До заходів проти необґрунтованої затримки платежу та неплатежу відносять: банківські гарантії; банківські авалі; банківські акцепти; резервні акредитиви; фірмові та державні гарантії; штрафи та санкції за контрактом; операції банків зі страхування валютних ризиків.
Банківська гарантія — доручення банка-гаранта, що приймається відносно до будь-якої особи-бенефіціара за дорученням іншої особи-принципала у забезпечення виконання принципалом зобов’язань перед бенефіціаром (за випадку несвоєчасного платежу оплату здійснює банк-гарант.)
Банківська гарантія повинна мати наступні реквізити, за відсутності хоча б одного з яких гарантія є недійсною:
· точне найменування банка-гаранта, експортера та імпортера;
· сума гарантії або умови, які дозволяють визначити цю суму на момент платежу;
· термін дії гарантії;
· предмет гарантії (своєчасність платежу або поставки товару);
· визначення гарантійного випадку (у гарантії повинен бути чітко сформульований умовний термін настання гарантійного випадку, перелік документів, що підтверджують випадок);
· зобов’язання банка-гаранта провести платіж.
Види банківських гарантій визначаються за такими ознаками:
І. В залежності від наявності умов у гарантії:
· умовні гарантії, для яких характерно те, що бенефіціар повинен довести виконання своїх зобов’язань за контрактом та невиконання принципалом своїх. При цьому бенефіціар: дає банку-гаранту заяву про невиконання умов контракту; повинен довести причину звернення до банка-гаранта, додавши комерційні документи; надати сертифікат про невиконання контрагентом своїх зобов'язань за контрактом (видається ТПП, або це рішення Арбітражу).
· безумовні гарантії, коли при зверненні до банка-гаранта не висувається ніяких умов.
ІІ. У відповідності до того, на чию користь видано гарантію, розрізняються:
· прямі гарантії – коли банк-гарант приймає зобов’язання безпосередньо перед бенефіціаром;
· контргарантії – видаються банку бенефіціара банком принципала, тобто банк-гарант виставляє гарантію, забезпечену контргарантією банку принципала.
ІІІ. В залежності від можливості відкликання (анулювання):
· безвідкличні – не можуть бути анульовані достроково без згоди бенефіціара і тому є основною формою гарантій;
· відкличні – можуть бути відкликані до закінчення строку дії гарантії та без згоди бенефіціара та його банку.
Захист експортера від неплатежів імпортера за допомогою банківської гарантії - це гарантії банку в забезпеченні платіжних зобов'язань імпортера перед експортером, що мають назву платіжних гарантій. Вони використовуються як засіб страхування кредитних ризиків (за комерційного кредиту); для забезпечення своєчасності оплати за інкасової або переказної форми розрахунків.
Види захисту інтересів імпортера за допомогою банківських гарантій наступні:
· Гарантії неналежного виконання контракту – предметом цієї гарантії є сума конвенційних штрафів;
· Тендерні гарантії – банк гарантує виплату суми коштів організаторам тендера за випадку, якщо фірма, яка виграла тендер, відмовилася від підписання контракту або виконання проекту (банківська гарантія вимагається від кожного учасника тендера);
· Митні гарантії (гарантії митного очищення) – банк гарантує за експортера оплату митних послуг;
· Гарантії повернення авансу – якщо передбачена повна або часткова попередня оплата зовнішньоторговельної угоди – вимагається банківської гарантії на повернення суми авансу (повної або суми, що залишилася невикористаною).
Банківський аваль застосовується як форма гарантування кредитних ризиків при розрахунках, що пов’язані із комерційним кредитуванням у вексельній формі. Аваль — це гарантійний напис банку на лицевому боку векселя.
Банківський акцепт – це згода банку на оплату переказного векселя, передбачає достроковий облік тратт. У вітчизняній зовнішньоторговій практиці не використовується.
Резервний акредитив - зобов’язання банка-імітента перед бенефіціаром провести платіж у межах обумовленої суми у разі невиконання принципалом своїх зобов’язань (за неакредитованою формою розрахунків). При цьому банк заморожує свої кошти, а не кошти принципала, якими від може розпоряджатися. За низки випадків резервні акредитиви вигідніші, ніж банківські гарантії, тому що вони жорстко регулюються міжнародними нормами права (“Уніфіковані правила з документарних акредитивів”, 1984р.).
Фірмові (державні) гарантії – це гарантії, аналогічні до банківських, які видаються у вигляді гарантійного листа відомими фірмами чи урядами країн.
Під час укладання контракту оформляється передгарантійний лист, а вже після укладання контракту видається гарантійний лист.
При здійсненні банками операцій зі страхування валютних ризиків об’єктами страхування можуть стати такі вартісні показники:
а) сума витрат експортера на виготовлення зазначеної продукції, від придбання якої замовник може відмовитися в період виробництва товару;
б) обсяг експортного виторгу при оплаті готівковим способом;
в) обсяг експортного комерційного кредиту, коли зовнішньоторговельна угода здійснюється на умовах розстрочки платежу;
г) обсяг імпортного комерційного кредиту, коли здійснюється попередня оплата товару, або експортеру необхідно поповнити частину своїх обігових коштів за рахунок майбутньої поставки товару імпортеру;
д) сума банківського кредиту в зовнішньоторговельній угоді, коли існує ризик неплатежу з боку імпортера або експортера.
Страхування валютних ризиків здійснюється за наступними принципами:
1. Платність страхових сум за послуги. Розмір страхової премії обумовлюється у страховому полісі, а виплата страхової премії згідно зі світовою практикою здійснюється у валюті, в якій було сплачено страхову премію.
2. Поділ ризику, тобто обсяг страхування не повинен включати всю суму угоди. Необхідно, щоб можливих втрат за випадку неплатежу зазнав імпортер (експортер) до самоутримання, що підвищує ступінь його відповідальності за вибір контрагента.
3. Диференціація умов страхування, що стосується розміру страхової суми та частки власного утримання.
4. Добровільність страхових ризиків як для страхувальника, так і для страхувача.
5. Обов’язкове страхування політичних ризиків при експортуванні до країн, що розвиваються. Оцінити і прогнозувати виплати страхової суми за політичними ризиками складно, їх страхування останнім часом приводить до негативних результатів для страхувача внаслідок кризи міжнародної заборгованості.
Операції зі страхування валютних ризиків українських учасників ЗЕД з 1992 року здійснюється НБУ та банками, що мають ліцензії на право здійснення валютних операцій. Таке страхування відбувається відносно групи вільно конвертованих валют строком до 1-го року (форвардні операції).