Спори, пов'язані з порушенням прав інтелектуальної власності, підвідомчі судам загальної юрисдикції та Вищому господарському суду. Якщо хоча б однією зі сторін у спорі є фізична особа, то зазначений спір підвідомчий суду загальної юрисдикції,
У разі порушення прав потерпілий подає позов — заяву, звернену до суду, про відправлення правосуддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У позовній заяві вказується форма захисту (заборона виконувати будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесеного збитку, надаються докази обгрунтованості вимог.
За загальним правилом цивільного судочинства конкретна цивільна справа, як правило, розглядається за місцем перебування відповідача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної власності зважуються два основні питання:
Перше пов'язане зі встановленням чи не встановленням факту використання ОПІВ, що охороняється.
Друге – з визначенням розміру збитків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Власник прав на ОПІВ має право вимагати від порушника:
- визнання прав власника;
- відновлення становища, що існувало до порушення права;
- припинення дій, що порушують право чи створюють погрозу його порушенню;
- відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду тощо.
Якщо в результаті незаконного використання ОПІВ порушник одержав дохід, потерпілий має право вимагати відшкодування втраченої вигоди в розмірі не меншому, ніж сума такого доходу.
Якщо одночасно з порушенням майнових прав порушено особисті немайнові права автора, то він може зажадати майнової компенсації за нанесення йому морального збитку, розмір якої визначається судом. Порушенням прав авторства є присвоєння результатів чужої творчої праці і спроба видати ці результати за власну розробку.
Загальний суд, господарський суд мають право прийняти рішення чи визначення про заборону випуску твору, використання постанови, фонограми, передачі в ефір чи по проводах, про припинення їхнього поширення, вилучення, конфіскацію всіх примірників твору,. якщо буде досить даних про порушення авторського права і суміжних прав.
Застосування цивільно-правових санкцій за порушення прав на ОПІВ можливо в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років з дати, коли власник права довідався чи повинний був довідатися про порушення свого права.
У Великобританії, Німеччині та в інших країнах для розгляду таких спорів існують спеціалізовані патентні суди. Це дозволяє сконцентрувати досвід вирішення патентних спорів, створити умови для правильного й однакового застосування нормативних актів, скоротити кількість інстанцій, що розглядають спори.
В Україні поки що немає патентного суду, але існує практика створення судових колегій з інтелектуальної власності, наприклад, при Вищому господарському суді України.
В таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності і тому можуть компетентно вирішувати спори щодо інтелектуальної власності.