При будь-якій зовнішньоторговельній операції проданий товар попадає в сферу міжнародного обміну. За допомогою засобів транспорту товар переміщується від місця його виробництва до пункту споживання, тобто між двома і більше країнами. При цьому транспорт продовжує процес виробництва товару в межах сфери обігу, додаючи до його первинної вартості вартість виробленої під час переміщення транспортної продукції.
Транспорт – це сукупність шляхів сполучення та засобів пересування, а також різних споруджень та пристроїв, що забезпечують їх нормальну роботу. Продукція транспорту – це процес переміщення товарів від постачальника до споживача.
Звичайно процес доставки товару в міжнародній торгівлі включає:
Транспортні операції вважаються міжнародними, якщо вони пов’язані з переміщенням зовнішньоторгових вантажів на зовнішніх відносно країни-продавця і країни-покупця участках маршруту перевезення. Міжнародні транспортні послуги, являючись специфічним товаром, продаються та купуються на міжнародних транспортних ринках, які різняться в залежності від видів транспорту, географічних районів перевезення та видів перевозимих вантажів.
В залежності від видів транспорту, що використовуються у перевезеннях, розрізняють морські, річкові, повітряні, залізничні, автомобільні, трубопровідні перевезення. Міжнародні перевезення, що обслуговуються одним видом транспорту, мають назву прямих. У тих випадках, коли для міжнародного перевезення вантажів послідовно використовуються два чи більше видів транспорту, мають місце змішані (комбіновані) перевезення. Якщо таке перевезення оформлене одним (наскрізним) транспортним документом, який покриває усі види транспорту, що беруть у ній участь, воно називається прямим змішаним. Класифікація транспортних операцій у ЗЕД наведена у табл. 7.1.
Таблиця 7.1 – Класифікація транспортних операцій у ЗЕД
| № п/п | Ознаки класифікації | Види операцій |
| 1. | За предметом транспортних операцій | Вантажні, пасажирські, багажні |
| 2. | За видом транспорту | Водні (морські, річкові), повітряні, залізничні, автомобільні, трубопровідні, змішані |
| 3. | У залежності від транспортної характеристики товару | Навалочні вантажі (руда, вугілля, зерно, мінеральні добрива), наливні (нафта, рослинні олії, рідкі хімічні вантажі), генеральні чи товарно-штучні (напівфабрикати, продовольчі товари) |
| 4. | За періодичністю | Регулярні і нерегулярні рейси: лінійне і трампове судоплавство, регулярне повітряне сполучення і чартерні рейси |
| 5. | У залежності від порядку проходження кордону | Перевантажувальні і безперевантажувальні |
| 6. | За видом транспортно-технологічної системи | Контейнерні, паромні, ліхтерні, ролкерні |
| 7. | В залежності від завершення перевезення в сусідній країні | Сусідні, транзитні, кільцеві |
| 8. | За видами сполучень | Прямі, непрямі: ломані з кількома перевізниками, з перевідправленням за одним чи кількома договорами перевезення |
| 9. | В залежності від складу учасників процесу перевезення | Що здійснюються виробником товару, продавцем чи покупцем, замовником товару, перевізником посередником |
| 10. | В залежності від місця проведення | Що здійснюються всередині країни на території інших країн |
Вибираючи засіб доставки конкретного товару, відправники беруть до уваги такі фактори: швидкість, частота поставок, ритмічність поставок, можливість перевезення різних видів вантажу, приступність (кількість географічних пунктів, що обслуговуються), вартість (за тоно-милю).
Завдяки контейнеризації – завантаження товару в шухляди або трейлери, що легко перевантажувати з одного виду транспорту на інший – відправники все частіше використовують два чи більше види транспорту.
Рейсовий контрейлер – це перевезення з використанням залізничного й автомобільного транспорту.
Судновий контрейлер – це перевезення з використанням водяного й автомобільного транспорту.
„Рейка-судно” – це перевезення з використанням водяного і залізничного транспорту.
„Повітря-шосе” – це перевезення з використанням повітряного й автомобільного транспорту.
Під час транспортування вантажів потрібне погодження технічних, фізико-хімічних характеристик вантажів з техніко-експлуатаційними характеристиками транспортних засобів, при цьому мета – захистити товар від атмосферних, температурних та динамічних впливів, а також забезпечити мінімум витрат.
У більш широкому значенні міжнародні транспортні послуги включають крім перевезення вантажів різні супутні операції: доставка вантажу від складу відправника до ближчого транспортного терміналу; його завантаження на магістральні транспортні засоби; перевантаження на інші види транспорту у проміжних пунктах; розвантаження у пункті призначення; тимчасове зберігання вантажу у проміжних пунктах і переоформлення транспортних документів.
Витрати, пов’язані з виконанням супутніх транспортних операцій та витрати з перевезення вантажу магістральними видами транспорту створюють повні транспортні витрати вантажовласника.
Транспортні конвенції визначають основні реквізити, а за низки випадків - і форму транспортних документів, які застосовується під час міжнародних перевезень.
Регулювання міжнародних морських перевезень здійснює Міжнародна морська організація (ИМО) – 1848-1958-1982рр., Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил щодо коносаменту – 1924-1968рр., міжнародна конвенція про вантажну марку (1966/1968рр.), Міжнародна конвенція про безпечні контейнери (1972/1977рр.) та ін. Морські перевезення пасажирів і багажу регулюються Афінською конвенцією про морські перевезення пасажирів, їхнього багажу, транспортних засобів і ручної поклажі.
Міжнародні залізничні перевезення регулюються багатосторонніми угодами про міжнародні залізничні перевезення є Бернські конвенції про перевезення вантажів і пасажирів, котрі були укладені наприкінці XIX століття. Надалі вони неодноразово переглядалися і в даний час діє Угода про міжнародні залізничні перевезення в редакції 1980 р. (КОТІФ/COTIF). СРСР не був учасником КОТІФ, але норми цієї угоди застосовувалися і застосовуються при перевезеннях радянських, а нині українських вантажів територією країн-учасниць, а також при перевезенні вантажів із країн-учасниць КОТІФ в Україну.
Міжнародні автомобільні сполучення регулюються Женевською Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (CMR) і Європейською угодою про міжнародні автомобільні перевезення небезпечних вантажів, що вступили в силу відповідно у 1961 і 1968 роках. З метою спрощення митних процедур у міжнародному автомобільному сполученні європейських країн у 1959 р. була укладена Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожного перевезення (що вступила в силу в 1978 p.).
Женевська Конвенція застосовується до всякого договору дорожного перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів, коли місце навантаження і місце доставки вантажу, що зазначені в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна є учасницею Конвенції.
Перевезення вантажів авіатранспортом регулюється повітряним кодексом. Регулювання міжнародних авіаперевезень, котрі виконуються на регулярній основі, здійснюється відповідно до Конвенції про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшавської конвенції 1929 p.), доповненої пізніше Гаазьким протоколом 1955 p., Гватемальським протоколом 1971 р. і Монреальским протоколом 1975 р. Також регулювання здійснюється Міжнародною організацією громадянської авіації (ІКАО) – 1947р., Регіональними міжурядовими організаціями громадянської авіації, Європейською організацією з безпеки аеронавігації (ЄВРОКОНТРОЛ) – 1963р., Міжнародної асоціацією повітряного транспорту (ІАТА) – 1945р.
Важливою особливістю транспорту є ефект, який виникає при перевезенні товару і полягає в тому, що він не може виникнути окремо від транспорту, зберігатися і реалізуватися у відриві від нього. Особливістю транспорту у ЗЕД є вплив на продукцію транспорту всіх факторів, які характеризують розвиток ринкової економіки: коливань цін на пальне, співвідношення попиту та пропозиції на перевезення вантажів, стану політичних та економічних відносин між державами.