ПОВНА НАЗВА ДИСЦИПЛІНИ СОЦІОЛОГІЯ

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ АГРОТЕХНОЛОГІЇ ТА ЕКОЛОГІЇ

 

 

Кафедра філософії і соціології

ПОВНА НАЗВА ДИСЦИПЛІНИ

«СОЦІОЛОГІЯ»

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Для студентів

за напрямом підготовки

6.030508 “Фінанси і кредит”, 6.030504 «Економіка підприємства», 6.030509 “Облік і аудит”, 6.030507 “Маркетинг”

ОКР «Бакалавр» факультет ЕтаБ

6.100101 "Енергетика та електротехнічні системи в агропромисловому комплексі" ОКР «Бакалавр» Енергетичний факультет

6.090101 “Агрономія”, 6.040106 “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”

ОКР Бакалавр Факультет агротехнології та екології

6.050101 “Комп’ютерні науки”, 6.050503 “Машинобудування”

ОКР Бакалавр Факультет ІКТ

 

 

Мелітополь, 2013

УДК 378.14

Соціологія.Конспект лекцій для студентів для студентів 6.030508 “Фінанси і кредит”, 6.030504 «Економіка підприємства», 6.030509 “Облік і аудит”, 6.030507 “Маркетинг” факультет ЕтаБ; 6.100101 "Енергетика та електротехнічні системи в агропромисловому комплексі" Енергетичний факультет; 6.090101 “Агрономія”, 6.040106 “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване” Факультет агротехнології та екології; 6.050101 “Комп’ютерні науки”, 6.050503 “Машинобудування” Факультет ІКТ ОКР Бакалавр денної та заочної форми навчання – Мелітополь: Таврійський державний агротехнологічний університет, 2013. - 104 с.

Розробник:к.соц.н., доцент кафедри філософії і соціології, Городецька О.Г.

 

 

Ó Городецька О.Г. 2013 рік

ЗМІСТ

Вступ
Тема 1. СОЦІОЛОГІЯ – НАУКА ПРО СУСПІЛЬСТВО
Тема 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ, США, В УКРАЇНІ
Тема 3. ПОНЯТТЯ ТА РІЗНОВИДИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Тема 4. МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Тема 5. ТЕОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ СУСПІЛЬСТВА
Тема 6. СОЦІАЛЬНІ СТАТУСИ І СОЦІАЛЬНІ РОЛІ. СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ
Тема 7. СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
Тема 8. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ТА ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ
Тема 9. СОЦІОЛОГІЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ
Тема 10. СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ
Тема 11. СОЦІОЛОГІЯ ШЛЮБУ І СІМ’Ї
Тема 12. ЕТНОСОЦІОЛОГІЯ
Тема 13. СОЦІОЛОГІЯ КОНФЛІКТУ
Тема 14. ГЕНДЕРНА СОЦІОЛОГІЯ
Тема 15. СОЦІОЛОГІЯ МІСТА І СЕЛА
Тема 16. ЕЛЕКТОРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ
Тема 17. СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ І УПРАВЛІННЯ
Рекомендована літератури

Вступ

 

Конспект лекцій розрахований на студентів усіх форм навчання за програмами бакалаврату. Головною метою викладання дисципліни "Соціологія" є формування у студентів системи знань про основні поняття соціології і, відповідно, вивчення найважливіших елементів соціального устрою; оволодіння діалектикою соціологічного аналізу соціальних стосунків і розкриття їх закономірностей; розгляд реальних соціальних процесів в сучасних умовах.

Вивчення даного курсу допоможе сформувати у майбутніх фахівців соціологічне мислення і культуру, надасть їм необхідну допомогу в розумінні сутності й змісту складних соціологічних явищ і процесів, що відбуваються в сучасному ринковому суспільстві, у виявленні причин та джерел їх виникнення, в усвідомленні природи різних соціальних конфліктів та пошуку адекватних шляхів їх подолання й вирішення, крім того, надасть допомогу в прийнятті й реалізації ефективних управлінських рішень, які були б спрямовані на нормальне функціонування і подальший розвиток соціальних об’єктів в умовах ринку.

 

Після вивчення учбової дисципліни студент повинен:

Знать:

- загальні положення та сутність основних концепцій сучасних теоретиків соціологічної науки;

- основні етапи розвитку зарубіжної і вітчизняної соціології;

- мати цілісне представлення про специфіку соціологічного знання, про місце і роль соціальних чинників і соціальних інститутів в житті суспільства;

- найважливіші тенденції розвитку сучасного українського суспільства;

- основні методи і технології проведення емпіричних соціологічних досліджень.

Уміти:

- застосовувати отримані знання під час рішення різноманітних загально соціальних і професійних проблем (організації взаємодії між соціальними суб'єктами, рішенні соціальних конфліктів і тому подібне);

- професійно спостерігати й аналізувати повсякденне життя;

- аналізувати специфіку соціальних явищ і процесів з використанням емпіричної соціологічної інформації.

Даний конспект лекцій розроблено у відповідності до робочої програми курсу з дисципліни «Соціологія».

Загальна кількість тем, яку охоплює конспект – 17.

 

 

Лекція 1. СОЦІОЛОГІЯ – НАУКА ПРО СУСПІЛЬСТВО

Мета лекції.Соціологія – наука про суспільство – є ведучою в усій системі соціально-гуманітарних наук. Емпіричні соціологічні дослідження виступають найважливішим інструментарієм пізнання соціальних, економічних, політичних, духовних явищ в суспільстві. Тому освоєння майбутніми фахівцями основних соціологічних категорій і методів емпіричного з соціологічного дослідження повинно стати найважливішими складовими їх загальної і професійної освіти.

ПЛАН

1. Виникнення та становлення соціології як самостійної науки.

2. Предмет, об’єкт, функції та структура соціології.

3. Соціологічні закони та категорії. Метод соціології.

4. Взаємозв'язок соціології з іншими науками

1. Виникнення та становлення соціології як самостійної науки

Термін “соціологія” походить від двох слів: латинського societas— суспільство та грецького logos — слово, поняття, вчення. Таким чином, етимологічно слово “соціологія” — це наука про суспільство.

У розвитку соціологічних знань окреслюється кілька етапів з яскраво вираженими особливостями. Протосоціологічний період

Охоплює проміжок часу від античної доби до початку XIX ст. У межах протосоціологічного періоду виділяють кілька етапів формування поглядів на суспільство, закони його розвитку: античний, середньовічний, епох Відродження і Просвітництва.

Становлення соціологічних знань від часів античності до наших днів було процесом безперервним та послідовним. Досягнення всіх наук — філософії, історії, теорії політики, права, природознавства — містили в собі елементи соціологічних знань. Докорінні зміни умов та змісту життєдіяльності людей, а водночас і соціальної свідомості початку ХІХ ст. підготували оформлення соціології як окремої, специфічної, самостійної науки.

У становленні соціології можна виділити ряд етапів. Перший пов’язаний з іменами О. Конта, Г. Спенсера і К. Маркса. Засновником соціології був французький вчений Огюст Конт (1798 — 1857). Цей філософ уважав, що соціологія, котру він спочатку називав “соціальною фізикою”, має запозичувати у природничих наук об’єк­тивність, здатність піддаватися перевірці, доказовість. Вихідним у соціології Г. Спенсера та К. Маркса також був позитивізм.

Огюст Конт (1798—1857) увійшов в історію суспільної думки як засновник позитивістської філософії та позитивістської соціології, спрямованих на вивільнення науки від абстрактної філософії (метафізики) та теології. В 30-х рр. ХІХ сторіччя французький учений Огюст Конт вводить в обіг термін «соціологія», що походить від латинського слова «societas» (суспільство) і грецького «logos» (наука, учення, слово). Його основні твори — «Курс позитивної філософії» та «Система позитивної політики», в яких він доводить, що кризове становище, в якому тривалий час перебували найцивілізованіші народи, допоможуть подолати лише позитивні знання, що ґрунтуються на спостереженні об’єктивних реалій та протистоять химерним, нереальним, абстрактним, релігійно-міфологічним знанням. Філософія О. Конта, будучи одним із провідних напрямів тогочасного суспільствознавства, отримала назву «позитивізм».

Прихильник позитивістської соціологічної теорії, англійський філософ та соціолог Герберт Спенсер (1820—1903 ), вважаючи, що суспільство розвивається і як природа, і як живий організм, прагнув провести якомога більше емпіричних досліджень для підтвердження еволюційної гіпотези розвитку суспільства.

Вагомий внесок у розвиток соціологічної думки зробили німецькі філософи та соціологи К. Маркс (1818—1883) та Ф. Енгельс (1820—1895), які прагнули по-новому осмислити майже всі соціальні науки. К. Маркс та Ф. Енгельс одними з перших почали використовувати емпіричні соціологічні дослідження.

Другий етап. На зламі ХIХ і ХХ ст. соціологія переживає якісно новий етап: усвідомлюється обмеженість абстрактно-теоретичних методів пізнання, які переважали на першому етапі, постає питання про виділення соціології у самостійну цілісну науку. Найбільш яскраві представники соціології у цей час — М. Вебер, Г. Зіммель, Е. Дюркгейм. Їх об’єднує думка про принципову відмінність законів суспільного розвитку від законів природи, про своєрідність соціо­логічних методів пізнання.

Засновником нової французької соціологічної школи став соціолог і філософ Еміль Дюркгейм (1858—1917). Особливо вагомий внесок Е. Дюркгейм зробив у розуміння проблеми предмета та методу соціології як самостійної науки з позицій структурного функціоналізму, основною суттю якого є висновок про те, що структура суспільства — це сукупність фактів у їх функціональній взаємодії та взаємозалежності.

На якісно новий рівень соціологія як наука підноситься в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. завдяки розробці німецьким соціологом Максом Вебером (1864—1920) концепції «розуміючої соціології» та теорії «соціальних дій».

М. Вебер обґрунтував необхідність, умови та можливості максимально раціональної поведінки соціальних суб’єктів, що проявляється у всіх сферах взаємовідносин людей. Саме цими висновками М. Вебер немовби завершує важливий етап становлення та розвитку соціології як науки в країнах Західної Європи в ХІХ – на початку ХХ ст.

Третій етап починається з другої половини ХХ ст. У цей період усвідомлюється необхідність синтезу теорії та емпірії, тривають пошуки загальної теорії, стрімко розвиваються спеціальні соціологічні теорії. Значний внесок у розвиток соціології на цьому етапі зробили американські соціологи Г. Парсонс, Р. Мертон та інші.

 

2. Предмет, об’єкт, функції та структура соціології

Перш ніж перейти до визначення науки «соціологія», зупинимося на визначенні поняття «суспільство».

Соціологія – це наука про закономірності становлення, функціонування і розвитку суспільства, соціальних спільностей, соціальних відносин і соціальних інститутів.

Соціологія — наука, яка вивчає людське суспільство і поведінку людей у соціальних обставинах. Специфіка об'єкта соціології полягає в тому, що він може вивчатися різними науками. Зокрема, суспільство вивчається історією, філософією, етнографією, політологією. Проте об'єктом соціологічного пізнання виступають соціальні зв'язки і соціальні відносини. Предмет чітко окреслює сферу і мету дослідження. Відтак, предметом соціології є діяльність особи, соціальних спільнот та різноманітних верств людей у суспільному житті.

Відомий американський соціолог Нейл Смелзер тому підрозділяє соціологію на мікросоціологію, яка вивчає спілкування і поведінку людей в повсякденному житті, яке, у свою чергу, робить вплив на стабільність суспільства і зміни, що відбуваються в нім, а також макросоціологію, яка вивчає все багатство взаємозв'язків між частинами суспільства, тобто сукупність соціальних спільностей, відносин і інститутів. Дамо визначення кожного з цих найважливіших об'єктів соціології:

Соціологія, використовуючи всю сукупність соціальних фактів, виконує ряд функцій, головними з яких є:

Теоретико-пізнавальна, яка полягає в тому, що соціологія розширює і конкретизує знання про суть суспільства, його структуру, закономірності, основні напрями і тенденції, форми і механізми функціонування і розвитку.

Практічно-перетворювальна, сутність якої полягає у виробленні на основі аналізу результатів конкретно-соціологічних досліджень соціальних прогнозів (довгострокових, середньо- і короткострокових, нормативних), а також наукових і практичних рекомендацій.

Світоглядно-ідеологічна, завдання якої полягає у формуванні світогляду і культури людей через виявлення найбільш гострих соціальних проблем і показ шляхів їх дозволу, а також у виробленні різних рівнів ідеології (суспільство, група, колектив) на основі знаходження консенсусу цінностей, інтересів і цілей різних груп суспільства.

У структурі соціології виділяють три частини наукового знання.

По-перше, це загальна (теоретична) соціологічна теорія, яка дає загальне уявлення про суспільство, його структуру, закономірності становлення, розвитку та функціонування. Залежно від вибору загальної соціологічної теорії формується методологічна орієнтація як теоретичних, так і прикладних досліджень.

По-друге, це спеціальні соціологічні теорії, які забезпечують зв’язок між теоретичними, фундаментальними знаннями та емпіричними дослідженнями. За своїм змістом спеціальні соціологічні теорії — це теорії окремих соціальних підсистем (явищ, процесів і т. ін.).

По-третє, це конкретні соціологічні дослідження (прикладна) — практична частина соціологічної науки. Прикладна соціологія являє собою єдність конкретних соціоло­гічних досліджень і спеціальних соціологічних теорій.

Соціологічні закони та категорії. Метод соціології

Соціальний закон — об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності… Структура соціальних законів за ступенем їхньої дії: Ø загальні, що діють протягом усієї історії, їх ще називають загальносоціологічні;

Взаємозв'язок соціології з іншими науками

Порівнюючи соціологію та історію, слід підкреслити, що між цими двома науками чимало спільного. І та й інша вивчають усе суспільство, а не тільки… Дуже важливо також визначити правильне співвідношення соціології та політики.… Розглянемо співвідношення соціології, економічної теорії, а також деяких інших наук. Як і політологія, усі вони, на…

Лекція 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ, США, В УКРАЇНІ

Мета лекції.Виділити основні етапи розвитку соціології як науки, охарактеризувати напрямки соціології та ідеї видатних соціологів. Охарактеризувати головні теоретичні парадигми, школи і напрямки сучасної соціології. Визначити особливості розвитку теоретичної та емпіричної соціології в Україні.

ПЛАН

1. Загальна характеристика класичної соціології. Протосоціологія.

2. Розвиток соціології як науки в країнах Західної Європи та сша.

3. Формування соціологічної думки в Україні.

 

Загальна характеристика класичної соціології. Протосоціологія

1.Античний період розвитку протосоціологічних знань охоплює І тис. до н. е. — IV ст. н. е. Найхарактерніші його особливості у політико-соціальних… Одним з найвідоміших античних суспільствознавців є Платон (427— 347 до н. е.).… Значний внесок у розвиток соціологічної думки, вчення про державу і суспільство вніс інший відомий давньогрецький…

Розвиток соціології як науки в країнах Західної Європи та сша

1.Засновником соціології вважають французького вченого, філософа-позитивіста О Конта. Розглядаючи історію суспільства, О. Конт дійшов висновку про… - теологічна (до 1300 р.) - панує релігійний світогляд, тому винуватцями… - метафізична (1300 - 1800 pp.) - панує абстрактно-умоглядне тлумачення речей, замість богів на арену виходять…

Другим основоположником соціології називають англійського інженера Герберта Спенсера (1820-1903).

3. Рухаючись в основному в тому ж напрямку, що і О.Конт і виходячи з тих же теоретичних передумов німець К.Маркс (1818-1883) у співробітництві з… К.Маркс виходив з передумови, що розвиток суспільства носить закономірний,… Марксизм відрізняється від інших суспільних теорій претензіями на єдність теорії і практики. Якщо інші соціальні…

Формування соціологічної думки в Україні

У середині ХVІ ст. ідеї природного права, суспільного договору розробляв Станіслав Оріховський-Роксолан, якого сучасники називали українським… Науку про людину вважав найважливішою і найвищою з усіх наук видатний… Початком самостійних соціологічних праць в Україні слід вважати досліди женевського гуртка вчених, до якого належали…

Лекція 3. ПОНЯТТЯ ТА РІЗНОВИДИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Мета лекції.Розкрити сутність соціологічного дослідження та визначити його етапи і види. Охарактеризувати структуру та технологію розробки соціологічної програми, а також визначати загальні вимоги до неї. Виявляти основні компоненти методологічного розділу програми соціологічного дослідження. Визначати головні елементи процедурного розділу програми соціологічного дослідження. Розкрити сутність методики й основних методів збирання та аналізу соціологічної інформації.

ПЛАН

1. Сутність та вимоги до соціологічного дослідження.

2. Типологія соціологічних досліджень.

3. Програма та робочий план соціологічного дослідження.

 

Сутність та вимоги до соціологічного дослідження

Конкретне соціологічне (емпіричне) дослідження - це наукове дослідження, що складається з системи послідовних методологічних, методичних,… Сутність, зміст і специфіка будь-якого соціологічного дослідження зумовлюється… Об’єкт соціологічного дослідження — це певна соціальна реальність, соціальні відносини, соціальна система.

Типологія соціологічних досліджень

Опитування громадської думки - це збір інформації про сукупну думку певної групи людей з певної проблематики. Уперше були започатковані такого роду опитування німецькою дослідницею… Необхідно розуміти, що конкретний вид соціологічного дослідження завжди обумовлений характером поставлених у ньому…

Програма та робочий план соціологічного дослідження

Зміст та структура програми залежать від головної мети дослідницької діяльності. З цієї точки зору виділяють два різновиди досліджень: 1. теоретико-прикладні дослідження, мета яких – сприяння розв'язанню… 2. прикладні дослідження, завдання яких – визначення конкретних дій щодо практичного вирішення визначених соціальних…

Програма складається з двох частин: методологічної (теоретичної) та методичної (процедурної).

У методичній (процедурній) частині визначаються та обґрунтовуються наукові процедури збору інформації, її обробки, узагальнення, аналізу,… Програма дослідження має виконувати такі функції: 1. Методологічна функція програми передбачає чітке окреслення наукової проблеми, визначення мети та завдань…

І. Етап підготовки до польового дослідження.

1. Техніко-економічне обґрунтування.

2. Розробка, обговорення і затвердження програми та інструментарію дослідження.

3. Формування та підготовка групи збору первинної соціологічної.

4. Проведення пілотажного дослідження.

5. Корегування програми та інструментарію за наслідками пілотажу.

6. Тиражування інструментарію, допоміжних документів та інших необхідних матеріалів.

ІІ. Етап збору первинної соціологічної інформації (фіксує усі види організаційних та методичних заходів, спрямованих на різнобічне вивчення об’єкта в звичайних для нього природних умовах).

1. Узгодження місця та часу проведення польового обстеження.

2. Попереднє узгодження місця та часу проведення опитування, спостереження тощо.

3. Збір первинної інформації: розповсюдження та збір анкет, проведення інтерв’ю, спостереження і таке інше.

ІІІ. Етап обробки та аналізу первинної соціологічної інформації.

1. Перегляд заповненого інструментарію та вибракування неякісно заповнених анкет, протоколів інтерв’ю, карток спостереження, контент-аналізу документів тощо.

2. Кодування відповідей на відкриті запитання анкети, виправлення помилок у заповненні інструментарію.

3. Введення первинної інформації в пам’ять ЕОМ та її обробка.

ІV. Етап підготовки звіту та рекомендацій.

1. Узагальнення, аналіз та інтерпретація отриманої інформації.

2. Графічне представлення результатів дослідження, розробка рекомендацій, підготовка та обговорення звіту.

3. Доопрацювання та затвердження звіту.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке соціологічне дослідження і які його основні види?

2. Чому соціологічні дослідження є об’єктивно необхідними?

3. Які основні функції програми конкретно-соціологічного дослідження? Розкрийте їх зміст і зв’язок на конкретному прикладі.

4. Якими є основні типи та види соціологічних досліджень, їх характеристики та призначення?

5. Що являють собою головні етапи соціологічного дослідження? Чи обов’язково зберігати їх певну послідовність?

6. Хто або що може виступати в ролі об’єкта соціологічного дослідження?

7. Які елементи складають програму соціологічного дослідження?

8. Із яких етапів складається соціологічне дослідження?

9. Що таке програма соціологічного дослідження? Для чого її складають?

10. Що таке "інструментарій соціологічного дослідження"?

Лекція 4. МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета лекції.Розкрити сутність опитування як методу збирання соціологічної інформації, його місце серед інших методів. Охарактеризувати різновиди опитування, їх переваги, недоліки, цільове призначення. Основні правила побудови питальника. Розкрити особливості анкетування, структуру анкети та вимоги до анкети й анкетера. Визначати специфіку інтерв'ю, вимоги до інтерв’юерів. Розглянути сутність експерт-опитувань, соціометричний метод, метод спостереження, а також аналіз документів. Визначати вибіркову сукупність, тобто обґрунтувати системи вибірки

ПЛАН

1. Метод опитування.

2. Поняття анкетування.

3. Поняття інтерв’ювання.

4. Інші різновиди соціологічних досліджень.

5. Вибіркове соціологічне дослідження.

 

Метод опитування

Опитування - найпоширеніший у соціології метод збирання первинної вербальної інформації, що ґрунтується на зверненні до окремого індивіда чи групи з… За допомогою опитування одержують як подійну (фактичну) інформацію, так і… Респондент - учасник конкретного соціологічного дослідження, що є джерелом усної чи письмової інформації.

Поняття анкетування

Анкетне опитування - метод здобуття соціологічної інформації, за яким спілкування між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою анкети. … Анкета - основний документ у анкетному опитуванні, являє собою впорядкований… Як підкреслюють фахівці, побудова анкети вимагає включення питань, які б повинні відповідати основним цілям…

Поняття інтерв’ювання

Інтерв'ю (від англ. interview - зустріч, бесіда) - різновид усного опитування, що ґрунтується на безпосередньому контакті спеціально навченого… Інтерв'ю буває різних видів. Залежно від «ступеня свободи» реципієнта… Залежно від ступеня стандартизації інтерв'ю поділяють:

Залежно від способу спілкування інтерв'юера й респондента інтерв'ю може бути особистим і опосередкованим.

Залежно від жорсткості поведінки інтерв'юера інтерв'ю буває «м'яким», коли інтерв'юер намагається досягти довіри опитуваного, демонструє повагу до… За частотою проведення інтерв'ю може бути одно- і багаторазовим (панельним).… Залежно від його глибини інтерв'ю буває глибинним (клінічним, тривалим) та поверховим (короткочасним).…

Інші різновиди соціологічних досліджень

Вивчення суджень, думок експертів щодо досліджуваної проблеми називають експерт-опитуванням, експертизою, а самі судження – експертними оцінками. … Експертиза - спеціальне компетентне дослідження будь-якого питання, що… Практика останніх років свідчить, що використання експертних оцінок у соціологічному дослідженні дає змогу підвищити…

Вибіркове соціологічне дослідження

Вибіркова сукупність — це частина генеральної, безпосередній об'єкт вивчення за розробленою програмою відбору, відтворення характеристики… Наприклад, соціолог ставить за мету вивчити політичні орієнтації студентської… Вибіркове опитування значно зменшує кошторис соціологічного дослідження і скорочує терміни його проведення.…

ПЛАН

1. Поняття соціальної структури, її роль та місце в житті суспільства.

2. Соціальні інтереси, соціальні переміщення та соціальна мобільність.

 

Поняття соціальної структури, її роль та місце в житті суспільства

Суспільство —це об’єднання людей, які мають єдину територію, історію та культуру, сукупність стійких взаємозв’язків та взаємодій, що складаються між… Соціальна структура суспільства є частиною його як соціальної системи, що… Основні елементи соціальної структури:

Соціальні інтереси, соціальні переміщення та соціальна мобільність

Соціальні групи людей об'єднують соціальні інтереси, що є реальними причинами соціальних дій, які формуються у членів різних соціальних груп у… Кожне суспільство включає в себе певну кількість соціальних груп. Утворення… Соціальна мобільність — це зміна індивідом чи групою свого соціального статусу, тобто місця, займаного в соціальній…

Лекція 6. СОЦІАЛЬНІ СТАТУСИ І СОЦІАЛЬНІ РОЛІ. СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ

Мета лекції.Розкрити поняття «соціальний статус» і виділити його видові особливості, а також зв'язок з поняттями «соціальна роль», «соціальний ранг». Визначити механізм соціальної нерівності, що формується на основі рангових показників, а також виділяти форми нерівності, які існують у сучасному суспільстві. Охарактеризувати зміст соціальної стратифікації, розкривати сутність її видів і основних стратифікаційних моделей сучасного суспільства. Визначати основні елементи соціально-класової структури українського суспільства і показувати їхній вплив на динаміку його розвитку.

ПЛАН

1. Поняття статусу. Особистий та соціальний статуси.
2. Соціальні ролі та їх різновиди.
3. Теорія соціальної стратифікації. Соціальна стратифікація українського суспільства.

Поняття статусу. Особистий та власне соціальний статуси

Статус– соціальний стан людини в суспільстві, в певній соціальній групі, пов'язаний з іншими соціальними позиціями через систему ролей, прав і… Отже, статус — основний елемент соціальної структури суспільства. Статус буває двох видів – особистий і соціальний.

Соціальні ролі та їх різновиди

Соціальні ролі — це певні способи дій, поведінки індивіда (або групи), які відповідають прийнятим у суспільстві нормам та здійснюються залежно від… Вимоги оточення (у вигляді приписів, побажань, очікувань) щодо виконання… Т. Парсонс визначив соціальну роль як одиницю соціальних відносин. Людина виконує роль, вона діє, але кожна дія людини…

Теорія соціальної стратифікації. Соціальна стратифікація українського суспільства.

Соціальна стратифікація - процес соціального відтворення, внаслідок якого верстви (страти), групи, класи виявляються нерівними між собою і… Соціальна стратифікація означає як сам процес, що безперервно триває в… 1. Рабство. Воно було граничною формою нерівності, за якої одні люди володіли іншими. Щоправда, і рабство було…

Лекція 7. СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

Мета лекції.Розкрити сутність соціології особистості, визначити її предмет та об'єкт дослідження. Визначати зміст поняття «особистість» та особливості соціологічного підходу до її вивчення. Охарактеризувати головні теорії і концепції особистості та показувати відмінність між ними. Проаналізувати соціологічну структуру особистості і визначати роль та взаємодію її основних компонентів. Розкрити сутність механізму взаємодії особистості і суспільства та визначати його складові.

ПЛАН

1. Поняття особистості у соціології.

2. Особистість як об’єкт і суб’єкт суспільних відносин.

3. Основні соціологічні теорії особистості.

4. Соціологічна структура особистості.

 

Поняття особистості у соціології

Термін «особистість» невіддільний від понять «людина», «індивід», «індивідуальність». Поняття «людина» є родовим, вказує на якісну відмінність людей від тварин,… Словом «індивід» (від лат. іndividuum — неподільний) переважно визначають людину як одиничного представника будь-якого…

Особистість як об’єкт і суб’єкт суспільних відносин

Як об'єкт соціальних відносин особистість характеризується соціологічною теорією за допомогою таких понять: соціалізація, тобто процес… Як суб'єкт соціальних відносин особистість розглядається соціологічною теорією… Соціологічний аналіз розвитку індивіда дав відомий соціальний філософ Евальд Ільєнков. Особистість, на думку…

Основні соціологічні теорії особистості

• формування та розвиток потреб особистості в нерозривному зв'язку з функціонуванням і розвитком соціальних спільнот; • вивчення закономірностей її взаємозв'язків із суспільством, групою,… • вивчення регуляції та саморегуляції її соціальної поведінки.

Соціологічна структура особистості

У сучасній соціології окреслились два підходи до аналізу соціологічної структури особистості — нормативний і функціональний.

Суть нормативного підходу полягає в тому, що він допомагає віднайти ті найсуттєвіші ознаки, яким особистість має відповідати в ідеалі. Серед нормативних елементів особистості такими є світогляд, духовне багатство, висока мораль.

Функціональний підхід, на відміну від нормативного, допомагає виявити ті якості або властивості, якими людина наділена як реальний суб'єкт життєдіяльності. Виходячи з цього підходу, у соціологічній структурі особистості можна виділити три основних елементи: соціальний статус; соціальну роль; спрямованість особистості.

Соціальний статус визначається у соціології як становище індивіда або соціальної групи стосовно інших індивідів, груп, яке пізнається за соціально значущими для даної системи ознаками. У найзагальнішому розумінні соціальний статус особистості в суспільстві пов'язують, як правило, з віком, статтю, походженням, професією, сімейним станом. За своєю природою люди (окремі особистості, групи) не впорядковані. Але в суспільній свідомості вони завжди порівнюються за своїми статусними ознаками, розміщуються в ієрархічному порядку. Виходячи з цього розрізняють такі види статусу:

1) «природжений» (соціальне походження, стать, національність, раса);

2) «надбаний» (освіта, кваліфікація).

Крім того, соціальний статус може бути офіційним або неофіційним.

У марксистській соціології першоосновою визначення соціального статусу є класовий поділ суспільства, розбіжності всередині самих класів. Дослідження, які проводилися радянськими соціологами, у тому числі й українськими, свідчать, що в умовах радянського суспільства вирішальну роль для визначення соціального статусу відігравали професія, освіта, заробітна плата, територіальні та вікові відмінності.

У західній соціології дослідження соціального статусу значною мірою спираються на концепцію соціальної стратифікації німецького соціолога Макса Вебера (1864—1920), згідно з якою статусні групи є найважливішими елементами соціальної структури. Такі групи характеризуються специфічним стилем життя, певним типом освіти й занять, сприйняттям певних цінностей і вірувань, додержанням правил поведінки і звичаїв. На думку пізніших прихильників функціоналістської методології (Т. Парсонс, П. Сорокін, В. Варбер, К. Девіс, У. Мур), стратифікаційна система суспільства — об'єктивна потреба будь-якої розвиненої держави. «Суспільства без розшарування, з реальною рівністю їхніх членів, — за словами П. Сорокіна, — міф, який так ніколи й не став реальністю за всю історію людства». У своїй концепції П. Сорокін як критерій соціальної стратифікації бере три основі форми: економічну, політичну і професійну.

У сучасних концепціях соціальної мобільності (термін запровадив у соціологію П. Сорокін) часто використовують семикласову вертикальну стратифікацію:

1) вищий клас професіоналів, адміністраторів;

2) технічні спеціалісти середнього рівня;

3) комерційний клас;

4) дрібна буржуазія;

5) техніки й робітники, які здійснюють керівні функції;

6) кваліфіковані робітники;

7) некваліфіковані робітники.

Соціальна роль. Виходячи із соціального статусу людина як член суспільства виконує ту чи іншу роль. Соціальна роль визначається в соціології як нормативний зразок поведінки індивіда, що займає певну соціальну позицію (у суспільстві, групі, організації) і виконує відповідні їй функції.

Виконуючи ті чи інші соціальні ролі в суспільстві, одні з них індивід має можливість вибирати вільно (роль матері, батька), інші йому дано незалежно від його волі й бажання (роль жінки, чоловіка, національність, раса). Із соціальною роллю, як правило, пов'язують певні права та обов'язки індивіда, ступінь реалізації яких залежить не тільки від змісту рольових вимог, а й від можливостей і якостей його самого. Між різноманітними соціальними ролями, що їх виконує індивід, можуть виникати внутрішні або міжрольові конфлікти.

Для вивчення сукупності соціальних ролей, які виконує в суспільстві особистість, використовують два основних поняття:

1) спосіб життя як відображення соціального в індивідуальному;

2) стиль життя як відображення індивідуального в соціальному.

Рольова інтерпретація особистості — корисний інструмент пізнання і формування її соціальних якостей. Освоєння соціальної ролі, вирішення міжрольових і внутрішніх конфліктів зумовлюють появу стійкого конкретного індивіда, який може протистояти традиційним рольовим впливам.

Спрямованість особистості. У загальному вигляді спрямованість особистості розкриває її ставлення до навколишньої дійсності і самої себе. Український соціолог В. Хмелько виділяє три аспекти соціальної спрямованості особистості:

Ø ідейно-політична, яка містить у собі різні сторони суб'єктивного ставлення людини до певних ідеологій, класів, націй, держав, правових систем, мікросоціальних груп, спільнот і політичних організацій;

Ø соціально-культурна, тобто ставлення до праці, інших видів неполітичної діяльності, їхніх безпосередніх умов, сім'ї, до інших малочисленних соціальних груп;

Ø моральна, що включає моральні орієнтації, які відображають суб'єктивне, особистісне ставлення людини до інших людей і самої себе.

Таким чином, соціологічна структура особистості є сукупністю стійких зв'язків між елементами у процесі становлення, діяльності і спілкування людини як суспільної істоти. Саме тому її аналіз є першоосновою соціологічного дослідження особистості. Здійснивши його, ми маємо всі підстави для того, щоб перейти до розгляду питання про взаємодію і взаємовплив особистості й суспільства.

Питання для самоконтролю:

1. Поясніть сутність понять „людина”, „особистість”, „індивід”, „індивідуальність”.

2. У чому сутність поняття особистості з точки зору соціології?

3. Дайте визначення, що таке особистість і виявіть відмінність поняття „особистість” у соціології від інших соціогуманітарних дисциплін.

4. Назвіть і охарактеризуйте центральні теорії розвитку особистості.

5. Перелічить основні компоненти внутрішньої структури особистості.

6. Визначте основні напрямки соціології особистості в сучасних умовах.

7. Розкрийте зміст структурної теорії особистості З.Фрейда.

8. Проаналізуйте чинники, які впливають на особистість, як об’єкт суспільних відносин.

Лекція 8. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ В СУСПІЛЬСТВІ

Мета лекції.Пояснити, що таке соціалізація й у чому її сутність. показати, які існують погляди соціологів на соціалізацію. Розкрити природу процесу соціалізації і назвати його основні етапи. Пояснити сутність основних сучасних моделей соціалізації і вміти розрізняти їх. Порівняти можливості однорівневого і багаторівневого підходів до дослідження процесів соціалізації.

ПЛАН

Соціалізація – процес інтеграції індивіда в суспільство.

3.Основні етапи і стадії процесу соціалізації   1. Соціалізація – процес інтеграції індивіда в суспільство

Моделі соціалізації

1. Теорія розвитку особистості (Ч. Кулі, Дж. Г. Мід). 2. Психоаналітичні теорії (3. Фрейд, Е. Еріксон). 3. Теорія розвитку пізнання (Ж. Піаже).

Основні етапи і стадії процесу соціалізації

1) первинна соціалізація (дитини); 2) маргінальна (проміжна чи псевдостійка) соціалізація (підлітка); 3) стійка (концептуальна) цілісна соціалізація (перехід від юнацтва до зрілості (період від 17-18 до 23-25 років).

Лекція 9. СОЦІОЛОГІЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Мета лекції.Визначати зміст поняття «девіації», його об'єкт, предмет. Охарактеризувати теорії і концепції девіації та показувати відмінність між ними. Розглянути класифікацію девіантної поведінки. Проаналізувати шляхи подолання девіантної поведінки.

ПЛАН

Соціологія девіантної поведінки як наука: об'єкт, предмет, сутність і зміст.

2. Характеристика основних теорій і концепцій девіації.

3. Соціальна діагностика девіантної поведінки.

4. Шляхи подолання девіантної поведінки.

 

1. Соціологія девіантної поведінки як наука: об'єкт, предмет, сутність і зміст

Соціологія девіантної поведінки є спеціальною соціологічною теорією, яка досліджує методами соціології сутність соціального явища девіації — відхилення в поведінці людей.

Отже,об'єктом цієї соціології середнього рівня виступають суб'єкти девіантної поведінки — окремі люди, групи людей та соціальні організації.

Предметом соціології девіантної поведінки є сутнісні характеристики такого соціального явища, як девіантна поведінка, розгляд її як специфічних соціальних відносин.

Під девіантною (від лат. deviatiо — відхилення) поведінкою в соціології розуміють дії та вчинки людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам чи визнаним шаблонам і стандартам поведінки.

Визначаючи сутність девіантної поведінки, необхідно зазначити, що вона поділяється на два типи.

Другий тип девіантної поведінки пов'язаний із процесом розвитку суспільства, застаріванням його соціальних норм, критеріїв та стандартів, які… У цих випадках далеко не кожна форма соціального відхилення (девіації)… До основних форм девіантної поведінки належать правопорушення (включаючи злочинність) пияцтво, наркоманія,…

Характеристика основних теорій і концепцій девіації

Девіація, як вже зазначалося, є результатом протидії нормам будь-якого суспільства. Теоретичний огляд основних концепцій девіації засвідчує їх комплексно-системний характер. Адже біологічний, психологічний та соціологічний підходи органічно взаємопов'язані, тобто інтегровані в єдину, комплексну системну цілісність. Причому соціологічний аспект виступає системоорганізуючим чинником, у якому синтезуються біолого-психологічні характеристики. Адже людина — біосоціальна істота. Соціальна суть людини визначає її як особистість за врахування біологічних і психологічних ознак. Саме в цьому полягає глибинний зміст соціології людської поведінки, включаючи її відхилення від норм на рівні правопорушень чи злочинності.

 

 

Таблиця 1

Основні теорії та концепції девіації

Протиправні посягання — це і є девіація. Розуміння її сутності сприяє соціальному контролю та управлінню. Таке розуміння дають кримінологія, правова… Свого часу французький соціолог Е. Дюркгейм розробив концепцію поведінки, що… Аномія— це такий суспільний стан, при якому значна частина людей знає про існування зобов'язальних нормативів, але…

Соціальна діагностика девіантної поведінки

Наприкінці XIX ст. італійський лікар Цезаре Ломброзо виявив зв'язок між кримінальною поведінкою та певними фізичними рисами. Він стверджував, що… Психологічний підхід доповнює проблематику діагностики девіації. Ідеться про… 1) відсутність норм і розрив між цілями суспільства та засобами досягнення цих цілей (теорії аномії);

Шляхи подолання девіантної поведінки

Подолання девіантної поведінки починається із запобігання їй. Вважається, що запобігання девіації складається з тріади: 1) профілактики; 2) власне запобігання;

Лекція 10. СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ

Мета лекції.Розглянутимісце соціології молоді в системі соціологічного знання та в державній молодіжній політиці. Основні поняття і категорії соціології молоді Стан дослідження молодіжних проблем і необхідність розвитку соціології молоді в Україні

ПЛАН

1. Сутність, предмет, суб’єкт, функції соціології молоді.

2. Молодіжні проблеми та розвиток соціології молоді в Україні

3. Основні проблеми сучасної української сільської молоді.

 

Сутність, предмет, суб’єкт, функції соціології молоді

Соціологія молоді— галузь соціології, яка досліджує соціально-демографічну спільність суспільства, що перебуває в процесі переходу від дитинства до… Соціологія молоді функціонує на трьох рівнях: Ø загальнометодологічному,

Молодіжні проблеми та розвиток соціології молоді в Україні

У справі вироблення ефективної молодіжної політики велику роль відіграє з’ясування суті й змісту процесів життєвого самовизначення молодої людини. Ці процеси поділяються на:

1. соціальне,

2. політичне,

3. професійне,

4. економічне самовизначення.

Складний комплекс проблем, пов’язаний із цими процесами, і досліджує соціологія молоді.

Соціальне самовизначення молоді

• погіршення стану здоров’я молоді з огляду на ускладнення соціально-економічного становища країни, зниження рівня життя більшості населення,… • значна поширеність ВІЛ-інфікованих хворих серед молоді (хворих на СНІД), що… • швидке поширення вживання наркотичних речовин. За останні 10 років частка хворих на наркоманію серед неповнолітніх…

Політичне самовизначення молоді.

Проте підтримка ринкової економіки й державної незалежності не спонукає молодь брати активну участь у різних формах політичної діяльності. Більшість… Сучасний український політичний простір вимагає нової політичної ролі молоді—…

Професійне самовизначення молоді.

Ці загальні показники урізноманітнюються, якщо взяти до уваги деякі особливості, пов’язані з місцем проживання, статтю, галузевими характеристиками… У сучасному українському суспільстві можна виокремити низку тенденцій,… Ø зростання престижу освіти взагалі й престижу технічної освіти зокрема;

Економічне самовизначення молоді.

1. процесу формування молодої робочої сили, її якісних характеристик, які відповідають ринковому векторові розвитку економіки; 2. врахування стартових можливостей молодих громадян на ринку праці; 3. визначення сфер, обсягів й напрямів їх продуктивної зайнятості;

Основні проблеми сучасної української сільської молоді

Одним із таких загонів молоді є сільська молодь, вивчення якої впродовж тривалого часу було позбавлене системного характеру, не враховувало цілої… Ще зовсім недавно молодь ділили на «робітничу», «колгоспну», «учнівську». Але… За якісними характеристиками процесів соціалізації та професіоналізації, що їх проходить молодь у будь-якому…

Працююча молодь.

По-друге, професійні відмінності в середовищі працюючої молоді, безперечно, зумовлюють її внутрішню соціально-економічну стратифікованість і, таким… По-третє, загальною тенденцією, що визначає місце сільської молоді в… По-четверте, соціально-професійний склад сільської молоді не є однорідним і в територіальному плані.

Лекція 11 СОЦІОЛОГІЯ ШЛЮБУ І СІМ’Ї

Мета лекції.Дати визначення науковій дисципліні «соціологія сім'ї» і «соціологія шлюбу» та охарактеризувати їх об'єкт і предмет. Розкрити зміст основних соціальних функцій сім'ї в сучасному суспільств. Охарактеризувати сучасний стан сім'ї в українському суспільстві та визначати тенденції її розвитку. Поясніти сутність демографічної політики сучасної держави стосовно розвитку сім'ї та сімейно-шлюбних відносин.

ПЛАН

1. Поняття шлюбу та сім’ї.

2. Соціальні функції сім’ї.

3. Тенденції, проблеми та тенденції розвитку сучасної сім’ї.

 

Поняття шлюбу та сім’ї

Відомий західний соціолог Н. Смелзер дає таке визначення: «Сім'я - основане на кровній спорідненості, шлюбі чи усиновленні об'єднання людей,… Соціологія сім'ї – спеціально-соціологічна теорія, що вивчає закономірності,… Об'єктом соціології сім'ї виступає сім'я у двох іпостасях: як мала соціальна група, тобто певна форма взаємодії людей,…

Соціальні функції сім'ї

Тенденції, проблеми та перспективи розвитку сучасної сім'ї

1-й етап — сім'я у дохристиянському суспільстві (з домінацією парної сім'ї, пізніх шлюбів, великою кількістю самотніх людей); 2-й етап — сім'я в християнському суспільстві (з великим впливом церкви на… 3-й етап — сім'я в індустріальному суспільстві (з початком промислового перевороту наприкінці XVIII ст. відбувається…

Лекція 12. ЕТНОСОЦІОЛОГІЯ

Мета лекції.Визначати соціологію етносу як соціологічну теорію та її місце в системі сучасних соціологічних знань. Розкрити предмет та об'єкт етносоціології. Поясніти сутність основних категорій і понять соціології етносу та взаємозв'язок між ними. Охарактеризувати особливості соціологічних методів при дослідженні соціально-етнічних проблем. Розкривати сутність категорії «етнос» та її ролі в дослідженні соціально-етнічних спільнот.

ПЛАН

1. Етносоціологія та предмет її дослідження.

2. Методологічні підходи до вивчення етнічних спільнот.

3.Національно-етнічні процеси та відносини.

4. Соціально-етнічні процеси в Україні: стан і проблеми.

 

Етносоціологія та предмет її дослідження

Етносоціологія— це спеціальна соціологічна теорія, що досліджує походження, сутність, функції різних етносів (рід, плем'я, народність, нація) з… Виникнення етносоціології відносять до 30-х років XX ст. і пов'язують з ім'ям… В Україні етносоціологія розвивається як наукова дисципліна лише в останні роки у зв'язку з соціальними…

Методологічні підходи до вивчення етнічних спільнот

При визначенні поняття "етнос" наголошують на домінуючій ролі культурно-історичних зв'язків у житті етнічних спільнот. Націяж є сукупністю людей, що має власну назву, свою історичну територію,… Нині існує два головних теоретичних підходи до визначення етносу і нації — примордіалістський і модерністський.

Серед великого різноманіття означень нації та її суті виділимо лише три групи концепцій.

Багатофакторні концепції нації в якості основних прикмет нації визнають сукупність різних ознак чи їх різноманітну комбінацію. В концепціях такого… Прикладом однофакторної концепції можна вважати марксистське вчення про націю,… 2. Суб'єктивістська концепція нації розглядає останню як єдність, самоусвідомлювану людьми.

Національно-етнічні процеси та відносини

Суб’єктамиїх є, як правило, окремі етнічні утворення, хоч інколи й окремі суспільні групи та страти населення. До титульних належать нації, що компактно проживають на певних територіях,… В Україні як багатонаціональній державі, за даними перепису 1989 p., проживало до 130 етнічних спільнот чисельністю…

Соціально-етнічні процеси в Україні: стан і проблеми

Державна політика щодо відродження української нації уже на сьогодні дала певні результати. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 р. (у… За етнічним складом населення Україна належить до поліетнічних країн. На и… Для вирішення цих та інших проблем національного відродження України слід спиратися на соціологічний аналіз…

Лекція 13. СОЦІОЛОГІЯ КОНФЛІКТУ

Мета лекції.Розкрити зміст соціального конфлікту та передумови його виникнення. Визначати об'єкт і предмет соціологічної теорії конфлікту. Поясніти причини, що викликають соціальні конфлікти в суспільстві. Охарактеризувати основні типи і види соціальних конфліктів. Поясніти механізм соціального конфлікту та визначати основні етапи його протікання. Розкрити основні методи розв'язання конфліктів та способи управління ними. Визначати особливості соціальних конфліктів у сучасній Україні

ПЛАН

1. Поняття конфлікту та його соціальні передумови.

2. Типи, види та функції конфлікту.

3.Механізм соціального конфлікту та його стадії.

4. Причини й наслідки соціальних конфліктів та методи управління ними.

 

Поняття конфлікту та його соціальні передумови

Під конфліктом традиційно розуміють певні протиріччя, антагонізми, колізії, пов'язані із суперечливим перетином прагнень, інтересів, поглядів… Соціологія конфлікту- це галузь соціології, яка вивчає природу, механізми… Об'єктом соціології конфлікту є різноманітні конфлікти між соціальними суб'єктами (індивідами, соціальними групами,…

Типи, види та функції конфлікту

Типологія конфліктів

Конфлікт є складним багатомірним явищем. Як соціальний феномен, він зберігає тенденцію до ускладнення, оновлення структури, чинників, що його породжують. Різні типи конфліктів, взаємодіючи, доповнюють один одного, набуваючи нових рис. Це зумовлено динамізацією та ускладненням системи соціальних відносин.

Типи конфліктів визначаються, в основному, за такими ознаками, як способу розв’язання; сфери прояву; спрямованості впливу; ступеня виразності; кількості учасників; порушених потреб.

Вид конфлікту — варіант конфліктної взаємодії, виокремлений за певною ознакою.

КЛАСИФІКАЦІЯ КОНФЛІКТІВ

Ознака класифікації	Види конфліктів
1. Спосіб розв’язання:	— насильницькі; — ненасильницькі
2. Сфера прояву:	— політичні; — соціальні; — економічні; — організаційні
3. Спрямованість впливу:	— вертикальні; — горизонтальні
4. Ступінь виразності:	— відкриті; — приховані
5. Кількість учасників:	— внутріособистісні; — міжособистісні; — міжгрупові
6. Потреби:	— когнітивні; — конфлікти інтересів

 

Спосіб розв’язання конфліктів припускає їх розподіл на антагоністичні (насильницькі) конфлікти та компромісні (ненасильницькі).

Насильницькі (антагоністичні) конфлікти являють собою способи розв’язання суперечностей шляхом руйнування структур усіх сторін-конфліктерів чи відмови всіх сторін, крім однієї, від участі в конфлікті. Ця сторона і виграє.

Компромісні конфлікти допускають декілька варіантів їх вирішення за рахунок взаємної зміни цілей учасників конфлікту, термінів, умов взаємодії.

Сфери прояву конфліктів украй різноманітні: політика, економіка, соціальні відносини, погляди й переконання людей. Виділяють політичні, соціальні, економічні, організаційні конфлікти.

Політичні конфлікти — зіткнення з приводу розподілу владних повноважень, форми боротьби за владу.

Соціальний конфлікт являє собою суперечності в системі стосунків людей (груп), що характеризується посиленням протилежних інтересів, тенденцій соціальних спільнот та індивідів. Різновидом соціальних конфліктів вважаються конфлікти трудові чи соціально-трудові, тобто у сфері трудової діяльності.

Економічні конфлікти являють собою широкий спектр конфліктів, в основі яких лежать суперечності між економічними інтересами окремих особистостей, груп. Це боротьба за певні ресурси, пільги, сфери економічного впливу, розподіл власності тощо.

Організаційні конфлікти є наслідком ієрархічних відносин, регламентування діяльності особи, застосування розподільчих відносин в організації: використання посадових інструкцій, функціонального закріплення за працівником прав та обов’язків; упровадження формальних структур управління; наявності положень з оплати й оцінювання праці, преміювання співробітників.

За спрямованістю впливу виділяють вертикальні й горизонтальні конфлікти.

У горизонтальних конфліктах відбувається взаємодія рівноцінних за обсягом наявної влади чи ієрархічним рівнем суб’єктів: керівники одного рівня,… 4. Ступінь виразності конфліктного протистояння припускає виділення прихованих… Відкриті конфлікти характеризуються явно вираженим зіткненням опонентів: сварки, суперечки, зіткнення. Взаємодія…

Залежно від порушених потреб виділяють когнітивні конфлікти та конфлікти інтересів.

Конфлікт когнітивний — конфлікт поглядів, точок зору, знань. У такому конфлікті метою кожного суб’єкта є переконати опонента, довести правильність своєї точки зору, своєї позиції.

Конфлікти інтересів можна представити як противагу конфлікту когнітивному, що означає протиборство, засноване на зіткненні інтересів різних опонентів (груп, індивідів, організацій).

У зв’язку з тим, що розподіл конфліктів на види представляється досить умовним, чіткої межі між різними видами не існує, і на практиці виникають такі конфлікти: організаційні вертикальні міжособистісні; горизонтальні відкриті міжгрупові і т. д.

Функції конфліктів

До позитивних відносять: 1. соціально-діагностичну - виникнення конфліктів свідчить про недоліки у… 2. регулюючу - конфлікти створюють підтримують у суспільстві соціальну рівновагу, забезпечують баланс сил у структурах…

Механізм соціального конфлікту та його стадії

У визначенні механізму соціального конфлікту та його стадійного конфлікту в соціологічній - науці існує два підходи: статистичний і динамічний.

З точки зору статистичного підходу механізм соціального конфлікту охоплює такі елементи, як конфліктна ситуація, учасники конфлікту, об'єкт конфлікту.

1. Конфліктна ситуація. На шляху переростання протиріччя у конфлікт складається своєрідна ситуація, яку називають конфліктною. Остання безпосередньо передує конфлікту та за певних умов розвивається в нього. Передконфліктна ситуація є дуже хиткою: незначна, навіть випадкова подія може викликати незворотні процеси, що безпосередньо ведуть до відкритого конфлікту. На цій стадії складається сполучення різних обставин, які передують конфліктам і часто-густо породжують несумісні вимоги. При цьому задоволення інтересів однієї сторони перешкоджає задоволенню інтересів іншої.

2. Учасники конфлікту. У будь-якій конфліктній ситуації виділяють учасників конфлікту й об'єкт конфлікту. Серед учасників конфлікту розрізняють опонентів (тобто тих людей, що зацікавлені в об'єкті конфлікту), утягнуті групи і зацікавлені групи. Що стосується утягнутих і зацікавлених груп, то їх участь у конфлікті зумовлена двома причинами або їх сполученням: 1) вони здатні вплинути на результат конфлікту; 2) результат конфлікту торкається їхніх інтересів.

3. Об'єкт конфлікту — це той ресурс, на який саме і поширюються інтереси конфліктуючих сторін. Об'єкт конфлікту є неподільним, оскільки його сутність або виключає розподіл, або він представлений в рамках конфлікту як неподільний (одна чи обидві сторони відмовляються від розподілу).

З точки зору динамічного підходу механізм соціального конфлікту проходить зазвичай наступні стадії протікання конфлікту.

2. Стадія формування конфлікту. На цій стадії, як правило, формуються протиріччя, чітко усвідомлюються претензії, що можуть бути висловлені… 3. Стадія інциденту. Для виникнення конфлікту як такого потрібні три умови:… 4. Стадія активних дій. Конфлікт вимагає від його учасників великої кількості енергії, завдяки якій він швидко досягає…

Причини й наслідки соціальних конфліктів та методи управління ними

1. Розподіл ресурсів. 2. Взаємозалежність виконуваних завдань. 3. Різниця у цілях.

Цьому можуть сприяти наступні організаційні заходи.

По-перше, зробити соціальні конфлікти (насамперед тіньові, неявні, латентні) надбанням гласності, максимально відкритими.

По-друге, знизити ступінь соціально-психологічного напруження, щоб перешкодити появі детонізуючих ситуацій у відносинах між конфліктуючими сторонами.

Загальні методи управління конфліктом.

2. Метод переговорів — дає змогу уникнути застосування насильства. Переговори дають можливість більш ретельно розглянути альтернативні ситуації,… 3. Метод посередництва — це процедура примирення. У ролі посередників можуть… 4. Метод відкладання — нерідко означає поступитися своїми позиціями.

Лекція 12. ГЕНДЕРНА СОЦІОЛОГІЯ

Мета лекції.Охарактеризувати основні підходи, що пояснюють виникнення та існування гендерної соціології. Розглянути проблеми гендерної ідентичності гендерних ідеалів чи культурних стереотипів, розподіл праці, прав і обов'язків, пов'язаних з статтю. Проаналізувати ґендерно-рольові ідентичністі та поведінка особистості. Визначити основні напрямки гендерної політики в Україні та гендерних соціологічні дослідження.

ПЛАН

1. Сутність, основні категорії гендерної соціології.

2. Ґендерні ролі та стереотипи.

3.Гендерні конфлікти і їх подолання.

4. Основні напрямки гендерних досліджень.

 

Сутність, основні категорії гендерної соціології

Загалом, ґендер досить складне поняття. У наукові літературі воно вживається у кількох значеннях: Ø як соціально-рольова та культурна інтерпретація рис особистості та… Ø як набуття соціальності індивідами, що народилися в біологічних категоріях жіночої або чоловічої статей;

Ендерні ролі та стереотипи

Ґендерні ролі– соціально очікувана поведінка чоловіків і жінок, пов’язана з їхнім соціальним статусом в певних культурних, соціально-економічних і… Від народження кожна людина одержує приписаний статус відповідно до статі,… Однак історично від чоловіків та жінок очікували виконання більшою чи меншою мірою різних соціальних ролей в усіх…

Гендерні конфлікти і їх подолання

Ґендерно-рольова соціалізація – це засвоєння людиною ґендерних ролей, суспільних очікувань щодо цих ролей, а також ґендерний розвиток особистості,… Ґендерна соціалізація має низку особливостей і специфічних труднощів у… Ґендерно-рольовий конфлікт найчастіше відбувається як суперечність між суспільними стереотипами ґендерної ролі і…

Основні напрямки гендерних досліджень

Ґендерні дослідження – напрямок наукової діяльності та її соціальної організації, спрямований на вивчення місця, ролі, активності, волевиявлення й… Досить довго в системі наукових досліджень особливе місце відводилось вивченню… Жіночі дослідження – напрямок наукової діяльності, спрямований на вивчення статусу й становища жінки на світовому…

Лекція 15. СОЦІОЛОГІЯ МІСТА І СЕЛА

Мета лекції.Визначати термін «соціологія міста» та виділяти ознаки міст. Розкрити зміст основних соціальних функцій міст та їх класифікацію. Розкрити поняття «урбанізація» і виділити його зв'язок з поняттями «агломерація», «конурбація» і «мегалополіс». Розглянути сутність сільських поселень, а також визначати об’єктом та предмет соціології села. Пояснювати класифікацію, ознаки, моделі та типологію сільських поселень. Охарактеризувати сучасний стан села в українському суспільстві та визначати тенденції її розвитку.

ПЛАН

1. Соціологія міста: історія розвитку, предмет, основні категорії.

2. Урбанізація і системи розселення.

3. Типологія і спосіб життя сільських поселень.

4. Українське село в координатах соціологічного погляду

Соціологія міста: історія розвитку, предмет, основні категорії

Соціологія міста — це галузь соціологічної науки, яка вивчає закономірності виникнення, функціонування і розвитку міста як однієї з форм… Становленню соціології міста сприяли емпіричні дослідження у США в 20—30-ті… У 60-ті роки в західній соціології сформувалася критична школа, яка особливу увагу приділяла аналізу причин нерівності…

Урбанізація

Історично урбанізація пов'язана з розвитком капіталізму. Мабуть, тому Великобританія, де була започаткована промисловість, першою пережила… Процес урбанізації пройшов три стадії: 1. Від виникнення міст до XVIII ст. (лише деякі міські зони мали понад 100 тис. мешканців).

Внутрігосподарські системи розселення.

3. Районні системи розселення. 4. Міжрайонні системи. 5. Обласні системи розселення.

Українські соціологи Л. Шепотько, І. Прокопа та О. Максим'юк, взявши за основу такі ознаки, як чисельність, зайнятість та міграційний рух населення, виділили дванадцять типів сільських поселень.

1. Безлюдні поселення, де не залишилося жодного постійного мешканця.

2. Занепадаючи поселення, в яких 60% населення — це люди пенсійного віку.

3. Малі села (до 200 осіб), в яких середній вік мешканців становить понад 40 років.

4. Малі села, в яких середній вік мешканців становить менше 40 років.

5. Середні поселення (201—500 жителів), менше 50% з яких зайнято у сільському господарстві, а понад 30% постійно виїжджають на роботу в міста (маятникова міграція).

6. Середні поселення, в яких більше 50% населення зайнято у сільському господарстві, а 30% працює у містах.

7. Середні поселення, більше 50% мешканців яких зайнято у сільському господарстві; маятникова міграція менша 30%.

8. Середні поселення, менше половини мешканців яких працює в агросфері; маятникова міграція незначна, а решта працює в інших галузях.

9. Великі поселення (понад 500 жителів), менше половини з яких зайнято у сільському господарстві; маятникова міграція значна.

10. Великі поселення, більше половини мешканців яких працює у сільському господарстві; міграція значна.

11. Великі поселення, більше половини жителів яких зайнято в агросфері; міграція незначна.

12. Великі поселення, до половини мешканців яких працює у агросфері; маятникова міграція менша 30%.

На стан і перспективи сільської поселенської мережі негативно впливають несприятливі демографічні тенденції. За даними статистики, природний рух сільського населення перебуває у стані демографічної кризи, що поглиблюється.

 

Українське село в координатах соціологічного погляду

У селі, на відміну від міста, традиційно відсутні дуже багаті і дуже бідні. Сільське населення відрізняється від міського особливим укладом, родом і… Серед сільських поселень України майже 35% становлять малі села (84% з них —… Деградація села пов’язана зі сталінським періодом аграрної політики держави, внаслідок якої у 20-ті — на початку 30-х…

Лекція 16. ЕЛЕКТОРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ

Мета лекції.Визначати електоральну соціологію як галузеву соціологічну теорію, описувати її об'єкт та предмет. Охарактеризувати структуру та функції електоральної соціології. Аналізувати місце і роль електоральної соціології в системі соціологічного знання. Розкривати зміст основних проблем та тенденцій мотивації електоральної поведінки.

Описувати сутність електората та визначати основні проблеми, що досліджує сучасна електоральна соціологія. Виокремлювати соціологічні методи дослідження електоральної поведінки та їхню специфіку з точки зору соціологічної науки.

ПЛАН

1. Поняття електоральної соціології.

2. Основні проблеми та тенденції мотивації електоральної поведінки.

3. Рейтингові дослідження електоральної поведінки.

 

Поняття електоральної соціології

Вперше серйозно проблемою теоретичного дослідження електоральної поведінки почали інтересуватись у США, в 20-ті роки ХХ століття. Чарльзом Меріамом… Безумовно, особливою віхою розвитку прикладних досліджень електоральної… Що ж до вітчизняних дослідників, то значний внесок у наукове опрацювання проблеми закономірностей й парадоксів…

Електоральну установку зазвичай поділяють на два види – загальну й окрему (індивідуальну або вузькогрупову).

Електоральна поведінка — це зумовлена певними установками та умовами діяльність громадян, спрямована на реалізацію виборчих прав (включаючи і право… Як і інші галузеві соціологічні науки, електоральна соціологія поділяється на… Теоретична електоральна соціологія досліджує структуру та тенденції змін електоральних установок і поведінки громадян,…

Основні проблеми та тенденції мотивації електоральної поведінки

Мотивацію можна визначити як сукупність причин соціального і/або психологічного характеру, що пояснюють соціально значущу поведінку людини або груп… З точки зору соціології, електоральна поведінка є однією з форм колективної… Отже, суб’єкт бере участь у голосуванні тому, що цією дією він намагається прямо або опосередковано задовольнити свої…

Рейтингові дослідження електоральної поведінки

Рейтинг – числовий показник рівня діяльності установи чи окремої особи, обґрунтовується підсумками голосування, соціологічного опитування,… В електоральній соціології розрізняють такі види рейтингів: 1. Рейтинг інформованості -частка виборців країни чи певного округу, яка інформована про особу чи діяльність певного…

Лекція 17. СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ І УПРАВЛІННЯ

Мета лекції. Головним завданням лекції є - ознайомити студентів з областями соціології, що мають безпосереднє відношення до їх професійної діяльності, а саме: соціологією праці, соціологією управління. Відрізняти соціологію праці від інших наук про працю. Пояснювати основні функції соціології праці та значення її основних категорій і понять. Розкривати сутність мотивації і стимулювання праці, пояснювати, в чому їх схожість і відмінність. Розкрити сутність і зміст соціології управління як науки. Визначати предмет та об'єкт соціології управління. Пояснювати зміст і основні механізми соціального управління трудовою діяльністю.

ПЛАН

1. Соціологія праці: об'єкт, предмет і функції.

2. Трудова мотивація.

3. Соціологія управління як наука: предмет, об'єкт, сутність та зміст.

4. Технологія та механізми процесу соціального управління.

 

Соціологія праці: об'єкт, предмет і функції

Соціологія праці — це галузь об'єкт, предмет і функції соціології, яка вивчає соціальні - групи та індивідів, що включені до процесу праці, а також… Об’єктом соціології праці є праця як суспільне явище, предметом — структура і… Вітчизняний соціолог В. Полторак виокремлює три складові предмета соціології праці:

Трудова мотивація

Основи чи передумови мотивації називають мотивами. Мотивами є значимі фактори соціального і предметного оточення, а також цінності, установки,… Мотивація трудової поведінки полягає у формуванні у працівника внутрішніх… До структурних елементів процесу мотивації зазвичай відносять потреби, інтереси, бажання, прагнення, цінності,…

Соціологія управління як наука: предмет, об'єкт, сутність та зміст

Соціологія управління — спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини й процеси, що відбуваються в суспільстві та його підсистемах з метою впорядкування, підтримки, збереження його оптимального функціонування й розвитку або зміни, переведення до іншого стану.

Об ´єктом соціології управління виступають різноманітні соціальні системи (групи, угруповання, організації, об´єднання, спільноти, суспільство в цілому), їх підсистеми та ланки, що створюються в суспільстві для досягнення певної мети та вирішення певних завдань.

Предметом цієї соціологічної теорії виступають управлінські відносини, управлінські процеси і властивості суб´єктів управління різних рівнів управлінської ієрархії, а також закономірності, особливості, умови, форми, функції та методи їх управлінської діяльності.

Серед фундаментальних категорій соціології управління виокремлюють "соціальне управління" та "управління соціальними процесами", які майже однозначно трактуються в науковій і методичній літературі.

Соціальне управління — це управління, функція якого полягає в забезпеченні реалізації потреб розвитку суспільства та його підсистем.

Структура соціального управління має наступні складові:

1. вироблення, прийняття і реалізація управлінських рішень;
2. використання різноманітної інформації у процесі управління;
3. вироблення певних методів та стилів керівництва;
4. забезпечення самоврядування і виробничої демократії;
5. планування процесів соціального розвитку трудового коллективу.

Соціальне управління має ряд важливих функцій, які можна звести до збору інформації, прогнозування, планування, організації, координації, регулювання, обліку і контролю.

Отже, соціологія управління досліджує не лише зміст і функції, а й механізми і технології соціального управління з метою виявлення можливостей його вдосконалення та оптимізації відповідно до тих цілей і завдань, що виробляються в суспільстві як щодо ближчих, так і більш далеких перспектив його розвитку.

Управління виникає принаймні з двох обставин.

По-друге, коли є потреба в процесі нормування, що забезпечує стійкість розвитку системи, її рівновагу, гарантію запобігання потрясінням і… Виходячи з потреб суспільства соціальне управління визначає: По-перше, шляхи розвитку суспільства у заданому напрямі, тобто виробляє цілі.

Технологія та механізми процесу соціального управління

Суб´єктами управлінських відносин стають усі співучасники управління незалежно від їхнього місця в структурі соціальної керуючої системи. Основними видами управлінських відносин є відносини централізму й… Управлінські відносини — відносини, пов'язані із здійсненням управлінських функцій — упорядкування, регулювання,…

Базова

1. Андрущенко В. П. Соціологія: Підручник / В. П. Андрущенко та ін. — К.—Х., 1998. — С. 559—560.

2. Білоус B.C. Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях: Навч. Посіб / B.C. Білоус. — К.: КНЕУ, 2002. — 140 с.

3. Городяненко В.Г. Социологический практикум: Учебн. метод. пособ. — К.: Изд. центр «Академия», 1999. — 160 с.

4. Лукашевич М.П. Соціологія. Загальний курс. / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков // Підручник. — К.: Каравела, 2004. — 456 с.

5. Нестуля О. О. Соціологія: практикум. Модульний варіант: навч. посіб., [для студ. вищ. навч. закл.] / О. О.Нестуля, С. І. Нестуля, С. Ж. Всрезомська - К: Центр учбової літератури, 2009. - 272 с

6. Соціологія: Курс лекцій. Навч. посібник для студентів./ за ред. В.М. Пічі – Львів, 2002.

7. Соціологія: Навч. посіб. / За ред. СО. Макєєва. — 2-е вид. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. — 455 с

8. Соціологія: Посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В.Г. Городяненка. — К.: ВЦ «Академія», 2003. — 560 с.

Допоміжна

2. Бежан-Волк І. Гендерні дослідження: актуальні проблеми і перспективи розвитку / І. Бежан-Волк // Народна творчість та етнографія. - 2005. - № 2.… 3. Вишняк О. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи / О. Вишняк. –… 4. Вишняк О.І. Виборчі технології і електоральні перспективи парламентських виборів 2002 року / О.І. Вишняк //…

Інформаційні ресурси

1. Бібліотека ТДАТУ, м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, 18.

2. Бібліотека М. Лермонтова, пл. Перемоги, 1.

1. Офіційне інтернет-представництво Президента України http://www.president.gov.ua/.
2. Верховна Рада України http:Верховна Рада УкраїниВерховна Рада УкраїниВерховна Рада УкраїниВерховна Рада УкраїниВерховна Рада України//www.rada.kiev.ua .
3. Кабінет Міністрів України http://www.kmu.gov.ua/.
4. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України http://www.mon.gov.ua, www.osvita.com.

7. Джерела Інтернет: http://book.li.org.ua., http://st.zu.edu.ua., http://www.humanities.edu.ru., http://readbookz.com/cat/32.html, http://www.lib.ua-ru.net/katalog/1461.html