Усі аналізатори завдяки своїй однотипній будові мають такі загальні психофізіологічні властивості:
è надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників
è наявність межі чутливості
è спроможність до адаптації
è спроможність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника.
Чутливість аналізаторів надзвичайно висока, близька до теоретичної межі, засобами сучасної техніки такий рівень чутливості поки що не досягнути не вдалося.
Абсолютна межа чутливості має верхній та нижній рівні. Нижня абсолютна межа чутливості — це мінімальна величина подразника, що викликає реакцію аналізатора. Верхня абсолютна межа — максимально допустима величина подразника, що не викликає в людини больових відчуттів.
Диференційна чутливість визначається найменшою величиною зміни подразника, яка дає можливість відчути цю зміну.
Спроможність до адаптації — це можливість пристосовувати рівень своєї чутливості до подразників. При високих інтенсивностях подразників чутливість знижується і, навпаки, при низьких - підвищується.
Спроможність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника полягає в тому, що людина має «інерцію» відчуттів. Тривалість подовженої дії відчутті сильно залежить від інтенсивності подразника.