Зміст і характер людського життя визначається способом людської діяльності, головними чинниками якого є засоби виробництва та спілкування.
Якщо тварина живе, існує в природі, то життя і діяльність людини відбувається в соціумі. Соціум — це соціальне оточення людини, сфера суспільного життя зі всіма його ознаками, особливостями, характеристиками.
Соціальними ознаками людини є (мал. 7):
§ людська свідомість
§ спосіб життя в соціумі
§ спосіб діяльності
§ специфіка потреб
Свідомість. Людська свідомість має діяльний суспільний характер. Про людський характер життєдіяльності можна говорити з того моменту, коли людиноподібна істота виготовила перше знаряддя праці. Саме з цього почалася розбудова людиною власного світу — соціального.
Соціальне і біологічне існують у нерозривній єдності, саме вони утворюють соціальну істоту на ім’я Людина. Природне функціонування її організму соціально зумовлене, залежить від тих умов, в яких вона живе і які нею ж створені шляхом перетворення навколишнього середовища.
Людина являє собою цілісну єдність біологічного, соціального і психічного рівня. При цьому людський індивід — це не проста арифметична сума біологічного, психічного і соціального, а їх інтегральна єдність, яка є основою до виникнення нового якісного ступеня — особистості.
Особистість — це міра цілісності людини, що включає в себе усю множину взаємопов'язаних характеристик і елементів. Головною підсумковою властивістю особистості виступає світогляд. Особливим компонентом особистості є її моральність.