Значення нервової системи в життєдіяльності людини

 

Людина як жива істота має дві найхарактерніші складові: організм і психіку.

Психіка — це властивість нервової системи.

Нервова система — це сукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого.

Основні функції нервової системи показані на мал. 12.

Нервова система має дві складові: центральну і вегетативну.

Центральна нервова система керує відносинами людини із зовнішнім світом. Вона включає: головний мозок та спинний мозок.

Головний мозок людини— найдосконаліший орган живої природи. Він містить 20млрд клітин і 300млрд міжклітинних з'єднань. Головний мозок керує діяльністю всього організму людини, це центр системи мислення, волі і почуттів. Середня його вага — 1360 г.

Суттєву роль відіграють великі півкулі, які мають функціональну асиметрію. На поверхні великих півкуль знаходиться кий шар сірої речовини, яка переважно складається з нервових клітин. Це кора головного мозку. Кожна ділянка головного мозку є відповідальною за діяльність якогось органу або системи.

Встановлено, що функція лівої півкулі — оперування вербально-знаковоюінформацією, читання, рахунок, а функція правої півкулі— оперування образами, орієнтування у просторі, розпізнавання складних предметів, продукування сновидінь.

Для лівопівкульно мислячих (логічний тип) людей характерна оптимістичність та самостійність. Вони легко вступають у контакт з іншими людьми, в роботі вони більше покладаються на розрахунки, ніж на інтуїцію, інформації з офіційних джерел довіряють більше, ніж власним враженням. Ці люди краще працюють там, де є потреба в логічному мисленні: викладачем, конструктором, організатором виробництва, програмістом, пілотом, водієм тощо.

Правопівкульно мислячі (художній тип) люди більше покладаються на власні почуття, ніж на логічний аналіз подій, що не завжди приносить користь справі. Ці люди можуть продуктивно працювати навіть у несприятливих умовах (шум, розмови, гуркіт), їх чекає успіх у галузях діяльності, де переважає образне мислення (художник, актор, архітектор, лікар, вихователь тощо).

Якщо у людей однаково виявляються обидва типи мислення, то відкривається широкий спектр діяльності: поєднання послідовності у роботі і, водночас, образне, цілісне, швидке сприйняття подій, ретельне обміркування своїх вчинків, особливо в екстремальних ситуаціях.

На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення не­сподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію — стрес.

Вегетативна нервова система регулює діяльність внутрішніх органів і пов'язана з центральною системою.

Поведінка людини дає певне уявлення про інформацію, яку вона отримала зовні за допомогою органів чуття. Залежно від подразника, відбувається адекватна дія організму — рефлекс. Рефлекси можуть бути двох видів — безумовні і умовні.

& Безумовний рефлекс — це стереотип поведінки, який сформувався в процесі всієї попередньої історії розвитку людей і передається спадково.

& Умовний рефлекс — це поведінка, яку набувають у результаті навчання або у разі дій, які часто повторюються, особливо якщо послідовність їх виконання довго залишається незмінною. Це дозволяє виконувати ці дії майже автоматично. Такі дії називають динамічним стереотипом.

Однією з фундаментальних властивостей центральної нервової системи є її здатність створювати осередки гальмування і осередки активності (домінанти). Здатність до довготривалої активної праці і протидії втомі залежить від індивідуальної витривалості нервової системи, тобто від її сили.

Від сили нервової системи залежить також

· здатність до екстреної мобілізації в аварійній ситуації;

· здатність успішно діяти, не зважаючи на відволікаючі фактори.

Від нервової системи залежить така важлива якість безпеки, як здатність до переключення уваги і до швидкого реагування на небезпечні сигнали.

Мала рухливість при розумовій роботі й одноманітність при фізичній праці призводять до стомлення нервової системи. Стомлення послаблює її регулюючу функцію і може спровокувати виникнення хвороб: серцево-судинних, шлунково-кишкових, шкірних тощо.

Найбільш сприятливі умови для нормальної діяльності нервової системи створюються при правильному чергуванні праці, активного відпочинку і сну.