Інтелектуальна власність може приносити прибуток або іншу користь, але спочатку потрібно вкласти значні кошти на створення об’єкта промислової власності, набуття прав на нього та доведення до робочого стану. Недобросовіс-ний конкурент, що скористається готовим об'єктом промислової власності, матиме конкурентні переваги перед правовласником, оскільки він не несе витрат на створення та підтримання чинності зазначеного об'єкта.
Вперше на це звернули увагу в Англії в період швидкого розвитку мануфактури. Вже на початку XIV століття королівською владою почали надавати особливі привілеї особам, які займалися створенням нових виробництв. Така підтримка прийняла форму дарування особі, що впровадила нову технологію, виключного права користування цією технологією протягом часу, достатнього для її освоєння. Це давало розробнику конкурентну перевагу, а королівство одержувало нову технологію виробництва, що сприяло зміцненню економіки. Такі права закріплювалися патентною грамотою.
Іншим об'єктом промислової власності, історія якого виходить з глибини століть, є торговельні марки (знаки). Такі знаки у вигляді символів зображувалися ремісниками на товарах, що виготовлялися ними, або ставилися скотарями як «клеймо» на тварині і реалізували важливий елемент законодавства про торговельні марки, що діє донині, а саме: фіксували зв'язок між товаром і виробником.
1.2.1.Еволюція авторського права і суміжних прав
Після винаходу Гуттенбергом у XV столітті друкарського верстата різко зріс обсяг продажів, а, отже, дохід друкарів і продавців. Тому автори книг порушили питання про захист своїх прав. Внаслідок цього в Англії в 1709 році парламентом був прийнятий відомий Статут королеви Анни — перший закон про авторське право. Закон забезпечував автору виключне право друкувати і публікувати книгу протягом 14 років від дати першої публікації, а також передавати це право торговцю.
Наприкінці XVIII століття закладений фундамент французької системи авторського права. На відміну від англійської – в ній права автора інтерпретуються як авторські права, якими автор користується все життя. Однак в обох системах авторські права розглядалися, по суті, як. майнові права.
Наступний імпульс розвитку авторського права додали філософи Німеччини, зокрема Еммануїл Кант. Вони бачили в авторському праві не просто форму власності, що забезпечує економічну вигоду для автора, а щось більше — частину своєї особистості. Ця ідея призвела до створення системи немайнових або моральних прав, тобто інтелектуальної власності.