;

2. безумовний наказ оплатити певну суму (словами та цифрами);

3. термін платежу;

4. зобов’язання заплатити;

5. місце платежу;

6. найменування одержувача (ремітента для тратти);

7. місце й дату видачі векселя;

8. підпис векселедавця (а для тратти — особи, що виставила вексель).

У міжнародній практиці застосовуються такі види векселів:

І. За формою: прості та переказні.

Простий вексель — це документ, що виписаний у формі зобов’язання боржника про платіж певної суми кредиторові в зазначений строк. Головні риси: два учасники (векселедавець (боржник), який виписує і підписує вексель, та векселевласник (кредитор); не потрібний акцепт боржника).

Переказний вексель (тратта) — це документ, що містить письмову вимогу однієї особи (кредитора) іншій особі (боржнику) у визначений термін провести платіж третій особі (ремітенту). Головні риси:

· три учасники: 1) трасант — це кредитор, що виставляє вексель; 2) трасат – боржник, зобов’язаний сплатити за траттою певну суму третій особі; 3) ремітент — це третя особа, на користь якої проводиться платіж за траттою.

· тратту виставляє кредитор на боржника з оплатою на користь третьої особи.

· тратта дійсна лише за наявності акцепту боржника.

ІІ. За характером походження: приватні; державні (державної скарбниці), що випускаються державою.

ІІІ. За економічною природою:

· товарний вексель (комерційна або торговельна тратта);

· банківський вексель (банківський акцепт) — це вексель, виставлений на банк і акцептований останнім (не на імпортера, а на банк імпортера на користь свого банку);

· фінансовий — виставляється банками один на одного та використовується як знаряддя міжбанківського кредиту (авізо);

· “дружні” або “зустрічні” — видаються один одному приватними особами для обліку цих векселів у банку або для штучного збільшення пасиву неспроможного боржника у разі загрози банкрутства.

Векселі як цінні папери мають оборотоздатність, тобто можуть передаватися з рук в руки за допомогою передатного напису на зворотному боці векселя, що зветься індосаментом. Особа, яка ставить такий напис, що означає передавання права на отримання грошей за цим векселем будь-кому, зветься індосантом. За допомогою індосаменту обертаються звичайні та переказні векселі.

Види індосаментів наступні:

1. Іменний — індосант зазнає конкретну особу, якій передається право одержання коштів за векселем.

2. Ордерний – коли право на одержання платежу має особа, зазначена у векселі, чи „за його наказом”.

3. Пред’явницький — особа, яка передає право одержання коштів за векселем, ставить лише свій підпис і дату, після чого вексель набуває пред’явницького характеру.

4. Безобіговий (лише за правом ряду країн) — індосант звільняється від солідарної відповідальності за платіж при протесті векселя за допомогою напису “без обороту на мене” на зворотному боці векселя (із зазначенням конкретної особи або ні).

5. Передоручений —коли векселі передаються до банку, який, коли прийде час отримання з боржників коштів, стягує їх та зараховує на рахунок векселевласника.

Чек — це письмовий безумовний наказ власника поточного рахунка своєму банку про виплату з цього рахунка позначеної в ньому суми по пред’явленні чи протягом терміну конкретній особі, або про переказ зазначеної суми на інший рахунок.

Економічна природа чека визначається як засобу розпорядження поточним рахунком у банку, засобу обігу та платежу і знаряддям безготівкових розрахунків. Правова природа чека цілком аналогічна до векселя. Для того, щоб чек вважався дійсним і підлягав оплаті, він повинен містити обов’язкові реквізити (відповідно до Женевської конвенції про чеки 1931р.):

1. найменування „чек” (чекова мітка), зазначена на тій мові, на якій виписаний чек;

2. найменування фірми-платника, що виписала чек (чекодавця);

3. дату видачі чека;

4. найменування банку, у якому чекодавець тримає свій рахунок і який здійснить оплату чека;

5. найменування особи (фірми), на користь якої здійснюється платіж (бенефіциар);

6. безумовний наказ про сплату певної суми прописом;

7. місце для заміток (наприклад, номер контракту, місце платежу і т.п.);

8. підпис чекодавця;

9. номер рахунку чекодавця в банку.

Розрізняють такі види чеків:

І. З точки зору умов передавання:

· іменний – виписуються на визначене ім’я (фірму із застереженням „ненаказу” і не може передаватися звичайним порядком (лише нотаріальним шляхом);

· на пред’явника – виписується без вказівки особи (фірми), що має право одержати за ним гроші, і звертається як готівка (без індосаменту);

· ордерний – виписується на користь визначеної особи з застереженням „або його наказу” з правом передавання іншій особі шляхом індосаменту.

ІІ. З точки зору можливості отримання за чеком готівки:

· звичайні – за ними чековласник, подавши чек до банку, отримає гроші лише готівкою;

· розрахункові – застосовуються лише для перерахування суми з рахунку чекодавця на рахунок чековласника;

· кросовані (різновид розрахункових) – за ними можуть здійснюватися лише міжбанківські розрахунки. Такий чек перекреслений двома смугами, серед яких зазначається рахунок банку-одержувача.

ІІІ. З точки зору кількості коштів, що підлягають сплаті за чеком: лімітовані (на певну суму) та нелімітовані (на будь-яку суму в межах залишку коштів на рахунку).

Чек може передаватися одною особою іншій шляхом проставляння на оборотному боці чека передатного напису – індосаменту, який підписується особами, що зробили його.

Термін обертання чека — з моменту подання до банку до моменту зарахування коштів на рахунок, обмежений: в межах однієї країни — від 8 до 10 днів; між країнами одного континенту — 20 днів; між країнами різних континентів —70 днів.

У чека завжди є посередник — банк (три суб’єкти), а вексель завжди передбачає відсутність посередника; у тратти - три суб’єкти (кредитор, боржник, одержувач), але немає посередника.

Поштовий переказ – це письмове платіжне доручення, що висилається одним банком іншому і являє собою вказівку цьому банку виплатити визначену суму грошей зазначеному одержувачу. Телеграфний переказ – аналогічний поштовому, тільки інструкції банку пересилаються телеграфом.

Інструкції системи SWIFT (міжнародні експрес-перекази) – це особливий вид переказів, що дозволяють істотно скоротити час передачі інструкцій між банками-кореспондентами, що є членами системи.