Правове регулювання МДКП: форми, умови, порядок укладання та виконання міжнародних угод з іноземними партнерами згідно Віденської конвенції.

Міжнародний договір купівлі-продажу –це документ, який оформляє правові аспекти зовнішньоторгової угоди купівлі-продажу. Він відбиває обов’язки продавця й покупця з поставки товару і розрахунків за нього, а також транспортні, страхові та інші послуги.

Особливостями МДКП є наступні:

- закріплює правові аспекти комерційної угоди;

- стосується лише експортних або імпортних операцій і не торкається форм зустрічної торгівлі;

- регулюється національними та наднаціональними нормами права (міжнародними), а також торговими звичаями різних країн.

Національні норми права: Цивільний кодекс; законодавчі та інші нормативні документи.

Наднаціональні (міжнародні) норми права:

1. Обов’язкові: Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів; міжнародні чекові та вексельні Женевські конвенції; міжурядові угоди з торгівлі та платежів.

2. Рекомендаційні: Інкотермс.

Віденська конвенція про міжнародні договори купівлі-продажу товарів –це міжнародна економічна угода, що забезпечує широку уніфікацію національних законодавств, які застосовують її до договору купівлі-продажу, коли комерційні підприємства сторін договору знаходяться в різних країнах.

Конвенцію було прийнято у 1980 році, вступила в силу – з 01.01.1988 р. В Україні діє з 1988 року, у решті країн СНД з 1990 року. Віденська конвенція:

- є часткою внутрішнього законодавства країн, що її підписали;

- має диспозитивного характеру, тобто застосовується в тих положеннях по яких нема корективу країн, що її підписали;

- положення конвенції не розповсюджуються на такі види угод: споживча торгівля; аукціонний продаж; торгівля цінними паперами; купівля-продаж судів повітряного та водного транспорту

Конвенція включає 101 статтю і складається з 4-х частин:

1. Сфера застосування і загальні положення;
2. Порядок укладення угоди;
3. Порядок виконання договору;
4. Заключні положення.

Укладання МДКП згідно з положеннями Віденської конвенції полягає у:

1. Встановленні форми договору – усна або письмова (в Україні, Росії, Білорусі – лише письмова);
2. Визначенні способу укладання договору.

Договір вважається укладеним у випадку акцепту покупцем (погодження на оплату) оферти (комерційної пропозиції) продавця, яка містить істотні умови контракту (строк поставки, кількість та якість товару, ціна, платіж).

Розрізняють такі види оферти:

- Тверда оферта надається лише одному покупцеві із зазначенням строку, протягом якого діє пропозиція продавця, і наділяє продавця юридичною відповідальністю;

- Вільна оферта надається декільком покупцям водночас і не наділяє продавця юридичною відповідальністю.

- Контроферта – це відповідь покупця на пропозицію продавця, де повідомляється про те, що покупець згоден акцептувати оферту, але лише з корективом, яку просить продавця внести до оферти.

Способи укладання договорів купівлі-продажу згідно з Віденською конвенцією про МДКП:

1. Акцепт покупцем твердої оферти продавця (якщо покупець згодний з усіма умовами оферти, він посилає продавцю письмове підтвердження, яке містить беззастережний акцепт):

2. Акцепт продавцем контроферти покупця (якщо покупець не згодний з одним чи декількома істотними умовами оферти, то він посилає продавцю контроферту з указівкою своїх умов і терміну для відповіді. Такими умовами можуть бути ціна, кількість і якість товару, місце і термін постачання, обсяг відповідальності, порядок вирішення спорів. Якщо продавець згодний із усіма умовами контроферти покупця, то він її акцептує і письмово повідомляє покупця. Якщо ж продавець не згодний, то він сповіщає про це покупця):

 

1. Письмове погодження покупця з умовами вільної торгівлі, акцептоване продавцем:

 

 

4. Підтвердження продавцем замовлення, зробленого покупцем (у цьому випадку угода оформляється двома документами: замовленням покупця і підтвердженням продавця):