Здібності

& Здібності — це психофізіологічні властивості людини, які характеризують рівень розвитку функцій відображення існуючого світу і регуляції поведінки.

До цих властивостей слід віднести такі:

è відчуття,

è сприйняття,

è пам'ять,

è мислення,

è психомоторика,

è увага.

Особливі здібності, які виявляються в творчому розв'язанні завдань, називаються талантом, а людей, яким вони притаманні — талановитими. Найвищий ступінь у розвитку здібностей — геніальність.

Розвиток здібностей залежить від задатків – природного потенціалу людини. Індивідуальна своєрідність задатків кожної людини характеризує здатність людини до розвитку певних здібностей.

& Задатки – це природні можливості розвитку здібностей індивідууму.

Задатки розвиваються у процесі виховання, навчання та практичної діяльності.

 

& Відчуття— це відображення властивостей предметів, що виникають у людини при безпосередній дії їх на органи чуття.

Відчуття має рефлекторний характер, його основою є нервовий процес, що стимулюється дією того чи іншого подразника на відповідний аналізатор (орган чуття).

II

& Сприйняття— це відображення у свідомості людини цілісних образів предметів при їхній безпосередній дії на органи чуття.

Цей процес залежить не тільки від органів чуття, а й від настрою, очікувань, життєвого досвіду людини. Інформація, яку сприймає людина, накладається на ту, яка в неї вже є.

Сприйняття поділяються на види за кількома ознаками:

· за провідним аналізатором (зорове, слухове, дотикове тощо);

· за формою існування матерії (простір, час, рух);

· за активністю (сприйняття мимоволі і навмисне).

Основою сприйняття є синтетична діяльність усієї кори головного мозку.

За допомогою саме сприйняття (відчуття ту грає первинну, стартову роль) людина спроможна своєчасно виявити небезпечну ситуацію і адекватно реагувати на неї.

Якщо сприйняття — це початковий етап пізнавального процесу, відображення об'єктивної реальності, що діє на органи чуття в даний час, то пам'ять — це відображення реальності, що діяла в минулому.

& Пам'ять— це здатність людини фіксувати, зберігати і відтворю вати інформацію, досвід (знання, навички, вміння, звички).

Людська пам'ять утримує різні види інформації, відповідним чином розрізняються і види і форми пам’яті (мал. 15).

Генетична пам'ять зберігає інформацію, накопичену в процесі еволюції. Вона виявляється безумовними рефлексами та інстинктами і передається спадково.

Набута пам'ять зберігає інформацію, яку людина засвоює в процесі життя. Вона реалізується в умовних рефлексах, вищих формах нервової

Види і форми пам'яті	Þ генетична
Þ набута
Þ рухова
Þ зорова
Þ слухова
Þ емоційна
Þ символічна
· словесна
· логічна
Þпрофесійна
Мал. 15 Види пам’яті людини

діяльності. Розрізняють такі види набутої пам'яті: рухову, образну, емоційну і символічну (словесну та логічну).

Рухова пам'ять — це пам'ять на позу, положення тіла, професійні та спортивні навички, життєві звички.

Зорова та слухова пам'ять є образною пам'яттю, коли інформація сприймається і фіксується через відповідні органи чуття.

Емоційна пам'ять визначає відтворення певних емоцій при повторному впливі тієї ситуації, в якій цей емоційний стан виник уперше.

Символічна пам'ять поділяється на словесну і логічну. Словесна пам’ять формується слідом за образною. Характерна її риса — точність відтворення. Особливості логічної пам’яті виявляються у запам’ятовуванні лише смислу тексту.

Професійна пам'ять визначає стійке накопичення знань, навичок, умінь, звичок, образів, емоцій, які пов’язані з професійною діяльністю людини.

Обсяг пам'яті практично не має обмежень. так само як і час збереження в ній інформації.

На розвиток якості пам'яті впливають її фізичний і психічний стан людини, тренованість, професія, вік. Пам'ять погіршується з віком. До 20-25 років пам'ять покращується і до 30-40 років залишається на тому ж рівні. Потім здатність запам'ятовувати й згадувати поступово йде на спад. Професійна пам'ять зберігається і в похилому віці.

& Мислення— це найвища форма відображення реальності та свідомої діяльності людини, що направлена на абстрактне узагальнене пізнання суті і взаємозв'язків явищ навколишнього світу.

Мислення дозволяє людині успішно вирішувати завдання будь-якої складності, що їх ставить життя. Вся розумова діяльність (судження, умовиводи, розуміння, формування понять) складається з таких розумових операцій: *аналіз, *синтез, *порівняння, *узагальнення, *абстракція і *конкретизація.

4 Аналіз— це мислений поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.

4 Синтез — мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.

4 Порівняння– це встановлення такого співвідношення між предметами, при якому один із них має перевагу перед іншими за якоюсь ознакою.

4 Узагальнення — виділення на підставі порівняння головного, загального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об'єкта.

4 Абстракція — виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ або понять в окремий предмет для подальшого дослідження.

4 Конкретизація — перехід від загального до часткового, зв'язок теорії з практикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду.

Для забезпечення надійності та безпеки в складних ситуаціях вирішальну роль відіграють такі риси мислення, як винахідливість, кмітливість, швидкість прийняття рішення, критичність, розсудливість.

 

Психомоторні здібності характеризуються діями, спрямованими на досягнення елементарної мети одним або декількома рухами.

Психомоторні здібності впливають на безпеку діяльності людини, особливо пов'язаної з виробництвом в умовах автоматизації та механізації. При цьому велике значення мають такі ознаки рухів та реакцій: швидкість реакцій, швидкість руху, точність рухів, координованість, темп рухів, ритми рухів (періодичність), надійність.

 

& Увага— це спрямованість та зосередженість свідомості на конкретних об'єктах або явищах.

Розвиток уваги сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності.

До основних функцій уваги належать вибір впливів, регулювання і контроль діяльності доти, доки не буде досягнуто її мети. Увагу характеризують концентрація, стійкість, розподіл, переключення, обсяг.

4 Концентрація уваги — це стан свідомості, необхідний для того, щоб включитися в діяльність, зосередитися на завданні.

4 Стійкість уваги — це тривалість привертання уваги до одного й того самого об'єкта або завдання. Психологічні особливості пересічної людини такі, що тривалість мимовільної уваги, тобто здатність зосередження уваги на предметі без додаткових вольових зусиль, всього 2-3 секунди. Більш тривала зосередженість потребує вольових зусиль, проте такий тип уваги (довільна увага) послабляється також десь через 15 хв. напруженої праці.

4 Розподіл уваги — це здатність людини одночасно концентрувати увагу на декількох об'єктах, що дає можливість виконувати одразу декілька дій.

4 Переключення уваги — це зворотний бік розподілу уваги. Воно вимірюється швидкістю переходу від одного виду діяльності до іншого. Погане переключення уваги призводить до неуважності.

4 Обсяг уваги — це кількість предметів або явищ, що їх людина утримує одночасно в своїй свідомості.

За всіх обставин людина повинна постійно розвивати свою увагу - це передумова ефективної життєдіяльності та безпеки людини.