& Атмосфера — це газова оболонка Землі.
За різними параметрами атмосферу Землі розділяють на такі шари (мал. 3):
тропосфера - до 9—18км,
стратосфера - до 50—55 км,
мезосфера - (80—90 км),
термосфера - вище 90 км до 800—1000 км),
екзосфера - вище 800—1000 км.
З висотою температура атмосферного повітря змінюється. На висоті 8—10 км температура становить мінус 40—50оС, а на висоті 60—70 км знаходиться повітряний шар з температурою близько 0оС. Причини виникнення цього теплого шару атмосфери пояснюються явищем поглинання молекулами озону і кисню ультрафіолетового випромінювання Сонця.
Саме це обумовлює озоновий захист від жорсткого для живих організмів ультрафіолетового випромінювання Сонця. Сонячне випромінювання, яке доходить до земної поверхні, має зовсім безпечні границі, а майже всі ультрафіолетові промені з поглинаються у озоновому шарі атмосфери - озоносфері.
У придонних шарах атмосфери, особливо в атмосфері міст, склад повітря змінюється.
Озоносфера приблизно збігається зі стратосферою і має максимальну концентрацію озону на висоті 20—25 км. Основна маса озону сконцентрована на висотах 10—15 км, але озон присутній також у приземному шарі повітря і на висотах 50—80 км, де відбуваються основні процеси природного утворення і руйнування озону.
Атмосферне повітря слід розглядати як один з найважливіших природних ресурсів.
До складу атмосфери входять:
азот — 78%,
кисень — біля 21%,
аргон — до 1%.
вуглекислий газ, неон,
гелій і всі інші гази – трохи більше 0,04%.
Атмосферний кисеньО2, необхідний для дихання людей, тварин, переважної більшості рослин і мікроорганізмів.
Основне джерело підтримання існуючої концентрації атмосферного кисню — це фотосинтез зелених рослин. Підраховано, що рослини щорічно виділяють в атмосферу понад 70 млрд. т кисню. Близько 80% всього кисню в атмосферу постачає морський фітопланктон, і лише 20% виробляє наземна рослинність.
Важливою складовою атмосфери є вуглекислий газ.
Вуглекислий газ — обов'язковий компонент фотосинтезу рослин. Він надходить в атмосферу внаслідок розпаду органічних речовин, дихання живих організмів, антропогенної діяльності, вулканічної діяльності, а витрачається на фотосинтез рослин.
Ще 100 років тому вміст вуглекислого газу в повітрі був 0,0298%, а тепер — 0,0318%, а в міському повітрі він ще вищий. Щодо причин збільшення вмісту вуглекислого газу в атмосфері висуваються різні гіпотези. Одні вважають головною причиною антропогенну діяльність, зокрема, стрімкий розвиток традиційної енергетики та промисловості. Інші доводять, що це є наслідком циклічних змін глобальних процесів, що відбуваються в біосфері, атмосфері та у світовому океані. Потужність цих процесів на багато порядків більша, ніж потужність всієї світової енергетики. Наприклад, за рік всі рослини поглинають близько 100 млрд. тонн вуглекислого газу, це становить 6% всього його вмісту в атмосфері. Але найбільше цього газу міститься не в атмосфері, а в водах світового океану: тут його розчинено в 100 разів більше, ніж є в усій атмосфері. В той же час антропогенні викиди вуглекислого газу в атмосферу становлять десь 3 млрд. тонн на рік.
Істина, як завжди, знаходиться десь посередині. На збільшення вмісту вуглекислого газу в атмосфері впливає ціла множина факторів, антропогенна складова цих процесів є суттєвою і нехтувати нею не можна.
Головним негативним наслідком збільшення вмісту вуглекислого газу в атмосфері є так званий парниковий ефект – зменшення випромінювання теплової енергії з поверхні землі в космічний простір, внаслідок чого спостерігається глобальне потеплення клімату на Землі, що може негативно відобразитися на розвитку біосфери загалом і процесах життєдіяльності людини зокрема.
З основних компонентів атмосфери найбільше змінюється вміст у повітрі водяної пари.
Водяна пара — це джерело утворення хмар, туманів, опадів. Атмосфера регулює теплообмін Землі з космічним простором. Водяна пара разом з вуглекислим газом захищають земну поверхню від надмірного охолодження, підсилюючи парниковий ефект: якби не було цих складових атмосфери, то середня температура поверхні земної кулі була б не +15°С, а —23°С.
& Клімат — це багаторічний режим погоди, властивий тій чи іншій місцевості.
Кліматичні умови Землі створюються внаслідок процесів теплообміну, вологообміну і загальної циркуляції атмосфери. Клімат характеризується середніми показниками температури, вологості повітря, рівнем опадів, атмосферного тиску, напрямками вітрів тощо.
Умови життєдіяльності в природному середовищі в межах природних змін його параметрів називаються нормальними умовами.
Стан атмосфери в даному місці в певний момент або за обмежений проміжок часу характеризує погоду. Зміни погоди викликають відповідні реакції в організмі людини, об’єктивними показниками цих процесів є параметри фізіологічного стану людини, а суб’єктивним проявом - її самопочуття.