(1822-1900 рр.)
Закінчивши зі срібною медаллю гімназію, він
поступив у Петербурзький технологічний інститут. За
блискучі успіхи в навчанні його ім'я занесли на
почесну Мармурову дошку. Нижегородська
Всеросійська виставка остаточно визначила тему
майбутніх занять юнака: конструкції двигунів. Ще
студентом він одержав від директора Путіловського
заводу запрошення працювати у його
конструкторському бюро. Тут Трінклер, ще будучи
Народився 12 січня 1822 р. у Бельгії (за іншим даними в
Люксембурзі). Заробляв на життя у Парижі офіціантом,
але його захоплення були спрямовані на винахідництво,
конструювання приладів й агрегатів. Йому прийшла
думка з'єднати пари бензину з повітрям і використати
цю суміш як рушійну силу при роботі двигуна. Саме ця
ідея виявилася вирішальною для подальшого розвитку
ДВЗ.
У 1857-1858 рр. винахідник зібрав свій двигун. Його
студентом,
створив
перший
нафтовий
потужність становила 1,5 к.с. при 1000 об/хв. КПД
безкомпресорний двигун високого тиску із
цього двигуна був всього 4%. Він працював на
запаленням від стиску. Потужність досягла 10 кам'яновугільному газі у двотактному режимі. За
кінських сил. Його Трінклер забезпечив оригінальним
пристроєм — "распыливающим поршеньком", чию
камеру зробили частиною камери стиску, що
обслуговує весь двигун. Поршенек дозволяв
змішувати повітря в камері згоряння й распилену
нафту. При цьому Трінклер принципово змінив
форсунку, відчого двигуни його й Дизеля стали
істотно розрізнятися. У 1905 р. двигун був
випущений на ринок і запатентований в 12 країнах.
Перейшовши на роботу в ганноверську фірму "Брати
Кертинг", він при участі інженера Літценмайера
створив 4-тактний "Трінклер-мотор", що був
запущений цією фірмою у продаж. Тут уперше
з'явився цикл змішаного згоряння (з підведенням
теплоти спочатку за ізохорним, а потім за ізобарним
процесом). Німеччина видала патент на цей винахід у
1901 р., а Росія — лише через три роки. Через
традиційну неуважність до винахідницьких заслуг
росіян пріоритет у розробці такого циклу надовго
закріпився за французьким інженером Сабате, хоча
він подав аналогічну патентну заявку лише в 1908 р.
Надалі Трінклер трудився над конструкціями
двотактних двигунів, працюючи на Сормовському
заводі в Нижньому Новгороді.
На рахунку Г.В.Трінклера більше п'ятдесяти
наукових праць і винаходів. В 30-і роки без захисту
дисертації йому надається вчений ступінь доктора
технічних наук.
В 1934-1951 рр. завідував кафедрою двигунів
внутрішнього згоряння Горківського інституту
інженерів водного транспорту. В 1956 р. він був
нагороджений орденом Трудового Червоного
Прапора.
Помер Г.В.Трінклер у 1957 р.
компонуванням двигун Ленуара був подібний
горизонтальній паровій машині подвійної дії: робочий
процес протікав у циліндрі по обидва боки поршня.
Проходячи півходу, поршень всмоктував газоповітряну
суміш. Потім вона підпалювалася електричною іскрою,
і результуючий вибух на остатку ходу поршня робив
корисну роботу. Те ж саме відбувалося й по інший бік
поршня.
У січні 1860 р. він одержав патент на власний двигун
внутрішнього згоряння. Втім, називати цей двигун
винаходом тільки Ленуара було б не зовсім правильно.
Конструкція увібрала в себе багато чого з того, що було
створено раніше іншими винахідниками. І сам
винахідник не робив із цього секрету. У рекламному
проспекті на свій двигун він писав у 1864 р.: "Машина
Ленуара використовує поршень, подібний до патенту
Стріта, циліндри двосторонньої дії, як у двигуна
Лебона, запалювання електричною іскрою, як у машини
де Ріваца; вона приводиться в дію газовим паливом
подібно конструкції Гершкіна-Хазарда, причому задум
розподілу... запозичено у Тальбо. Однак двигун
Ленуара засмоктує газ і повітря в простір між поршнем
і циліндром без застосування завжди небезпечного
попереднього змішування, що вимагає використання
насоса – і це, властиво, є предметом патентного
захисту..."
І все-таки заслуга Ленуара як одного з винахідників
двигуна внутрішнього згоряння очевидна. Двигун мав
великий комерційний успіх. Свого заводу у
винахідника не було, і його двигун стали робити
французькі фірми "Маріноні", "Лефевр" й "Готьє". Було
побудовано близько 500 двигунів Ленуара. З інших
його винаходів найбільш відомий залізничний
телеграф. Ленуар помер 4 серпня 1900 р.