СТРУКТУРА ЖИТТЄДІЯЛЬНОТІ, ЇЇ ОСНОВИ І ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ

 

Структура життєдіяльності, як складної системи, включає в свій склад ЛЮДИНУ (населення), природне і штучне середовище мешкання і сфера діяльності людей. Відноситься до категорії складних глобальних структур СЛД (“середовище-людина-діяльність”).

Власне поняття “життєдіяльність” включає два смислових терміна:

· Життя – найвища форма існування матерії, яка має такі характерні ознаки як *здатність до розмноження, росту, розвитку, активної саморегуляції, *різноманітність форм руху, *пристосування до довкілля, *наявність обміну речовин, *реакція на подразнення (мал. 1).

Життя в біологічному розумінні – багаторівнева система (мал. 2). Розглядають наступні рівні життя:

1. Рівень молекулярних структур. Це рівень, який пов’язує живе і неживе середовище.

2. Клітковий рівень життя. Будь-яка клітина включає десятки млрд. молекул. Як правило, клітини мають однакову структуру. Але є і відмінні ознаки.

3. Органо-тканевий рівень. Він характерний тільки для багатоклітинних організмів. Відрізняється високим ступенем структурної і функціональної спеціалізації.

4. Рівень цілісного організму. З точки зору системного підходу тільки цілісний організм має властивість творчо вирішувати будь-які завдання.

5. Видовий рівень життя. Більш складний рівень життя, який об’єднує життєдіяльність організмів, які йому належать. Всередині виду діють закони внутрішньовидових відносин.

6. Рівень біоценозу, тобто співтовариств усіх видів, які населяють ту чи іншу територію.

7. Рівень біосфери – вищий рівень організації життя. Закони, характерні більш високим рівням організації життя, не включають закони, що властиві більш низьким рівням.

· Діяльність – специфічна, людська форма відносин до навколишнього середовища з метою забезпечення своїх різноманітних потреб (матеріальних, культурних, духовних та ін.).

Синонімом слова ДІЯЛЬНСТЬ є поняття ПРАЦЯ. Тому ДІЯЛЬНІСТЬ включає такі компоненти: мета діяльності, засоби чи практику, процес взаємодії “людина-машина”, результат праці тощо. Основу виробничої діяльності людей складають засоби виробництва – найважливіший компонент штучного середовища мешкання.

Таким чином, формально структура життєдіяльності складається з двох частин: це “життя” і “діяльність”. Іноді в звичайному розумінні цього терміну до життєдіяльності відносять: життєзабезпечення, життєфункціонування, життєстійкість, життєіснування.

Якщо врахувати обов’язкову суму зв’язків, взаємозв’язків і систему захисту, то структура життєдіяльності може бути представлена як складна структурна система “середовище-людина-діяльність”.

· Життєдіяльність – процес збалансованого існування та самореалізації людини, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей

Основою життєдіяльності є фактори і параметри навколишнього середовища (мал. 3): екологічні (сонця, повітря, води, ґрунту, біосфери); штучного середовища мешкання (житлові і виробничі будівлі, споруди, транспортні і повітряні комунікації, системи забезпечення енергоресурсами, продуктами харчування і багато іншого, що створено руками людини для забезпечення життя), фізіологічні, біологічні, захисно-правові та ін. З мал.4 видно, що життя і діяльність є взаємопов’язаними, взаємозалежними і обумовлюють одне одного.

Отже, життя і діяльність людей поза умов середовища мешкання неможливі. Вони також неможливі без сфери праці, за допомогою якої людина забезпечує себе всіма видами ресурсів, та ін.

Діяльність (сфера праці) включає наступні види:

- фізіологічну;

- виробничу;

- гуманітарну;

- специфічну;

- побутову;

- духовну;

- наукову, тощо.

До категорії захисних систем життєдіяльності можна віднести комплекс правових і юридичних умов (правові норми захисту особистості, право на працю, освіта, медичне забезпечення та ін.) і системи безпосереднього захисту (захисту навколишнього середовища, штучного середовища мешкання, захисту правопорядку, оборона, соціально-економічний захист, захист життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій). Захисні системи намагаються не допустити дії вражаючих факторів на життєдіяльність людей. Оскільки абсолютної безпеки в природі не існує, то життя і діяльність будь-якої людини протікають в сфері небезпек.

Виходячи із розглянутої структури можна дати наступне визначення життєдіяльності як складної системи:

· Життєдіяльність –це складна система, яка здібна забезпечити і підтримувати у середовищі мешкання визначені умови життя і діяльності людей.

Виходячи з функціонально-смислового значення терміну, можна дати також таке визначення життєдіяльності:

· Життєдіяльність -це така форма організації життя і діяльності людей, при якій в тій чи іншій мірі забезпечуються потреби і запити людини.

На даному етапі відмітимо лише загальну тенденцію виникнення загрози (небезпеки) для життєдіяльності. Це буде така ситуація, при якій основні норми і параметри життєдіяльності будуть нижче визначеного зрізу безпеки. У цій ситуації можуть бути порушені основні принципи і способи забезпечення життєдіяльності і виникає надзвичайна ситуація.

Життєдіяльність людей має такі характерні ознаки (властивості).

1. Різноманітне матеріальне оточення, основу якої складають люди, засоби праці, результати праці і середовище мешкання.

2. Високий рівень організації людської життєдіяльності. Мета – максимальне задоволення потреб і забезпечення прогресу розвитку суспільства. Характер завдань, що вирішуються, визначається потребами окремих людей, суспільства в цілому.

3. Залежність від навколишнього природного і штучного середовища. Життєдіяльність суттєво впливає на навколишнє середовище, поступово змінюючи (погіршуючи) його параметри і створюючи умови для виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та іншого характеру.

4. Безперервний динамічний розвиток і удосконалення, саморегуляція й самоуправління, гнучка адаптація до зміни умов довкілля (змінюються умови діяльності, види і форми праці, змінюються кліматичні умови та ін.).

5. Конкретність способів життєдіяльності окремої особи, групи людей, територіальної громади, суспільства, населення.

6. Постійний вплив на життєдіяльність різних катаклізмів (природних, виробничих, соціально-побутових, воєнних та ін.).

7. Здатність до самозахисту, пріоритет особистих життєвих інтересів, стійка здібність до самовідтворення.

8. Високий рівень матеріального споживання і забруднення навколишнього середовища.

Вказані ознаки показують, що при визначених умовах (стихійне лихо, аварії, катастрофи та інше) можуть виникнути не тільки порушення цілей, завдань функціональної системи життєдіяльності, але і її руйнування. Забезпечення життєдіяльності у цих умовах відноситься до категорії специфічних завдань, а умови називаються надзвичайними ситуаціями. Забезпечення життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій докладно буде розглядатись у наступних розділах.

Висновки:

1. Життєдіяльність – це багатогранна багатофункціональна, взаємопов’язана складна система, яка охоплює людину – середовище мешкання – сферу діяльності.

2. Найактуальнішим завданням забезпечення життєдіяльності є її безпека.

3. Якщо порушуються цілі і завдання життєдіяльності, різко змінюються умови і параметри життєдіяльності, руйнується структура життєдіяльності, то створюється реальна загроза (небезпека), тобто виникає надзвичайна ситуація.

4. Забезпечення життєдіяльності в цих умовах відноситься до категорії специфічних завдань. Їх рішення покладається на спеціальні захисні структури (Міністерство по НС, штаби ЦО і НС, комісії по НС та ін.).