Розглянемо деякі види оздоблення.

Насамперед, звернемо увагу на всілякі машинні рядки, які як би підкреслюють, підсилюють лінії, шви, рельєфи виробу, краю деталей і зустрічні складки, роблять їх більше помітними.

Машинний оздоблювальний рядок застосовують як у легкому платті, так і у верхньому одязі. Різниця в тім, що в першому випадку нитки, якими прокладають рядок, можуть бути аналогічними або контрастними кольору тканини, а в другому можливий лише один варіант - нитки під колір тканини.

Машинні рядки бувають різними. Однобічні рядки, коли припуск на шов по лінії сточування запрасовується на одну сторону й закріплюється машинним рядком в один, два або три ряди. Широко застосовується рядок по краї низу, пояса, борта, коміра, манжет. При двосторонньому рядку припуск на шви розпрасовують на дві сторони й закріплюють по обидва боки рядками (ширина між ними 1- 2 см). Нерідко застосовується декоративний рядок на двоголковій машині й рядок гарусом.

Рядок може бути фігурної (кути, півовали, квадрати). У цьому випадку вона найчастіше є основним елементом композиції. Фігурний рядок може заповнювати весь виріб: спортивну куртку, пальто, спідницю, іноді рядок розташований по низі виробу, по лінії кокетки, каптура й т.д. Для рядка беруть одну товсту й одну тонку нитки. Товста нитка повинна бути верхньої, але якщо вона не проходить у голку, то можна намотати її на шпульку й відстрочити виріб з вивороту. Перш ніж робити фасонний рядок, потрібно перевірити, яку рядок, нижня або верхню, машина робить краще. Стібок краще видний, якщо його зробити великим. Звичайно фасонні рядки розташовують паралельно один інший, але можна вистрочити і який-небудь візерунок. Для цього його попередньо потрібно намалювати на папері, приметати до виробу й, прострочивши, видалити.

Сутаж і тасьма можуть бути використані для вишивання складних візерунків.

Фігурний рядок можна робити й шнуром, тому що він дуже еластичний. Його приметують і пришивають на машині або вручну.

Не рекомендується застосовувати машинний рядок як обробку на тканинах з яскраво вираженим ткацьким малюнком - діагональ, ромб, овал, рубчик, а також на тканинах у клітку, смужку, горошок. Колір ниток, що відповідає однієї частини малюнка тканини, зовсім не погоджується з іншої.

Особливо варто виділити рельєфний рядок. Він більше помітний і опуклий, тому що строчать тканину із прокладкою (ватин, байка, шнур і ін.). Рельєфний рядок, як правило, виконується у вигляді візерунка - це смуги, кути, півовали, листи, завитки й т.д..

У ряді випадків краю виробу і його деяких деталей обробляють рельєфним рядком. Такий рядок виходить шляхом просмикування шнура. Товщина взятого для цієї мети простого шнура повинна відповідати щільності матеріалу й виду рядка. Можна прострочити вдвічі складений матеріал, а потім між рядками вставити шнур. При цьому рекомендується попередньо точно розмітити відстань між рядками. При такому способі прокладання рядка деталь буде однаково рельєфної з лицьової й виворітної сторони виробу. Більше рельєфної шнуровий рядок можна одержати в такий спосіб. Спочатку прокладають рядок і впритул до неї між деталями вкладають шнур. Деталі метають по лінії шнура й нижню частину при цьому натягають. Потім по лінії кмітливості прокладають другий рядок, користуючись при цьому спеціальною лапкою. Знову вкладають шнур і т.д. Натягування нижньої тканини й зрушення верхньої надають шнуровому рядку рельєфність. Для того щоб рядка були рівними, відстань між ними попередньо розмічають.

Закруглені місця потрібно спочатку ретельно прометати, а потім акуратно прострочити. Якщо лінії перехрещуються, то шнур вставляють після рядка. Без попередньої позначки вшити шнур можна тільки на машині за допомогою спеціальної лапки.

Цікавим видом обробки є стьобання. Вона може оформити окремі деталі виробу або виріб повністю. Стібка може бути простій, у вигляді смуг, кліток, ромбів або більше складної, фантазійної.

Оздоблення рядком красиво виглядає на світлих тканинах. Застосовувати оздоблювальні й рельєфні рядки на тканинах дуже темних кольорів не треба, оскільки вони майже не будуть видними. Більш того, створює враження заминов тканини.

Застосовуючи оздоблювальні рядки, варто зберігати той самий характер їхнього виконання в моделі. Інакше неминучі невдалі композиційні рішення. Необхідно також уникати перевантаження моделі оздоблювальним рядком.

Велике значення для художнього оформлення одягу має фурнітура. Сучасна мода пропонує металеву фурнітуру: кнопки, блискавки, холнетени, різної величини й форми пряжки. Одяг класичного характеру оформляється ґудзиками із пластмаси, дерева. У древні часи для скріплення одягу люди користувалися риб'ячими костями, загостреними дерев'яними паличками - шпильками. Перші ґудзики - просвердлені камінчики, шматочки дерева - з'явилися 5 тисяч років тому, як уважають історики.

Ґудзики не повинні бути ні надмірно великі, ні надмірно малі; завжди повинне бути враховане співвідношення між їхніми розмірами й композицією моделі. При підборі ґудзиків до тої або іншої тканини варто брати до уваги сполучення.

Розташування ґудзиків на одязі визначається модою й залежить від розміру виробу, того, які деталі застосовуються, яка величина й форма останніх. Іноді ґудзика розташовують в один ряд (однобортна застібка), іноді - у два (двобортна).

У виробах прилягаючої форми один з ґудзиків (незалежно від їхньої кількості) повинна обов'язково перебувати на лінії талії й на лінії грудей. У противному випадку виріб втрачає вид: лінія талії недостатньо виявлена, борта відходять, здуваються. У виробах підлоги прилягаючої й прямої форми знаходження одного ґудзика на лінії талії необов'язково. Якщо у двобортній застібці ґудзика розставлені несиметрично щодо центральної осі фігури, то виріб може здаватися перекошеним, зміщеним на одну сторону.

У композиції, де як оздоблення використані мереживо, тканина, вишивка й т.д., застібка у випадку її необхідності повинна бути скромної, не відволікаючої уваги, що не розбиває загального задуму костюма. Тому тут краще застосовувати ґудзика непомітною або обтягнуті тією же тканиною, що й виріб.

У деяких композиційних рішеннях ґудзики не приймають видимої участі, хоча вони й виконують функціональну роль: їх маскують тоді під планками, у потайної застібці-супат.

При розробці композиції із застосуванням ґудзиків одночасно вирішується форма петлі.

Петлі бувають часткові, поперечні й похилі, обметані, обшивні, виконані в планці. Розрізняють також петлі навісні - зі шнура або рулика, у вигляді навісних патів, по типі гусарських плетінь - зі шнура або басонної тасьми. Пати роблять із тканини, погоджуючи колір останньої з кольором основного виробу.

Пряжки й гачки, а також кнопки можуть бути не тільки застібками, але й прикрашати виріб. Для прикраси використовують декоративні гачки. Пряжки можуть бути всілякої форми.

Роль застібки виконує часом тасьма-блискавка. Іноді одночасно вона є й оздобленням. Як оздоблення блискавка може бути металевий або пластмасової, колір її контрастує або гармоніює з основним кольором виробу.

Вишивка як оздоблення може бути засобом вираження основної ідеї композиції, як, наприклад, в одязі з народними мотивами.

Вишивка може бути ручними й машинними, виконаними нитками (бавовняними, вовняними, шовковими), а також бісером, стеклярусом, перлами й пайетками.

Як оздоблення можна застосовувати машинну вишивку металевою ниткою, синтетичною соломкою. Вишивка може імітувати тасьму й трикотаж. Вона може служити просто оздобленням й розташовуватися по краї деталей: коміру, борту, рукаву, низу жакета або спідниці, оформляти горловину, плечовий шов, пройму й сполучні шви в деталях. Вишивка може проходити й по бейках з оздоблювальної тканини. Вишивка може розташовуватися у вигляді великої плями на плечі, ліфі, рукаві, по низі плаття й навіть на спині асиметрично й симетрично, у тон платтю або в колірному контрасті. Для рішення обробки такого плану частіше вибирають стилізовані форми рослинного орнаменту. Поширено вишивку аплікацією. Застосовується аплікація з натуральної й штучної шкіри, замші, щільного сукна або драпу. Для оформлення ошатного плаття аплікація може бути виконана із блискучої тканини з ниткою люрексу. Аплікація може бути пришитої, із плоскою або опуклою рельєфною поверхнею, а також відлітної, легкої, рухливий. Опукла аплікація виконується із застосуванням синтетичної ватки, тонкого шару ватину. Краю такої аплікації можна додатково підкреслити оздоблювальним шнуром, руликом, рельєфними стібками. Відлітну аплікацію застосовують в одязі ошатного характеру й виконують із легких шовкових або тканин блискучих із введенням металевої нитки, пайеток, бісеру, стеклярусу.

Як тло для аплікацій, особливо при прикрасі ошатного одягу, широко використовуються різні сорти тюлю, мереживних полотен, в’язаних сіток, капрону й інших прозорих матеріалів. Вставками із цих матеріалів оформляють горловину й верхню частину ліфа. З них можуть повністю викроюватися й рукава. Аплікація в цьому випадку теж може бути підкреслено опуклої. Тюль і капрон можна оформити стрічковою вишивкою шовковою ниткою або ниткою люрексу.

Крім аплікації як і раніше пропонується гладь, ришельє, різні ручні шви, що прикрашають, мережка.

Велике поширення одержала машинна стрічкова вишивка. Вона застосовується там, де треба зберегти легкість тканини (шифону, крепдешину, легкої вовняної тканини й т.д. ), особливо на ділянках, що драпіруються. Сучасна вишивка характерна оригінальністю, несподіваними комбінаціями технік. Сполучаються ділянки щільного застилу з ажурними, об'ємні - з легенями, повітряними. Відлітна аплікація може сполучатися з елементами, що вишиті на виробі гладдю, машинним рядком або на ажурі.

У вигляді оздоблення можна використовувати знімні деталі з білої тканини: коміри, манжети, жабо, кокільє. Краю цих доповнень може підкреслити ажурна вишивка, виконана в техніку ришельє, шовкова тасьма, мереживо. Знімні деталі можуть бути повністю викроєні з мереживного полотна, гіпюру, виготовлені з рулика, сутажу, тасьми.

Окремі деталі у виробах із тканини - кокетки, вставки різних конфігурацій на поличках, спинках і по рукавах, комір, кишені, манжети, канти - можна виконати зі штучної шкіри й замші.

Цікаве оформлення трикотажем. Комір і манжети із трикотажного полотна або трикотажного дов’язу створюють певний комфорт. Із трикотажним полотном можна комбінувати шерстяні тканини. Для обробки можна використовувати трикотаж ажурного переплетення. Трикотаж в обробці повинен гармоніювати із тканиною виробу по кольорі, підходити до їй по щільності.

Хутро як оздоблення широко використовується у верхньому одязі, причому як штучний, так і натуральний. Залежно від моди можуть мінятися не тільки колірні сполучення, характер хутра, але й форма, і розміри обробки й коміра, розташування хутра на виробі. Так, манжети можуть розташовуватися по низі рукава, а також на деякій відстані від низу горизонтально, вертикально й похило. Хутро можна розташовувати по лінії борта або низу виробу у вигляді вузької або широкої опушки.

При оформленні одягу оздобленням саме головне - не перевантажити її композиції. Одночасне застосування різнохарактерних видів обробки вимагає глибокого вивчення можливості з'єднання їх в одній моделі, а також великого вміння, смаку й чуття. У кожному окремому випадку, колись1 чим1 вирішити остаточно , варто ретельно підібрати, погодити обробки із тканиною, зіставивши їх одна з іншої. Щоб вирішити, яка оздоблювальна деталь у створюваній моделі є зайвою й не перевантажує її, треба по черзі закривати деталі, залишаючи на моделі одночасно не більше двох або трьох таких деталей.

 

Питання для перевірки знань з освоєння лекції:

 

1. Що таке декоративне оздоблення?

2. Які види декоративного оздоблення ви знаєте

3. Яке значення у оздобленні одягу мають машинні рядки?

4. Яке значення в оздобленні одягу має фурнітура?

5. Як оздоблювати одяг машинною стрічковою вишівкою?

6. Як використовується хутро в оздобленні одягу?

7. Як не перевантажити одяг при його оформленні?

 

Лекція №20

Тема:Основні закони використання декоративних оздоблень у сучасному одязі

 

Навчальні цілі: освоєння законів використання декоративних оздоблень у сучасному одязі

Студент повинен:

знати

закони використання декоративних оздоблень