Особливості транспортного страхування у ЗЕД

Центральне місце у страхуванні зовнішньоекономічної діяльності посідає транспортне страхування. Міжнародний контракт припускає перевезення вантажу на далекі відстані, тому у залежності від умов договору і базисної умови постачання оплатити страхування вантажу повинні або продавець, або покупець.

Об’єктами транспортного страхування є:

• вантаж — карго;
• транспортний засіб — каско;
• фрахт — провізна плата власникові транспорту за перевезення вантажів.

У Міжнародних правилах ''Інкотермс-2000", крім визначення двох важливих умов експортно-імпортної угоди (моменту переходу ризику втрати чи ушкодження товару і розподілу витрат між продавцем і покупцем), викладені вимоги щодо страхування ван­тажів на умовах CIF і СІР. При поставках здійснити страхування на цих умовах зобов'язаний продавець, але на користь покупця, який і одержує страхове відшкодування за договором страхування. Отже, страховий поліс разом з іншими документами, що передбачені контрактом, передається покупцю. Мінімальна страхова сума повинна перевищувати суму контракту (тобто вартість товару і фрахт) на 10% і повинна бути встановлена у валюті контракту.

Міжнародні правила вимагають укладання договору страху­вання, якщо в контракті не обговорене інше, на умовах мінімально­го покриття ризиків, що відповідає умовам Застережень ''С'' Інсти­туту Лондонських страховиків зі страхування вантажів. Всі інші умови "Інкотермс-2000" не містять вимог до сторін з обов'язкового страхування.

Велике поширення в міжнародній торгівлі одержали правила, що іменуються як Застереження "А", "В" і "С" Інституту Лондонсь­ких страховиків зі страхування вантажів. Ці правила передбачають три варіанти страхового захисту вантажу, що розрізняються ступе­нем відповідальності страховика за можливі ризики. Збитки можуть виникнути при повній загибелі судна, а також при частковій аварії або пошкодженні, що пов’язані з транспортуванням. Збитки поділяються на ті, що сталися під час загальної аварії, та на ті, що сталися за часткової аварії.

Під загальною аварією розуміються збитки, заподіяні в результаті зіткнення суден, пожеж або вибуху на судні, посадки на мілину, та і витрати, що сталися внаслідок надзвичайних заходів, прийнятих з метою врятування судна, фрахту та вантажу від спільної для них небезпеки, які розподіляються між всіма учасниками морського підприємства, судном, вантажем і фрахтом. Розрахунок збитків складається диспашерами — фахівцями в галузі морського права (торговельно-промислова палата м. Києва в Україні).

До збитків за часткової аварією зараховують ті, що не підпадають під визначення загальної аварії та які пов’язані зі спільною для судна, фрахту, вантажу небезпекою. Цих збитків зазнає той, чий інтерес постраждав, або той, з чиєї провини вони виникли.

У практиці страхування існує два основних принципи форму­вання ризиків, що забезпечують страховий захист.

Перший принцип побудований на методі виключення, тобто за цим принципом страхують вантажі від усіх ризиків, за винятком деяких. За цим принципом побудований страховий захист при стра­хуванні на умовах "А"- “З відповідальністю за всіма ризиками”.

Другий принцип побудований на методі включення, тобто вантаж вважається застрахованим тільки від тих ризиків, які пере­лічені. За цим принципом побудований страховий захист при страхуванні на умовах "В'' - “З відповідальністю за частковою аварією” і "С" - “Без відповідальності за ушкодження, крім випадків аварій”.

У міжнародній торгівлі перевезення вантажів здійснюються переважно морським транспортом, тому морському страхуванню приділяється особлива увага.

Об'єктом морського страхування може бути майновий інтерес, зв'язаний з торговельним мореплаванням: судно, у тому числі те, що знаходиться в будівлі, вантаж, фрахт, плата за проїзд, орендна плата, прибуток, очікуваний від вантажу, а також ризик, прийнятий на себе страховиком.

Основні вимоги до договору морського страхування утримуються в главі XII Кодексу торговельного мореплавання (КТМ), що регулює взаємини між сторонами договору. Договір страхування повинний мати тільки письмову форму та вважається укладеним з моменту, коли факт страхування підтверджений страховою компанією. Після такого підтвердження страхувальник видає страховий поліс.

Договір морського страхування вантажів розробляється на підставі письмової заяви страхувальника та може бути укладений на наступних умовах з урахуванням міжнародної практики, що склалася в морському страхуванні вантажів:

• з відповідальністю за всі ризики;
• з відповідальністю за часткову аварію;
• без відповідальності за ушкодження, крім випадків аварії.

За договором страхування, укладеному страховою компанією на умовах з відповідальністю за всі ризики, відшкодовуються всі збитки від ушкодження або повної загибелі усього або частини застрахованого вантажу, крім збитків, що відбулися в результаті:

• усякого роду воєнних дій або військових заходів і їхніх наслідків, а також громадянської війни, народних хвилювань і страйків, конфіскації, реквізиції, арешту і знищення вантажів за вимогою військової і цивільної влади;
• прямого або непрямого впливу атомного вибуху, радіації і радіоактивного зараження;
• наміру або грубої недбалості страхувальника;
• впливу температури, трюмного повітря або особливих властивостей і природних якостей вантажу, включаючи усушку;
• невідповідного упакування вантажів і відправлення вантажів в ушкодженому стані;
• впливу вогню або вибуху внаслідок навантаження з відома страхувальника, але без відома страхової компанії;

• нестачі вантажу при цілісності зовнішнього упакування;
• ушкодження вантажів хробаками, комахами і гризунами;
• несвоєчасної доставки вантажів і падіння цін.

Не відшкодовуються також всякі інші непрямі збитки страхувальника, крім тих випадків, коли за умовами страхування такі збитки підлягають відшкодуванню по загальній аварії.

За договором страхування, укладеному на умовах з відповідальністю за часткову аварію, відшкодовуються:

• збитки від ушкодження або повної загибелі усього або частини застрахованого вантажу внаслідок стихійних лих, катастрофи або зіткнення суден і інших перевізних засобів між собою, посадки судна на мілину, провалу мостів;
• збитки внаслідок пропажі судна без звістки,
• збитки від ушкодження або повної загибелі усього або частини вантажу в результаті нещасних випадків при завантаженні, розміщенні, розвантаженні вантажів і прийомі судном палива;
• збитки, витрати і внески по загальній аварії;
• усі необхідні і доцільно зроблені витрати по порятунку вантажу.

Умови страхування без відповідальності за ушкодження, крім випадків аварії об'єкта відповідальності, переліку страхових випадків, при яких підлягають оплаті збитки, а також по сукупності виключень зі страхового покриття в цілому збігаються з умовами страхування з відповідальністю за часткову аварію. Розходження між цими умовами полягають у тому, що за умовами з відповідальністю за приватну аварію відшкодовуються збитки від ушкодження або повної загибелі усього або частини вантажу, у той час як за умовами без відповідальності за ушкодження, крім випадків аварії, відшкодовуються збитки тільки від повної загибелі усього або частини вантажу.

Встановлення факту і причин страхового випадку, розміру збитку, заподіяного застрахованому майну в результаті страхового випадку, документального оформлення й оплати страхування в практиці міжнародного страхування прийнято іменувати ліквідацією збитку.

Ліквідацією збитку завершуються юридичні й економічні взаємини між страхувальником і страховиком, що випливають з договору морського страхування. Страховик вправі шляхом сплати страхової суми звільнити себе від подальших зобов'язань за договором страхування. Про свій намір скористатися цим правом страховик зобов'язаний повідомити страхувальника протягом семи днів із дня одержання від нього повідомлення про страховий випадок і його наслідки і відшкодувати витрати, зроблені страхувальником з метою запобігання або зменшення збитків до одержання їм зазначеного повідомлення страховика.