Системна парадигма – це методологія вирішення проблем та прийняття рішень, яка грунтується на структоризації систем, якісними та кількисними порівняннями альтернатив.
Системна парадигма є об'єднавчої концепцією. Об'єкт вивчення сприймається як ціле, постійно взаїмодіюче з різними зовнішніми чинниками.
- Переваги, характерні для щодо самостійних частин 17-ї та елементів системи (наприклад, індивідів), притаманні системі загалом. Якщо цю систему змінюється, змінюються, й переваги.
- Система може розвиватися ніби за законами власної еволюції, і під впливом адміністративних рішень.
- Будь-яка система має характерних лише неї недоліки.
- Кількісні, часом і якісні властивості однієї системи порівнюються з відповідними властивостями інших.
Останнім часом системний підхід починає обіймати у економічних дослідженнях самостійне місце. Але це є набір якихось посібників чи принципів для управляючих — це спосіб мислення стосовно організації та управління. Він дає змогу з допомогою абстрактних коштів підійти до моделювання складних, багатоплановіших процесів, значно спрощуючи вирішення конкретного завдання, у своїй, не втрачаючи повноти властивостей аналізованих явищ.
Отже, у зв'язку з постійним розвитком економіки, появою нову інформацію і появою безлічі економічних об'єктів неминуче виникає у об'єднавчої концепції. Для її роль і системна парадигма. Вагомий внесок у становлення системного мислення внесли марксизм і теорія надійності.