По-перше, там, де є проблема вибору.
По-друге, коли є потреба в процесі нормування, що забезпечує стійкість розвитку системи, її рівновагу, гарантію запобігання потрясінням і катаклізмам.
Виходячи з потреб суспільства соціальне управління визначає:
По-перше, шляхи розвитку суспільства у заданому напрямі, тобто виробляє цілі.
По-друге, соціальне управління здійснює теоретичне і практичне забезпечення способів досягнення очікуваного результату, організацію і координацію діяльності людей, її узгодження за допомогою відповідних дій. Для збереження своєї цілісності суспільство створює необхідні для цього механізми. У суспільстві регулююча підсистема — це суб´єкт управління, а регульована підсистема — об´єкт управління. Головним завданням соціального управління таким чином є досягнення відповідності суб´єктивної діяльності людей вимогам об´єктивних законів суспільного розвитку, забезпечення збалансованого функціонування та розвитку соціального організму.
Управління як специфічний засіб організації має ряд характерних особливостей:
По-перше, управління повністю залежить від системи, що зумовлює не тільки його природу, а й цілеспрямованість.
Друга особливість полягає в тому, що керівний вплив має, як правило, значну енергію.
Третя особливість полягає в тому, що центр управління може перебувати далеко від керованого об´єкта.