Таблиця 10.1

Законодавчо-нормативна база, що регламентує діяльність центрального банку України
Назва законодавчого акту	Рік прийняття	Характеристика основних положень
ЗУ «Про банки і банківську діяльність	1991 р., 2000 р.	Утворено центральний банк – НБУ та закладено основи дворівневої банківської системи, яка включає: - центральний банк як головний банківський інститут держави; - комерційні банки
Конституція України	1996 р.	Закріплено основи правового статусу НБУ як центрального банку країни та надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді
ЗУ «Про Національний банк України»	1999 р.	Посилено незалежний статус НБУ від владних структур у межах проведення монетарної політики та підвищено відповідність за розв’язання макроекономічних завдань у грошово-кредитній сфері, насамперед: - підтримки сталості національної валюти; - забезпечення стабільності функціонування банківської системи

 

4. Основні засади грошово-кредитної політики визначають показники діяльності Національного банку у середньостроковій перспективі для досягнення цілей Національного банку.

При розробленні Основних засад грошово-кредитної політики використовуються макроекономічні показники, розраховані Кабінетом Міністрів України.

Національний банк інформує Верховну Раду України про Основні засади грошово-кредитної політики та стан грошово-кредитного ринку в державі. Національний банк подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України прогнозні монетарні показники на наступний рік до 15 березня поточного року та проект кошторису доходів та витрат Національного банку на наступний рік до 1 квітня поточного року.

Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків – норматив обов'язкового резервування встановлюється єдиним для банків в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в національній та іноземній валюті;

2) процентну політику – Національний банк встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами – Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні;

5) операції на відкритому ринку – купівля-продаж казначейських зобов'язань, а також інших цінних паперів (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права) та боргових зобов'язань, визначених Правлінням Національного банку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу;

7) емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними.

Національний банк має право надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не загрожує для банківської системи.