Характеристики електромагнітних випромінювань
| Вид випромінювання | Спектр (довжина хвилі) випромінювання | Ступінь впливу на БЖД |
| Гамма-випромінювання | l£1´10-7мм | Смертельно небезпечне для живих організмів. |
| Рентгенівське | l=1´10-7...3,5´10-4мм | Небезпечне при тривалому впливі. Викликає фізіологічні зміни. |
| Ультрафіолетове | l=3,5´10-4...4´10-4мм | Небезпечне УФІ-6. Приводить до хімічних змін у клітині (мутації, смерть). |
| Видиме світло | lфіолет=4´10-4мм lчерв=7,4´10-4мм | Небезпечний для чутливих елементів очей. |
| Інфрачервоне випромінювання | l=7,4´10-4...4,2´10-2мм | Можливі опіки різного ступеню, теплові удари. |
| Мікрохвильове випромінювання | l=4,2´10-2... 1´10-1 мм | Порушення біоритмів. Виникнення іонізаційних струмів. |
| Радіохвильове випромінювання | l³1´10-4 мм | Можлива гіпертонія, підвищена втомлюваність, погіршення зору та інші негативні наслідки. |
Тема 7. Техногенна безпека.
Безпека людини, її життя і здоров'я Конституцією України визнано найвищою соціальною цінністю. Кожний громадянин України має конституційне право на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Ці невід'ємні конституційні права і свободи людини є об'єктами національної безпеки України.
Глобальний розвиток людської цивілізації, крім позитивних надбань, породив чисельні загрози життєво важливим інтересам людини, суспільства і держави. Значне місце серед цих загроз займають техногенно-природні небезпеки.
Потужний промисловий розвиток, характерний для України в XX столітті, призвів до техногенної перевантаженості території України, і, як наслідок, до зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій.
В умовах перехідної економіки посилилось нераціональне використання природних ресурсів. Впровадження природоохоронних заходів відстає від темпів використання ресурсів, що призводить до негативного дисбалансу в природних екосистемах.
Значний вплив на природне середовище України має Чорнобильська катастрофа. Її негативні соціально-екологічні наслідки суттєво впливають на соціально-економічний стан країни.
Водні ресурси країни знаходяться під впливом глобальних кліматичних змін. Залишається низькою якості питної води, загострюється проблема підтримання технічного стану гідротехнічних споруд.
В спадок від військово-промислового комплексу Радянського Союзу Україні дісталася велика кількість застарілої військової техніки, озброєння, вибухових речовин, що несе потенційну загрозу.
Тривалий розвиток промисловості призвів до накопичення токсичних екологічно небезпечних відходів.
Економічні проблеми призвели до критичного стану основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення. Особливо гострою є проблема підтримання в належному технічному стані ядерних об'єктів на території України.
Загальнополітичний курс України на побудову демократичного, відкритого суспільства сприяв, як побічний ефект, поширенню деяких негативних процесів. До них слід віднести:
§ спроби ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій і речовин, трансгенних рослин, збудників хвороб людей, тварин, рослин,
§ поширення міжнародного тероризму;
§ загрози використання з терористичною метою небезпечних об'єктів на території України,
§ можливість незаконного ввезення в країну зброї, боєприпасів, вибухових речовин і засобів масового ураження, радіоактивних і наркотичних засобів тощо.
Загрози техногенно-природної сфери підсилюються, зокрема, демографічною кризою, істотним скороченням внутрішнього валового продукту, зниженням інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скороченням наукових досліджень на стратегічно важливих напрямах розвитку, структурними деформаціями в економіці і так далі.
Характер і масштаб природно-техногенних загроз національній безпеці України вимагає, щоби завдання захисту населення, об'єктів економіки, національного надбання вирішувалися на державному рівні.
Інтенсивний розвиток науки, прискорений науково-технічний прогрес обіцяли вирішення глобальних проблем людства – надійне забезпечення теплом і енергією, продовольством и житлом, медичне обслуговування, освіта, збереження довкілля, забезпечення особистої, колективної и національної безпеки.
Атомна енергія, космічна техніка, електроніка, комп’ютери, глобальні комунікаційні та інформаційні системи, біотехнології і генна інженерія давали надії на суттєвий розвиток природно-техногенної сфери в інтересах людини. Однак перша і друга світові війни (із застосуванням хімічної, бактеріологічної, атомної зброї масового знищення), локальні і регіональні конфлікти, масштабні катастрофи на ядерних і хімічних об’єктах, на транспортних і технологічних комплексах, в сполученні з руйнівними стихійними лихами забрали десятки мільйонів людських життів, вивели з господарського ладу величезні території, які можна порівняти з територіями великих держав.
Виявляється, що розвиток сучасної цивілізації стримують дві такі найбільш небезпечні тенденції:
Ø щорічне зростання на 3-10% імовірності виникнення та розвитку аварійних і катастрофічних ситуацій
Ø одночасне щорічне збільшення на 2-6% збитків від аварій и катастроф.
Ці тенденції здатні звести нанівець можливості економічного відродження нашої країни, адже вони „врівноважують” щонайменше 3-5% щорічного приросту валового національного продукту.
Люди усвідомили, що зараз неможливо змиритися з наявною тенденцією динамічного зростання негативних наслідків вказаних вище катастрофічних процесів в техногеній і природній сфері.
Необхідно забезпечити техногенну безпеку, тобто знизити ризики техногенних аварій и катастроф при збереженні рівня або навіть при прискореному розвитку техногенної сфери.
В XXI столітті нам всім прийдеться ризикувати, але ризикувати усвідомлено.
Якщо прискорений розвиток техногенної сфери був основною метою людської діяльності в XX сторіччі, то зараз в XXI сторіччі приоритетною задачею безумовно стає зменшення ризиків і збитків для людини суспільства, держави і всієї людської цивілізації при регульованих і керованих процесах в техносфері.
Особливістю пострадянського періоду розвитку української держави на рубежі століть виявились величезні темпи втрати технологічної безпеки;
· загальне зниження внутрішнього валового продукту понад 50%;
· зниження об’ємів виробництва на 70-90%, причому в найбільш важливих галузях, які забезпечують цю саму техногенну і технологічну безпеку (машинобудування, військово-промисловий комплекс, енергетика, гірництво, транспорт, легка і харчова промисловість).
Зараз необхідно надолужувати згаяне. Для забезпечення технологічної безпеки в вищевказаних галузях економіки темпи росту в цих галузях повинні становити щонайменше 10-15%.
З чого доведеться почати?
В першу чергу, нагально потрібен розвиток фундаментальних основ теорії безпеки техногенної сфери (фізики, хімії і механіки катастроф, сценарного аналізу аварійних ситуацій, принципів захисту від аварій і катастроф, методів діагностики і моніторингу аварійних ситуацій тощо).
По-друге, необхідно провести дослідження людського фактора як одного з основних джерел техногенної загрози.
По-третє, необхідно здійснити перехід до нових економічних механізмів регулювання техногенної безпеки (декларування безпеки, планування і страхування ризиків, оцінка заходів по зниженню ризиків тощо).
Необхідним є досягнення нового, більш високого рівня безпеки в галузях господарства, які мають велике значення ризику.
Усвідомлення потенційних небезпек дає підстави виділити найважливіші об’єкти техносфери, для котрих першочергово повинні вирішуватися проблеми зниження ризиків. Ось перелік цих об’єктів:
Ø зброя масового знищення (ядерна, хімічна, бактеріологічна) і високоточна зброя, великі склади звичайної зброї;
Ø атомні реактори (стаціонарні, енергетичні, дослідницькі та термоядерні установки);
Ø ракетно-космічні комплекси;
Ø хімічні і біотехнологічні комплекси с великими запасами токсичних речовин;
Ø гідроенергетичні та теплоенергетичні комплекси;
Ø транспортні комплекси;
Ø магістральні газо-, нафто-, продуктопроводи;
Ø унікальні інженерні споруди (греблі, дамби, мости, транспортні галереї);
Ø гірничовидобувні комплекси і хвостосховища;
Ø потужні машинобудівні комплекси;
Ø системи зв’язку, управління та оповіщення.
Ці комплекси, з одного боку, утворюють основу життєдіяльності, а з іншого боку – є загрозою глобального знищення всього живого на Землі. Саме вони повинні стати предметом першочергової уваги всіх ланок державного управління техногенною безпекою. Вкрай необхідно вирішити проблему „катастрофи і суспільства”, знизивши ризики аварій и катастроф до прийнятних рівнів і забезпечивши умови управління ризиками. Таке рішення буде непростим, не дешевим, але, безперечно, важливим і єдино вірним.