Підшипники колінчастого вала

 

В основному у сучасних ДВЗ використовують підшипники ковзання, у важких ДВЗ

можуть використовуватися й підшипники кочення (у якості корінних, при цьому колінчастий вал

є збірної конструкції).

Вимоги до підшипників ковзання:

- висока твердість поверхні вала при м’якому матеріалі підшипника;

- високі антифрикційні властивості матеріалу підшипника;

- високі міцність на утомлення і корозійна стійкість поверхні підшипника;

- висока чистота поверхні деталей, низький коефіцієнт тертя, гарне відведення тепла від

підшипника;

- відсутність перекосів осей вала і підшипника, правильна геометрична форма деталей;

- малий гарантований зазор у підшипнику.

У якості корінних і шатунних підшипників ковзання використовують рознімні

тонкостінні вкладиші (рис. 7.57) товщиною 1,0ч2,5 мм.

Вкладиші виготовляють зі сталевої стрічки з нанесенням шару антифрикційного сплаву.

Антифрикційним сплавом можуть виступати алюмінієві сплави з вмістом олова, свинцю,

кремнію, алюмінієві сплави з кадмієм та нікелем, алюмінієві сплави з цинком та свинцем,

свинцево-олов’янисті бронзи.

У якості основного покриття виступає олов’янисто-свинцеві сплави (бабіти), який

наноситься на антифрикційний сплав через підшар нікелю. Іноді поверх бабіту для прискорення

прироблення наносять шар олова.

На корінних вкладишах для забезпечення змащення виконують канавки (рис. 7.62).

Раніше на ДВЗ обидва вкладиші однієї шийки робилися з канавками, зараз існує тенденція

використання нижніх вкладишів без канавки (через їх більше навантаження) (рис. 7.62,б).

Для того, щоб вкладиші не провертались у опорах, на їх зовнішній поверхні виконують

замки (вусики) – один (рис. 7.57) або, рідше, два (рис. 7.59).

Іноді (у опозитних ДВЗ (1.43)) вкладиші установлюють тільки у середній опорі вала. У

крайніх опорах підшипниками виступають втулки з алюмінієвого сплаву, які фіксують

штифтами або замками (рис. 7.60).

 

 

 

Рисунок 7.57. Вкладиш підшипника колінчастого вала

 

Рисунок 7.58. Типові конструкції вкладишів підшипників:

а – двошарові, б – тришарові, в – чотиришарові, г – п’ятишарові; 1 – сталева основа (від

0,9 мм), 2 – основний матеріал – антифрикційний сплав (0,25ч0,5 мм), 3 – підшар (0,001 мм), 4 –

основне покриття (0,02ч0,04 мм), 5 – додаткове покриття (олово) (0,003ч0,005 мм)

 

 

 

Рисунок 7.59. Вкладиш з двома замками

 

 

Рисунок 7.60. Втулки корінних підшипників та їх фіксація

 

 

Фіксація колінчастого вала від осьового зміщення здійснюється трьома способами:

 

 

- упорними фланцевими вкладишами (рис. 7.61,а, 7.62). Їх установлюють, як правило,

лише у середню корінну опору вала;

- упорними напівкільцями (рис. 7.61,б, 7.63);

- упорним шарикопідшипником (рис. 7.61,в).

 

Рисунок 7.61. Фіксація колінчастого вала в осьовому напрямку:

а – фланцевим підшипником, б – упорними напівкільцями, в – упорним шарикопідшипником

 

Рисунок 7.62. Упорний фланцевий підшипник з канавкою:

1 – шийка вала, 2 – щока, 3 – вкладиш, 4 – опора

 

 

Рисунок 7.63. Типи упорних напівкілець:

1 – шийка вала, 2 – щока, 3 – напівкільце, 4 – вкладиш, 5 – опора блока

 

 

7.3.7. Маховик

 

Маховик (7.21) являє собою масивний диск, штампований зі сталі чи відлитий з чавуну

(рис. 7.1, поз. 43). Він підвищує рівномірність обертання двигуна і використовується для

передачі крутного моменту до трансмісії (наприклад, через механізм зчеплення). На обід

маховика звичайно напресовують сталевий зубцюватий вінець, призначений для провертання

колінчастого вала стартером при пуску.

 

У сучасних ДВЗ отримують розповсюдження двомасові маховики (рис. 7.64), які

додатково виконують і функцію демпфера крутильних коливань.

 

Рисунок 7.64. Двомасовий маховик (Ford Mondeo)