Тема 11. Економічна ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства
План лекції
11.1. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
11.2. Аналіз раціональності використання коштів у зовнішній торгівлі підприємства.
11.3. Економічна ефективність зовнішньоекономічних операцій.
Основні поняття і терміни
Економічний аналіз, аналіз якості експортних товарів, аналіз накладних витрат з експорту товарів, аналіз ефективності експортних операцій, аналіз ефективності імпортних операцій, аналіз фінансового стану фірми або об’єднання, аналіз фінансового стану за експортними операціями, оцінка платоспроможності об’єднання (фірми), аналіз рентабельності.
Рекомендована література
[14, с. 53-57], [15, c. 122-137, 178-200, 435-477], [17, c. 17-27, 500-537], [20, c. 264-292].
11.1 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Одним із найбільш важливих напрямків підвищення ефективності виробництва та економіки країни є розвиток зовнішньоекономічної діяльності її підприємницьких структур. Однак визначення ефективних напрямків діяльності підприємств у сфері зовнішньоекономічної діяльності неможливе без ретельного аналізу її стану.
Аналіз експортних та імпортних операцій включає:
- визначення виконання зобов'язань за вартістю, фізичним обсягом та ціною експортованих (імпортованих) товарів;
- визначення виконання зобов'язань за термінами їх поставок та якістю;
- встановлення факторів і величин їх впливу на економічні показники;
- з'ясування причин недовиконання зобов'язань за тими чи іншими позиціями.
Аналіз проводиться у такій послідовності (рис. 11.1).
(11.3)
де: Qiф Piп – вартість експорту товару і у звітному періоді, перерахована за плановими цінами;
Qiп Piп – планова вартість експорту товару і;
п – кількість товарів.
Коефіцієнт виконання зобов’язань по експорту товарів за ціною для зведеного показника обчислюється за формулою:
(11.4)
де: Qiф Piф – фактична вартість експорту товару і;
QiфPiп – вартість експорту товару і у звітному періоді, перерахована за плановими цінами;
п – кількість товарів.
Для більш повної характеристики роботи підприємства (об'єднання) на зовнішньому ринку проводиться аналіз динаміки експорту та імпорту, тобто експорт (імпорт) товарів і послуг за звітний рік порівнюється з експортом (імпортом) за попередній рік, а також проводиться аналіз у динаміці за кілька (5-10) років. Мета такого дослідження – встановити, які зміни відбулися у товарній структурі експорту (імпорту) і його географічному напрямку, чи одержали розвиток нові види експорту (імпорту), як змінився обсяг експорту (імпорту) у поточних і базових цінах, як змінилися у середньому експортні ціни. Для вивчення динаміки експорту (імпорту) протягом декількох років обчислюються темпи приросту експорту (імпорту) за кожний рік і середньорічний темп росту, приросту експорту (імпорту) за весь досліджуваний період.
Дані про експорт (імпорт) за досліджувані роки групуються за країнами і товарами та представляються в аналітичних таблицях. По кожному рядку таблиці (країна, товар чи підсумок) обчислюються індекси вартості, фізичного обсягу, цін, структури і кількості, які показують якою мірою і де змінилися вартість і фізичний обсяг експорту (імпорту) і середні ціни.
Розрахунок наведених вище індексів проводиться за формулами 11.5-11.10.
Індекс вартості (І вартості):
(11.5)
де: Pi1 i Qi1 – ціни кількості товару і у звітному періоді;
Pi0 i Qi0 – ціни і кількість товару і у базовому періоді;
п – кількість видів товарів.
Зміна вартості експорту (імпорту) може бути спричинена багатьма факторами, однак реально можна дослідити вплив зміни ціни та фізичного обсягу (формули 11.6 та 11.7):
Індекс ціни (Іціни):
(11.6)
Індекс фізичного обсягу (Іфіз.обс.):
(11.7)
де: Pi1 i Qi1 – ціни кількості товару і у звітному періоді;
Pi0 i Qi0 – ціни і кількість товару і у базовому періоді;
п – кількість видів товарів.
Зміна фізичного обсягу зумуовлена сукупною зміною кількості і кількісної структури товарів. Звідси індекс фізичного обсягу являє собою добуток індексу кількості й індексу структури. Вплив кожного з цих факторів потрібно визначити окремо:
Індекс кількості (Ікільк.):
(11.8)
Зміна вартісної структури експорту (імпорту) за країнами і за товарами визначається для кожного порівнюваного року шляхом розрахунку суми експорту в тисячах гривень і її питомої ваги у відсотках до загального підсумку.
Для товарних груп, які включають і кількісно, і якісно порівнювані товари (наприклад, деревина, нафтопродукти: бензин, дизельне паливо, мазут), обчислюється також індекс кількісної структури,що розраховується за формулою:
(11.9)
де 
- середня ціна товару і у базовому періоду.
Середня цінатовару обчислюється за такою формулою:
(11.10)
де: Pi0 i Qi0 – ціни і кількість товару і у базовому періоді;
п – кількість видів товарів.
Якщо індекс кількісної структури є більшим за одиницю, це означає, що в межах товарної групи збільшилась частка більш дорогих товарів за рахунок зниження частки більш дешевих товарів. При зворотній зміні структури індекс виявиться меншим за одиницю. Визначається міра впливу факторів кількості, ціни і структури на збільшення вартості експорту товарів даної групи.
За якість товару відповідають як підприємства-виробники, так і фірми-посередники. Якість експортних та імпортних товарів повинна відповідати технічним умовам контрактів, в іншому випадку іноземний покупець може пред'явити фірмі рекламацію.
Рекламація– претензія до якості товару (послуг), що містить вимоги щодо усунення недоліків, зниження ціни, відшкодування збитків.
Аналіз якості товарів за звітний період проводиться порівняно з аналогічними показниками минулого періоду, при цьому порівнюється: кількість отриманих рекламацій; сума рекламацій; кількість задоволених рекламацій.
Як критерій якості товарів використовується показник процентного співвідношення суми задоволених рекламацій до вартості поставлених товарів. Крім динаміки рекламацій, вивчаються й окремі рекламації. При цьому з'ясовується, які заходи здійснено фірмою щодо підвищення якості товарів і наскільки вони виявилися ефективними.
Вихід на зовнішній ринок завжди пов'язаний з гострою конкурентною боротьбою. На світових товарних ринках пропонується ряд функціонально-однорідних товарів і послуг, що задовольняють одну і ту саму потребу покупця на рівних чи незначно відмінних умовах. При цьому перевага надається найбільш конкурентоспроможному товару і товаровиробнику.
Під конкурентоспроможністю товарів і послуг розуміють їхню здатність витримати порівняння з аналогічними товарами і послугами інших виробників і продаватися у зв'язку з цим за цінами, не нижчими від середньоринкових.
Конкурентоспроможність– порівняльна характеристика товару, що містить комплексну оцінку всієї сукупності його якісних й економічних властивостей (параметрів) щодо виявлених вимог ринку чи властивостей іншого товару. Оцінка здійснюється шляхом порівняння параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порівняння проводиться за групами технічних та економічних параметрів. Для оцінки використовують диференціальний і комплексний методи оцінки.
Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності базується на порівнянні одиничних параметрів аналізованої продукції з базою порівняння. Результат оцінки: чи досягнутий рівень у цілому; за якими параметрами він не досягнутий; які з параметрів найбільше відрізняються від базових.
Якщо за базу оцінки приймається попит, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності здійснюється за такою формулою:
(і=1,2,3,…n) (11.11)
де q1 – одиничний параметричний показник конкурентоспроможності за і-м параметром;
рі – величина і-го параметра для аналізованої продукції;
ріо - величина і-го параметра, за якого попит задовольняється цілком;
п - кількість параметрів.
Аналіз результатів оцінки:
- для оцінки за нормативними параметрами одиничний показник може приймати тільки два значення – 1 чи 0. Якщо аналізована продукція відповідає обов'язковим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми і стандарти не укладається, то показник дорівнює 0;
- для оцінки за технічними й економічними параметрами одиничний показник може бути більшим або дорівнювати одиниці, якщо базові значення параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами;
- якщо аналізована продукція має параметр, значення якого перевищує потреби покупця, зумовлені характером використання (експлуатації) цієї продукції, соціальними умовами, традиціями, фізіологічними особливостями, то зазначене підвищення не буде оцінюватися споживачем як перевага й одиничний показник за цим параметром не може мати значення більше 100% і при розрахунках повинна використовуватися мінімальна з двох величин – 100% чи фактичне значення цього показника.
Якщо за базу оцінки приймається зразок,розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності проводиться за формулою:
(11.12)
або 
(і=1,2,3,…n) (11.13)
де q'i, qi – одиничний показник конкурентоспроможності за і-м технічним параметром;
рі – величина і-го параметра для аналізованої продукції;
різ - величина і-го параметра для виробу, прийнятого за зразок;
п - кількість параметрів.
Із формул (11.12) і (11.13) обирають ту, в якій росту одиничного показника відповідає підвищення конкурентоспроможності (наприклад, для оцінки продуктивності – формула (11.12), а для питомих витрат палива – формула (11.13).
Якщо технічні параметри продукції не мають фізичного вираження (наприклад: комфортність, зовнішній вигляд, відповідність моді), для надання цим параметрам кількісних характеристик необхідне використовувати експертні методи оцінки у балах.
Диференціальний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції чи наявності в неї недоліків порівняно з товаром-аналогом. Він може використовуватися на всіх етапах життєвого циклу продукції, особливо для її порівняння з гіпотетичним зразком. Він не враховує вплив на перевагу споживача у виборі товару.
Комплексний метод оцінки конкурентоспроможності ґрунтується на застосуванні комплексних (групових, узагальнених та інтегральних) показників або порівнянні питомих корисних ефектів аналізованої продукції і зразка.
Розрахунок групового показника за нормативними параметрами проводиться за такою формулою:
(11.14)
де Інп – груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами;
qнi – одиничний показник конкурентоспроможності за і-м нормативним параметром, розраховується за формулою (11.11);
п – кількість нормативних параметрів, що підлягають оцінці.
Якщо хоча б один з одиничних показників дорівнює 0 (тобто продукція за будь-яким параметром не відповідає обов'язковій нормі), то груповий показник також дорівнює 0, що говорить про неконкурентоспроможність даного товару на розглянутому ринку.
Розрахунок групового показника за технічними параметрами (крім нормативних) проводиться за формулою:
(11.15)
де Ітп – груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;
qi – одиничний показник конкурентоспроможності за і-м технічним параметром, розраховується за однією з формул (11.11), (11.12) або (11.13);
аі – вагомість і-го параметра в загальному наборі з п технічних параметрів, що характеризують попит;
п – кількість параметрів, що беруть участь в оцінці.
Аналіз результатів:
а) отриманий груповий показник Ітп характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі на весь набір технічних параметрів, чим він вище, тим у цілому повніше задовольняються попит споживачів;
б) основою для визначення вагомості кожного технічного параметра в загальному наборі є експертні оцінки, що базуються на результатах ринкових досліджень, опитувань споживачів, семінарів, виставок зразків;
в) у випадку труднощів, що виникають під час проведення ринкових досліджень, а також з метою спрощення розрахунків і проведення орієнтованих оцінок з технічних параметрів може бути обрана найбільш вагома група або застосовано комплексний параметр - корисний ефект, що надалі бере участь у порівнянні (для підвищення точності оцінки необхідно врахувати вплив на його величину ергономічних, естетичних й екологічних параметрів).
Розрахунок групового показника за економічними параметрами здійснюється на основі визначення повних витрат споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції за такою формулою:
(11.16)
де Іеп – груповий показник за економічними параметрами;
З, З0 – повні витрати споживача відповідно до оцінюваної продукції і зразка.
Повні витрати споживача визначаються наступним чином:
(11.17)
де З – повні витрати споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції;
Зс – одноразові витрати на придбання продукції;
Сt – середні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до t-гo року її служби;
Т – термін служби;
t – рік.
При цьому:
(11.18)
де Cj – експлуатаційні витрати за j-ю статтею;
m – кількість статей експлуатаційних витрат.
У тому випадку, якщо продукція може бути продана після експлуатації, повні витрати повинні бути зменшені на величину виторгу за неї (відповідно показник для даної статті вводиться до формули зі знаком мінус).
Формули (11.17) і (11.18) не враховують коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року, тому що віднесення повних витрат деякою мірою компенсує вплив коефіцієнта приведення на величину Іеп.
У разі потреби врахування коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат формули (11.16) і (11.18) набувають такого вигляду:
(11.19)
Відповідно підрахунок групового показника за економічними параметрами проводиться за формулою:
(11.20)
де Іеп – груповий показник за економічними параметрами;
Зс, Зос – одноразові витрати на придбання відповідно аналізованої продукції і зразка;
Ct, C0t – витрати на експлуатацію чи споживання відповідно аналізованої продукції і зразка в і-ому році;
Т – термін служби товару;
– коефіцієнт приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року.
Величина терміну служби для виробів промислового призначення приймається рівною амортизаційному періоду. Для продукції споживчого призначення оцінка терміну служби повинна проводиться на основі даних про фактичні терміни служби аналогійних виробів, а також швидкості морального старіння товарів даного класу.
Інтегральний показник конкурентоспроможності розраховується за формулою:
(11.21)
За змістом показник Кінт відображає розбіжність між порівнюваною продукцією у споживчому ефекті, що припадає на одиницю витрат покупця при придбанні і споживанні виробу.
Якщо Кінт<1, то розглянутий товар поступається зразку за конкурентоспроможністю, а якщо Кінт>1, то перевершує, за однакової конкурентоспроможності Кінт=1.
Якщо аналіз проводиться за декількома зразками, інтегральний показник конкурентоспроможності продукції для обраної групи аналогів може бути розрахований як сума середньозважених показників для кожного окремого зразка:
(11.22)
де Кінтсер – інтегральний показник конкурентоспроможності продукції щодо групи зразків;
Kі – показник конкурентоспроможності відносно і-го зразка;
Ri – вагомість і-го зразка в групі аналогів;
N – кількість аналогів.
На ринку обсяг продажу товарів залежить від того, якою мірою він задовольняє попит споживача на одиницю його витрат (ціни).
При цьому покупця цікавить ефективність споживання(Еспож), яка визначається як відношення сумарного корисного ефекту (КЕс) до повних затрат на придбання і використання товару (З), за формулою:
(11.23)
Для оцінки конкурентоспроможності товару виробнику необхідно визначити внутрішню структуру корисності і витрат та розрахувати абсолютні і відносні величини кожного з їх складових елементів.
Конкурентоспроможність фірми та її товару перебувають у прямій залежності. Чим вища конкурентоспроможність товару, тим вищим є попит на цей товар і тим більший економічний ефект отримує фірма від його реалізації. Економічний ефект для фірми виражається в отриманні прибутку. Зростання попиту призводить до підвищення норми і обсягу прибутку, і навпаки, зниження попиту – до зниження норми і обсягу прибутку.
Крім прибутку, показниками конкурентоспроможності є:
- обсяг продажу у вартісному і кількісному виразі;
- відношення прибутку до обсягів продажу;
- частка вартості нереалізованої продукції у матеріально-виробничих запасах;
- відношення обсягу продажу до вартості нереалізованої продукції;
- портфель замовлень;
- інші показники.
У зовнішньоекономічних зв'язках значного розповсюдження отримала практика продажу товарів (в основному машин та устаткування) фірмам і організаціям із відтермінуванням платежу на кілька років, тобто на умовах комерційного кредиту.
Інформацію для аналізу про такий вид експортних або імпортних операцій об'єднання можна отримати із оперативного звіту про виконання зобов'язань з експортних або імпортних операцій, із бухгалтерського звіту про стан дебіторської та кредиторської заборгованості, а також із самих контрактів.
Для аналізу за звітний рік даного виду зовнішньоторговельної діяльності фірмі необхідно встановити і порівняти із минулим періодом обсяг комерційного кредиту та його питому вагу у загальному експорті або імпорті, а також визначити середні терміни кредиту в цілому, за окремими країнами і товарами.
Вартість кредиту визначається за такою формулою:
(11.24)
де 
– сума кредиту, гр. од.;
t – термін погашення окремих частин кредиту, роки;
р – річний відсоток за кредит, %.
Середній термін кредиту розраховується за формулою середньої арифметичної зваженої:
(11.25)
де k – вартість частини кредиту, гр. од.;
– вся сума кредиту, гр. од.
11.2 Аналіз раціональності використання коштів у зовнішній торгівлі підприємства
Виконання зобов'язань з експорту та імпорту товарів і послуг пов'язане із витратами на оплату рахунків постачальників експортних та імпортних товарів та оплати накладних витрат з експорту та імпорту товарів. Ці кошти підприємства (об'єднання, фірми) повинні використовуватись найбільш раціонально і ефективно. У зв'язку з цим для з'ясування питання про ступінь раціональності використання коштів у звітному періоді необхідно:
- вивчити оборот коштів у зовнішньоекономічних операціях. У ході такого вивчення з'ясовуються можливості прискорення оборотності коштів, що дозволить звільнити із зовнішньоторгового обороту частину коштів;
- дослідити структуру і склад накладних витрат. У зв'язку із цим необхідно з'ясувати доцільність даних затрат і здійснити пошук можливостей зниження їх рівня та економії коштів у майбутньому;
- визначити рівень ефективності зовнішньоекономічних операцій. У ході такого дослідження встановлюються фактори, що викликали зміни показників ефективності і з'ясовуються можливості підвищення вигідності зовнішньоекономічних операцій підприємства;
Заключним етапом аналізу є визначення оборотності коштів та ефективності операцій, що дозволяє у кінцевому рахунку встановити, наскільки раціонально використовувались підприємством кошти під час проведення зовнішньоекономічних операцій.
Вивчення оборотності оборотних коштів належить до основних задач економічного аналізу. Достатньо сказати, що за рахунок прискорення оборотності коштів, зайнятих у зовнішній торгівлі України, лише за один день із зовнішньоторгового обороту країни можна вивільнити сотні мільйонів гривень.
Оборот коштів поділяється на дві основні стадії: оборот коштів, вкладених у товари та оборот коштів у розрахунках. Оборот коштів у товарахпочинається з моменту переходу товаросупровідних документів від постачальника до підприємства (тобто, фактично, з моменту поставки товару на облік) і закінчується випискою рахунку за товар іноземному покупцеві (у зв'язку із чим товар списується з обліку на реалізацію), після чого оборот коштів продовжується у сфері рахунків. Оплата покупцем рахунку підприємства та поступлення грошей за товар у банк підприємства означає завершення обороту коштів з експорту. Крім того, існують проміжні стадії обороту, однак їх вплив внаслідок їх невеликої питомої ваги у загальному обсязі коштів на оборот у цілому є незначним.
Оборот коштів у експортних операціях, який розраховується не як окремий акт, а як процес, що періодично поновлюється, називається оборотом(або оборотністю).
Мета аналізу обороту коштіву експортних операціях –встановлення факторів, які викликають зміни величини вкладів у експортні операції підприємства, а також виявлення можливостей вивільнення коштів із зовнішньоторгового оберту.
Нижче приводиться методика аналізу обороту коштів. Для вивчення обороту розраховують коефіціент швидкості обороту, який вказує на середню тривалість одного обороту коштів з експорту, або, іншими словами, середню тривалість експортної операції. Розрахунок цього коефіцієнта виконується за формулою:
(11.26)
де СЗекс– середній залишок коштів з експорту, гр. од.;
Д – кількість днів у звітному періоді;
Секс – собівартість реалізованих товарів на зовнішньому ринку за звітний період, гр. од.
Показник середнього залишку (СЗ) характеризує суму коштів, яку в середньому вкладає підприємство в експортні операції протягом одного обороту у звітному періоді. При цьому слід мати на увазі, що вкладення в експортні операції поділяються за часом оберту на два види: кошти із швидкістю обороту до року і кошти, оборот яких триває більше року. До другого виду належить довгострокова заборгованість іноземних покупців за комерційним кредитом. Для розрахунку за звітний рік середнього залишку коштів і середньої швидкості обороту таку заборгованість покупців не слід враховувати. Однак для повної характеристики вкладень коштів у експортні операції підприємства слід розрахувати два середніх залишки: залишок, що включає всі вкладення в експортні операції, та залишок коштів без довгострокової заборгованості за комерційними кредитами.
Середній залишок коштів за будь-який період розраховується за формулою середньої хронологічної для моментних рядів:
(11.27)
де ЗОК – залишки коштів на окремі дати, гр.од.;
п – кількість доданків у чисельнику.
Аналіз обороту коштів у імпортних операціях проводиться тими ж методами, що і з експорту товарів. За аналогічними формулами визначаються середній обсяг вкладень (або середні залишки коштів) в імпортні операції, швидкість обороту коштів з імпорту товарів, вплив різних факторів на зміну величини середнього обсягу вкладень.
Тривалість обороту коштів у товарах залежить від умов і місця реалізації, близькості постачальника-відправника до вихідного пункту товару з України, способу організації перевезень товарів, організації обороту документів, структури товарних запасів. Слід розглядати вказані фактори з точки зору їх впливу на оборотність і на розмір коштів у експортних товарах.
Очевидно, що реалізація товарів зі складів за кордоном відволікає кошти підприємства на більш тривалий термін, оскільки потрібен час на перевезення товару до складу за кордоном та його зберігання на складі до продажу. Нагромадження товарів у межах України (у портах та на складах) до їх продажу іноземним покупцям також подовжить середній термін зберігання товарів і тим самим негативно позначиться на оборотності коштів. Зміна товарної структури також впливає на швидкість обороту. Так, підвищення питомої ваги товарів з більшими термінами зберігання на складі гальмує оборотність всієї групи товарів загалом, і навпаки.
Із метою прискорення оборотності коштів і скорочення транспортних витрат доцільно при можливості вибору відправляти товар на експорт з місць, які розташовані ближче до кордонів.
Великий вплив на тривалість обороту можуть здійснити спосіб і організація перевезення товарів. Так, відправлення товарів безпосередньо покупцям міжнародним залізничним вантажним сполученням по одному транспортному документу значно пришвидшує оборотність коштів, порівняно із тими випадками, коли товари слідують до кордону України знаступним переоформленням транспортних документів у прикордонному пункті. Під час морських перевезень найбільш раціонально перевантажувати товари з вагонів безпосередньо на пароплавах, обминаючи склад порту. Якщо товари вивантажуються у портах для нагромадження з метою подальшого завантаження пароплава або для комплектації, то необхідно скорочувати термін їх зберігання.
Організація чіткого обороту документів може суттєво скоротити тривалість обороту коштів, особливо під час морських перевезень і залізничних перевезень до кордону України з переоформленням накладних у прикордонному пункті.
Для більш чіткого уявлення про оборотність товарів доцільно розрахувати окремо оборотність товарів, реалізованих в Україні та за кордоном, товарів, які перевозяться морським, залізничним та автомобільним транспортом, товарів відвантажених, але не відфактурованих.
Зміна часу знаходження товарів на різноманітних стадіях оберту викликає відповідне залучення або вивільнення коштів з обороту на цих стадіях. У зв'язку із цим слід визначити не лише розмір додатково закріплених або вивільнених з обороту на цих стадіях коштів, але й вияснити, під впливом яких саме факторів це відбулось.
На тривалість обороту коштів у розрахунках впливають форми і порядок розрахунків і платежів з іноземними покупцями. Так, для розрахунків шляхом інкасо з негайною оплатою з моменту виписки рахунку покупцю до його оплати в банку потрібно лише 1-2 дні. З інших форм розрахунків надають перевагу акредитивній формі, особливо, якщо акредитив відкрито у країні продавця. Розрахунки по звичайному інкасо тривають довше. Але довше за все оборотність коштів для продажу товарів за готівку затримується при розрахунках за відкритим рахунком, які частіше за все призводять до виникнення простроченої заборгованості.
Аналізуючи оборот коштів у розрахунках, виявляють доцільність і можливість застосування тієї чи іншої форми розрахунків із врахуванням конкретних країн і фірм, з'ясовують причини зміни тривалості розрахунків з іноземними покупцями за окремими країнами і фірмами, вивчають стан розрахунків з іноземними покупцями на останню звітну дату. При цьому особливо ретельно вивчають причини виникнення заборгованості іноземних покупців. Аналіз обороту коштів у експортних операціях доцільно проводити у такій послідовності (рис. 11.3).
