| Автор | Головна ідея |
| Ж. Боден | Перший пов’язав зростання цін зі збільшенням кількості золота та срібла |
| Дж. Локк | Вважав, що вирішальними чинником, який регулює і визначає вартість золота і срібла, є їх кількість |
| Д. Юм | Висунув і обґрунтував принцип, за яким подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня всіх цін, виражених у грошах, але не зачіпає відносин мінових співвідношень окремих товарів |
| А. Сміт, Д. Рікардо | Заклали основи трудової теорії вартості й обґрунтували об’єктивну, товарну природу грошей, але бачили в грошах лише технічного посередника в обміні товарів, недооцінюючи такі функції, як міра вартості та засіб нагромадження. Трудова́ тео́рія ва́ртості — економічна концепція, розвинута В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом та іншими економістами. За цим підходом, кожен товар обмінюється на інший відповідно до кількості суспільної праці, затраченої на його виробництво. |
| К. Маркс | Визнав залежність товарних цін від кількості неповноцінних грошей, а що стосується повноцінних – вважав, що в обороті їх може бути лише певна, об’єктивно зумовлена кількість, бо зайві автоматично вилучаються у скарби, а при дефіциті грошей їх маса збільшиться за рахунок скарбів, а ціни залишаються незмінними |
Кількісна теорія одержала підтримку представників класичної буржуазної політичної економії, котрі виявили чітке розуміння походження грошей з товарів і наголошували на зв'язку теорії грошей з трудовою теорією вартості. У зв'язку з цим А. Сміт називав гроші номінальною мірою вартості, а Д. Рікардо запропонував створити грошову систему, яка б максимально відповідала розвитку економіки.
Класична кількісна теорія зародилась у ХVІ ст. У цей час у Європі відбувалося швидке зростання цін («революція цін») і виникла необхідність з’ясувати причини цього явища.
2. Неокласичний варіант кількісної теорії знайшов обґрунтування в працях американського економіста І. Фішера. Він заперечував трудову вартість і виходив з категорії "купівельна спроможність грошей", що залежить від таких факторів:
· М – кількість готівкових грошей в обігу (статистична);
· V – швидкість обігу грошей (середньорічна кількість разів використання грошової одиниці на придбання необхідних товарів і послуг);
· Р – середньозважений рівень цін (це індекс цін готових товарів і послуг, виражений стосовно базового річного показника, що дорівнює 1);
· Q – кількість товарів (реальний національний продукт, або рівень фактичного обсягу в-ва).
Вважаючи, що сума грошей, сплачених за товари, дорівнює кількості товарів, помноженій на загальний рівень цін, І. Фішер наводить "рівняння обміну":