Поточний рахунок – це рахунок підприємства, який відкритий в установі банку для зберігання грошових коштів та проведення всіх видів банківських операцій по ньому.
Для відкриття поточного рахунку підприємство подає:
- заяву на відкриття рахунку,
- копію свідоцтва про державну реєстрацію в органах державної виконавчої влади, засвідчено нотаріально,
- копію статуту, засвідчено нотаріально,
- копію свідоцтва про взяття на податковий облік,
- карточку зі зразками підписів осіб, яким надано право на розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірена нотаріально,
- довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду,
- копію довідку про внесення підприємством до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці (виписка банку) з особового рахунка з додаванням до неї виправдовуючи документів.
Зберігаючи кошти підприємства банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Тому, залишки грошових коштів на поточних рахунках підприємства банк записує по кредиту поточного рахунку, а зменшення свого боргу, списання, видачу коштів – по дебету.
При готівкових розрахунках банківськими документами є грошові чеки та оголошення на внесок готівкою.
Розрахунки підприємства з іншими юридичними та фізичними особами можуть здійснюватись як у готівковій, так і у безготівковій формах. Для проведення безготівкових розрахунків підприємство може відкрити поточний рахунок в банку (в одному банку для однієї валюти тільки один поточний рахунок). Порядок відкриття рахунків регламентовано Інструкцією про відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою НБУ від 12.11.2003 року №492.
Розрахунки грошовими коштами із поточних рахунків у банках можна здійснювати з будь-якими підприємствами, організаціями, установами чи фізичними особами, котрі мають банківські рахунки в Україні або за кордоном. Перекази коштів проводяться електронною поштою, що значно прискорює швидкість розрахунків із контрагентами.
Форми та порядок застосування безготівкових розрахунків регламентовано Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22.
Для здійснення безготівкових розрахунків можуть використовуватись такі документи:
- платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить письмове доручення платника обслуговуючому його банку про списання з рахунку коштів та їх перерахування на рахунок одержувача;
- платіжна вимога-доручення платіжний документ, який складається з двох частин:
верхньої - вимоги одержувача до платника про сплату коштів,
нижньої - доручення платника банку перерахувати кошти на рахунок одержувача;
- меморіальний ордер - використовується лише банком для списання коштів з рахунку відповідно до рішення суду, виконавчих документів тощо;
- розрахунковий чек - документ, який містить розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку-емітента (який видав чек або чекову книжку) сплатити чекодержателю (отримувачу коштів за чеком) зазначену в чеку суму коштів.
Мало поширеною в Україні є акредитивна форма розрахунків.
Акредитив - форма безготівкових розрахунків, при якій банк за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний виконати платіж третій особі (бенефіціару) за доставлені товари (виконані роботи, надані послуги), а також надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.