Усі нові моделі дизелів мають нерозділені камери згоряння. Для нових моделей
характерний осесиметричний процес сумішоутворення, 4-клапанний газорозподіл, турбонаддув
(часто керований) із проміжним охолодженням повітря. Типовими рисами паливних систем
стали високий тиск впорскування і можливість гнучкого керування.
Дизелі для вантажних автомобілів мають помірну частоту обертання на номінальному
режимі (1900ч2100 хв-1). У високооборотних дизелях легкових автомобілів (4500 хв-1і більш)
для зменшення шуму здійснюють попереднє впорскування малих доз палива (1,5ч3 мм3/цикл).
Ведуться роботи зі створення системи, яка забезпечує багаторазове впорскування з оптимально
підібраними інтервалами, що забезпечує значне зниження викидів твердих часток.
Удосконалюються форми камери згоряння вантажних автомобілів. У конструкціях
минулих років використовувалися зміщені щодо осі циліндра розпилювачі, через які
впорскувалися 5-6 струменів і застосовувалися досить глибокі камери згоряння порівняно
невеликого діаметра. В даний час розпилювачі розташовані на осі неглибоких камер згоряння
великого діаметра і впорскують до 8 струменів. Така організація сумішоутворення забезпечує
однакові умови згоряння для всієї порції палива, що впорскується, і сприяє зниженню викидів
твердих часток і інших продуктів неповного згоряння.
У дизелях легкових автомобілів застосовуються камери згоряння зі звуженою
горловиною, відносний діаметр якої близький до 0,5. Аналіз результатів випробувань показав,
що найбільш оптимальною є камера з застосуванням тангенціальних і гвинтових впускних
каналів з досить інтенсивним обертанням заряду щодо осі циліндра. При витисненні заряду з
надпоршневого простору під горловиною створюється вторинний вихор. Струмені подаються в
зони підвищеної турбулентності під горловиною камери згоряння. Тиск впорскування – від 130
до 160 МПа.
В обох типах дизелів розміри камери згоряння, щільність заряду в циліндрі, діаметр
силових отворів тиску і характер впорскування (а нерідко й інтенсивність вихрового руху
заряду) оптимізуються таким чином, щоб рідке паливо не лягало на стінки камери.
Для виконання норм по шкідливих викидах Євро-4 і Євро-5 намітилися два основних
методи рішення проблеми.
Перший з них передбачає застосування керованих паливних систем, що забезпечують
високий тиск впорскування (до 200 МПа і більш), дрібне розпилювання палива,
сумішоутворення, при якому мінімізуються викиди твердих часток. Крім того, на випуску
використовуються нейтралізатори, що активно відновлюють оксиди азоту. Реалізацію першого
методу можуть забезпечувати паливні системи наступних типів: насос-форсунки з механічним
приводом і дозуванням палива за допомогою електромагнітних (ЕМ) клапанів; акумуляторні
паливні системи (АПС) з електрогідравлічними насос-форсунками; акумуляторні паливні
системи з механічним приводом плунжера, акумулятором, розташованим у насос-форсунці, і
двома ЕМ клапанами, один із яких керує величиною ходу плунжера до початку перепуску
палива (і тиском в акумуляторі), а другий – підйомом голки розпилювача.
Другий метод передбачає застосування керованих паливних систем, що забезпечують
помірно високі тиски впорскування (130ч160 МПа) і відрізняються менш інтенсивним процесом
сумішоутворення і тепловиділення. У таких системах також здійснюється рециркуляція частини
випускних газів і затримка початку впорскування, забезпечується "м'який" процес (попереднє і
східчасте впорскування). У випускних трактах передбачається використання фільтрів твердих
часток і окисних нейтралізаторів. У цьому випадку найчастіше для впорскування палива
застосовуються секційні насоси, що розташовані поблизу циліндрів і тому з'єднані з форсунками
короткими паливопроводами. Дозування здійснюється за допомогою ЕМ клапанів, широке
поширення одержали АПС із електрогідравлічними форсунками.