Пуск ДВЗ у зимових умовах

 

Зимовим періодом експлуатації називається такий, коли температура навколишнього

повітря встановлюється нижче +5°С. Низька температура повітря утрудняє пуск двигуна,

впливає на роботу всіх його систем і підтримку нормального теплового режиму. Значно

погіршується випаровуваність бензину і збільшується щільність повітря, що приводить до

збідніння пальної суміші і поганого її запалення при пуску карбюраторних двигунів. У дизелях

унаслідок підвищення в'язкості палива і зниження температури повітряного заряду у циліндрах

порушуються умови сумішоутворення і погіршується самозапалювання.

Підвищення в'язкості масла при низьких температурах повітря викликає різке збільшення

опору обертанню колінчастого вала, що утрудняє досягнення необхідної для пуску двигуна

частоти обертання вала. Зростання в'язкості масла зі зниженням температури приводить до того,

що його прокачування по магістралях утрудняється настільки, що це може привести до

виникнення сухого тертя. Тому у зимовий період необхідно застосовувати масла з низькою

в'язкістю.

Способи полегшення пуску двигунів наступні:

1. Підігрів повітря у впускному трубопроводі – у дизелях. Для підігріву холодного

повітря, що надходить у двигун, застосовують свічі підігріву повітря у дизелів робочим

об’ємом до 5 л (рис. 16.8) та електрофакельні свічі у дизелів з великим робочим об’ємом (рис.

 

16.9), які установлюють у впускних трубопроводах двигуна. Останні підігрівають повітря за

рахунок згоряння палива, яке подається на розпечену спіраль.

 

 

Рисунок 16.8. Свічі підігріву

повітря: а – типу СН150-А; б – фланцева;

1 – спіраль; 2 – стержень; 3 –

ущільнювальна шайба; 4 – корпус; 5 –

ізоляційна шайба; 6 – контактна гайка; 7

– ізоляційна втулка

 

Рисунок 16.9. Електрофакельна штифтова свіча:

1 – захисний екран; 2 – випарна сітка; 3, 7, 8 – гайки; 4 – випарник; 5 – фільтр; 6 –

паливний жиклер; 9 – ізоляційна шайба; 10 – ізоляційна втулка; 11 – нагрівач; 12 – корпус

 

 

2. Використання хімічних засобів (аерозолів), що гарантують запуск двигуна при

низьких температурах. Оскільки ці засоби представляють легкопарні рідини, їхнє запалення в

циліндрах може відбуватися навіть при відключеній системі запалювання. Аерозолі

розпилюються у патрубок повітряного фільтра або у впускний трубопровід безпосередньо перед

пуском. У вітчизняній практиці використовують рідини „Арктика” для бензинових ДВЗ і

„Холод-40” для дизелів. Основним компонентом у них є діетиловий ефір. Розпилювання

здійснюється у спеціальних пристроях (рис. 16.10).

 

 

 

 

Рисунок 16.10. Аерозольний пусковий прилад з

електромагнітним приводом:

1 – регулювальний гвинт; 2 – натискний

підп’ятник; 3 – складені дужки; 4 – вісь дужок; 5 –

кронштейн кріплення; 6 – емульсійна трубка; 7 –

електромагніт; 8 – сердечник; 9 – пластинчастий

клапан; 10 – трубопровід; 11 – форсунка; 12 –

гумовий ущільнювач; 13 – аерозольний балон

 

3. Нагрівання двигуна через систему охолодження. Для передпускової підготовки

бензинових двигунів потрібна вода, що нагріта до температури 75ч80°С. Заливати гарячу воду в

горловину радіатора необхідно так, щоб швидкість подачі її в систему охолодження складала

приблизно 5 л/хв. При цьому зливальні крани системи охолодження повинні бути відкриті, а

жалюзі радіатора закриті. Після того як із кранів витече 6ч8 літрів води, їх перекривають і

заповнюють усю систему охолодження гарячою водою і пускають двигун із застосуванням

пускової рідини.

4. Заливання в двигун масла, нагрітого до температури 90ч120°С. Спосіб вимагає

зливання масла після завершення роботи і зупинки двигуна.

5. Підвищення температури масла шляхом підігріву картера двигуна спеціальним

підігрівником чи іншим способом (прийнявши міри пожежної безпеки). Інтенсивне нагрівання

піддона (особливо алюмінієвого) викликає місцевий перегрів нижніх шарів масла, термічне

руйнування присадок. Це приводить до прискорення старіння масла. Для нагрівання масла таким

чином найкраще користуватися пальниками з інфрачервоним випромінюванням.

6. Використання електричних підігрівників (рис. 16.11). Вони використовуються для

підігріву охолодної рідини, масла у системі змащення, палива системи живлення та електроліту

акумуляторних батарей. Їх можна використовувати не лише під час пуску, але й у період між

запусками ДВЗ.

 

 

Рисунок 16.11. Електричні підігрівники:

а – моторного масла; б – охолодної рідини; в – універсальний; 1 – ізолятор з клемою; 2 –

стержень; 3 – ніхромова спіраль; 4 – корпус; 5 – розпірне кільце; 6 – зовнішній електрод; 7 –

внутрішній електрод; 8, 12 – ізолятор; 9 – виводи; 10 – патрубки; 11 – прокладка; 13 –

нагрівальний елемент; 14 – теплообмінник

 

 

7. Використання передпусковихпідігрівників (16.3). Вони підігрівають картерне масло,

блок та головку блока, підшипники колінчастого вала. Індивідуальні передпускові підігрівники

розрізняються за типом теплоносія, палива та ступенем автоматизації робочого процесу.

На рис. 16.12 зображено передпусковий підігрівник дизеля КамАЗ. Утворення,

запалювання та згоряння паливоповітряної суміші здійснюється у знімній горілці котла. Суміш

запалюється свічею запалювання. Паливо подається насосом через форсунку, повітря –

вентилятором. Для забезпечення циркуляції рідини встановлено гідравлічний насос.

 

 

Рисунок 16.12. Схема підключення

підігрівника на дизелі:

1 – піддон ДВЗ; 2 – гідравлічний насос; 3 –

випускна труба; 4 – свіча запалювання; 5 –

горілка; 6 – форсунка; 7 – електромагнітний

паливний клапан; 8 – повітряний паливний

клапан; 9 – котел підігрівника; 10 – патрубок

підведення рідини від підігрівника до блоку

циліндрів; 11, 13 – патрубки відведення

рідини від блоку до підігрівника; 12 –

паливний фільтр тонкого очищення; 14 –

паливний бачок; 15 – паливопровід; 16 –

паливний насос з редукційним клапаном; 17

– електродвигун насосного агрегату; 18 –

вентилятор

 

Підігрівники-отоплювачі здійснюють, окрім передпускового підігріву, автоматичне

підтримання теплового стану ДВЗ як після його зупинки, так і при роботі. Рідинний підігрівник-

отоплювач (рис. 16.13) звичайно складається з двох частин: теплообмінника і горілки. Труби

теплообмінника утворюють сорочку, у якій циркулює охолодна рідина. Усередині

теплообмінника знаходиться жарова труба з завихрювачем газового потоку.

 

Рисунок 16.13. Конструкція рідинного підігрівника-отоплювача:

1 – джерело напруги; 2 – горілка; 3 – магнітний клапан; 4 – електроди свічі запалювання;

5 – форсунка; 6 – теплообмінник; 7 – жарова труба; 8 – індикатор полум’я; 9 – паливний насос;

10 – кінематична пара; 11 – вентилятор; 12 – електродвигун

 

 

8. Утеплення і нагрів акумуляторних батарей, що підвищує їхню працездатність (збільшує

значення пускового струму). У системах підігріву АКБ використовують позисторні нагрівачі

(рис. 16.14), які вбудовують у кожний акумуляторний елемент батареї.

 

 

Рисунок 16.14. Позисторний нагрівач для АКБ:

1 – контури акумуляторного елементу; 2 – призми на дні моноблоку; 3 – петля підвідного

проводу; 4, 6 – струмопідвідні пластини; 5 – позистор; 7 – корпус нагрівача; 8 – скоба; 9 –

електропроводи

 

9. Декомпресування двигуна (з'єднання внутрішніх порожнин циліндрів з атмосферою).

Використовується у тракторних дизелях. Принцип дії засновано на тому, що на період прогріву

перед пуском камери згоряння усіх циліндрів поєднують з атмосферою для зменшення тиску при

стисненні і, отже, опору прокручуванню вала.

10. У польових умовах для розігріву двигунів за допомогою гарячої води застосовуються

рухомі водомаслопідігрівникі та водомаслозаправники. Для роботи підігрівників

використовують пальне, на якому працює двигун.

У комплект сучасних дизельних передпускових підігрівників входять: казан підігрівника,

насосний агрегат, паливний бачок, електромагнітний клапан, електронагрівник палива, джерело

високої напруги й іскрова свіча, пульт керування.