Інтелектуальна діяльність – це творча цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, неповторне або унікальне.
Для людини характерні два види творчості — художня і технічна.
Результатом художньої творчості є літературні і художні твори, які використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини та формування світогляду.
Результат технічної творчості — це винаходи, торговельні марки, комер-ційні таємниці тощо, які сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності та забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг. Вони застосовуються переважно в сфері виробництва товарів і надання послуг.
За історичною традицією результати технічної творчості називають “об'єктами права промислової власності”, або «промисловою власністю».
Інтелектуальною власністю вважається не результат творчої діяльності, а право на цей результат, тобто закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.
Право інтелектуальної власності складається з двох груп прав: майнових і немайнових.
До майнових відносяться права: на використання об'єкта інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання та перешкоджати неправомірному використанню об'єкта інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання. Майнове право на об'єкт права інтелектуальної власності здебільшого обмежене у часі.
До нематеріальних — право на авторство, право на недоторканність твору тощо. Немайнове право у часі не обмежене, тобто воно вічне.
Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає перехід права на річ, і навпаки. Право інтелектуальної власності відноситься до групи нематеріальних активів.