Потреби

 

Мотиваційною основою діяльності є потреби.

Потреби — це нужда, необхідність для людини того, що забезпечує її існування і саморозвиток.

Потреби поділяються на групи (мал. 9):

§ фізіологічні (в їжі, диханні, рухові, одязі, житлі, відпочинку)

§ сексуальні;

§ екзистенціальні (потреба у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці та гідних умов життя);

§ соціальні (у належності до колективу, групи чи спільноти у спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);

§ особистісні (у повазі з боку інших, у службовому зростанні і високому статусі у суспільстві у самовираженні, у самореалізації, тобто в діяльному прояві себе як самостійної, оригінальної, творчої особи­стості;

§ духовні (потреби в нових знаннях, в самопізнанні, залученні до науки, мистецтва).

Перші три групи потреб є первинними і вродженими, інші — набутими.

 

 

 

Тема 4.Основи фізіологічної безпеки людини

4.1 СУТНІСТЬ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЛЮДИНИ

Лейтмотивом дисципліни «Безпека життєдіяльності» є людина, її здоров'я, життя, діяльність. Виникає необхідність, як було сказано раніше, визначитись з поняттями «людина», «життя», «діяльність», бо ще Р. Декарт (1596—1650) говорив: «Визначайте значення слів і ви позбавить людство від великої кількості помилок».

Цілком природно, що значення терміну «людина» багатогранне. Про це свідчить понятійний апарат наук, які вивчають людину.

Наприклад, філософію цікавить людина передусім як суб'єкта пізнання і творчості.

Психологія аналізує людину як цілісність психологічних процесів, властивостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей, вольових властивостей тощо.

Соціологія досліджує людину насамперед як особистість, як елемент соціального життя, розкриває механізми її становлення під впливом соціальних факторів.

У найзагальнішому розумінні термін «людина» вказує на належність до людського роду. Можна класифікувати ознаки, риси та якості людини таким чином, як це показано на мал. 6.

 

Біологічні ознаки людини

Людина як частина природи є біологічним суб'єктом. Характерно, що з погляду біології принципової різниці між людиною і тваринним світом немає.

Подібність, схожість людини і тварини визначається,

§ по-перше, складом речовини, будовою та поведінкою організмів;

§ по-друге, у людини є рудиментарні органи, які виконували важливі функції у тварин і збереглись у людини, хоча і не потрібні їй.

Поняття «людина» вказує на якісну відмінність людей від тварин і характеризує загальні якості й особливості, що знаходять свій вияв у терміні «hото sаріепs» — «людина розумна». Людина як біологічний вид має:

• характерні тілесні ознаки (прямоходіння, руки пристосовані до праці тощо);
• високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях і перетворювати його відповідно до своїх потреб;
• свідомість як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і своєї особистої природи;
• мислення та мова, які з'явились в результаті трудової суспільної діяльності.

Найхарактернішою ознакою людини є свідомість. Свідомість не тільки в плані осмислення життєвої ситуації й пізнання навколишньої дійсності — такий рівень свідомості властивий навіть тваринному світу, — а з погляду здатності розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв'язками з ними й з іншими людьми, заглиблюватись в себе, щоб досягти злагоди з собою, з метою усвідомлення сенсу власного буття.