Класичний підхід до прийняття управлінського рішення полягає в дотриманні певної процедури і виконанні обов'язкових дій: Визначення проблеми. Біля витоків якого рішення знаходиться проблемна ситуація, що вимагає свого вирішення. Завдання менеджера на цьому етапі полягає в аналізі проблемної ситуації, тобто у визначенні симптому «хвороби», вивченні становища справ і цілей, попередньої формулюванні критеріїв рішення. Таким чином, процес визначення проблеми складається в її виявленні й оцінці. Виявлення проблеми - усвідомлення того, що виникло відхилення від спочатку встановлених планів. Виявлення обмежень і визначення альтернатив. Причиною виникнення проблеми можуть бути знаходяться поза організацією (зовнішнє середовище), які менеджер не може змінити. Обмеження такого роду звужують можливості прийняття оптимальних рішень, тому необхідно визначити їхнє джерело і суть і намітити можливі альтернативи, тобто потрібно виділити всі можливі дії, що усувають причини появи цієї проблеми. Прийняття рішення. На цій стадії розробляються альтернативні рішення, дається їх оцінка і відбирається альтернатива з найбільш сприятливими загальними наслідками. Реалізація рішення. Процес не закінчується вибором альтернативи. На стадії реалізації приймаються заходи по конкретизації рішення і доведення його до виконавців, тобто цінність рішення полягає в тому, що воно здійснено (реалізовано). Контроль за виконанням рішення. В процесі контролю виявляються відхилення і вносяться поправки, що допомагають реалізувати рішення повністю. За допомогою контролю встановлюється свого роду зворотний зв'язок між керуючою і керованою системами.