Норма за ГОСТ 28084-89
Прозора однорідна пофарбована рідина
без механічних домішок
мінус 40
5. Корозійний вплив на метали, г/м2доба, не більше:
- мідь, латунь, сталь, чавун, алюміній
- припій0,2
6. Вспінюваність:
- об’єм піни, см3, не більше
- стійкість піни, с, не більше3
7. Набрякання гуми, %, не більше5
8. Водневий показник (рН), у межах7,5ч11,0
9. Лужність, см3, не менш10
0,1
Антифризи виготовляють за ГОСТ 28084-89, технічними умовами (ТУ) і регламентами.
Зокрема, за ТУ 6-02-751-86 випускаються охолодні рідини «Тосол» марок А (концентрат), А-40
та А-65, за ТУ 113-07-02-88 рідини «Лена» марок А (концентрат), А-40 та А-65, за ТУ 6-01-17-
30-85 рідину ОЖ-25ПГ із температурою початку кристалізації –25°С. Основні фізико-хімічні
показники охолодних рідин наведені у таблиці 10.2.
Таблиця 10.2. Марки антифризів, що виробляються у СНД
Показник
А
«ТОСОЛ»
А-40 А-65
А
«ЛЕНА»
А-40 А-65
ОЖ-25ПГ
Зовнішній вигляд
Кольори
Блакитна *
Без механічних домішок
Зелена, слабка
опалесценція
Жовто-
зелена
Температура початку
кристалізації, °С, не вище
-35** -40
-65 -35** -40
-65
-25
Щільність при 20°С, кг/м3
1140 1075-
1085-
1120-
1075-
1085-
Вспінюваність: об’єм піни, см3, не
більше
1100 1040-1055
30 50
Стійкість піни, с, не більше
Температура кипіння, °С, не менш 170
Примітка: * «Тосол» А-65 може бути пофарбований також у червоні кольори.
** Температура початку кристалізації «Тосола» і «Лени» марок А зазначена для
концентрату, що розведений дистильованою водою у пропорції 1:1
Концентрати як робочі рідини не застосовуються й призначені для одержання товарних
рідин марок 65 та 40 шляхом розведення їх водою. У таблиці 10.2 наведено залежність
температури початку кристалізації від змісту води в концентраті.
Таблиця 10.2. Залежність температури початку кристалізації від змісту води в концентраті
Зміст води, % за об’ємом
Температура початку кристалізації, °С
-21
-45
-65
-40
-24
В Україні за ТУ 88 264-08-93 виробляють антифриз ТОСОЛ – А40М. ("М" означає
"модернізований"), за ТУ У 24.6-1909405911-001:2005 "Рідини охолоджуючі "Антифриз-РИНО"
та "Антифриз-30" – відповідні марки рідин.
Виготовлювачі дають антифризам власні імена (“Тосол”, “Лена” і т.п.) або вказують
температуру їхнього замерзання (ОЖ-40, ОЖ-65).
ТОСОЛ – назва антифризу, що розроблений у 1971 р. у ГосНИИОХТ (Государственный
Союзный НИИ органической химии и технологии) для автомобілів ВАЗ замість італійського
“ПАРАФЛЮ”. Торговельна марка “Тосол” (слово "тосол" придумав один з авторів цього
антифризу – В.Н.Кір’ян. Воно утворено з "ТОС" – назва відділу, де працювали творці рецептури
(скорочено – технологія органічного синтезу), і "ОЛ" – за хімічною номенклатурою речовин це
закінчення показує, що мова йде про спирт) не була зареєстрована, тому її застосовують багато
вітчизняних виготовлювачів ОР. Але експлуатаційні властивості цих рідин можуть бути різними,
оскільки залежать від їхнього складу.
ГОСТ 28084-89 “Жидкости охлаждающие низкозамерзающие. Общие технические
условия” нормує основні показники ОР на основі етиленгліколю (концентрату, ОЖ-40, ОЖ-65):
зовнішній вигляд, щільність, температуру початку кристалізації, корозійний вплив на метали,
вспінюваність, набрякання гуми тощо. Але він не обумовлює склад і концентрацію присадок, а
також змішуваність рідин. Це, а також кольори ОР (синій, зелений, жовтий тощо) вибирає
виготовлювач. Стандартів, що регламентують термін служби антифризу й умови ресурсних
випробувань, поки немає. Технічна сертифікація ОЖ необов'язкова.
Імпортні антифризи в основному відповідають нормам ASTM та SAE. Вони
регламентують властивості концентратів й антифризів, виходячи з їхньої основи (етиленгліколю
або пропиленгліколю) і умов експлуатації. Наприклад, для етиленгліколевих ОЖ:
- ASTM D 3306 та ASTM D 4656 – для легкових автомобілів і малих вантажівок;
- ASTM D 4985 та ASTM D 5345 – для двигунів, що працюють у тяжких умовах
(довгостроково експлуатуються у режимах, що близькі до максимальної потужності, на
позашляховій техніці, великих вантажівках, у стаціонарних силових установках тощо). Причому
до цих ОР необхідно попередньо додати спеціальні присадки.
Крім загальних стандартів, багато виготовлювачів автомобілів застосовують свої
специфікації, з додатковими вимогами. Наприклад, норми General Motors USA – Antifreeze
Concentrate GM 1899-M, GM 6038-M або система нормативів G концерну Volkswagen.
Такі документи часто забороняють уводити в антифриз інгібітори корозії, що містять
нітрити, нітрати, аміни, фосфати, і обмовляють гранично припустимі концентрації силікатів,
бури й хлоридів.
Термін служби ОЖ. При експлуатації охолодна рідина старіє – концентрація інгібіторів у
ній поступово знижується, теплопередача зменшується, схильність до піноутворення
збільшується, а незахищені метали інтенсивно підвергаються корозії. Ресурс антифризу прямо
залежить від його якості й пробігу автомобіля. Старіння особливо інтенсивно, коли в систему
охолодження просочуються відпрацьовані гази або підсачується повітря.
Термін заміни антифризу пропонує виготовлювач ДВЗ або виготовлювач ОР. Але іноді
рідина старіє раніше, при цьому:
- утворюється желеподібна маса на внутрішній стороні горловини розширювального
бачка, при незначних негативних температурах (мінус 10ч15°С) у ньому помітне помутніння
(іноді як легка хмарина), випадає осад, а також частіше колишнього спрацьовує
електровентилятор радіатора;
- антифриз стає рудо-бурим (деталі системи підвергаються корозії). Таку охолодну рідину
потрібно замінити негайно, незалежно від того, скільки вона прослужила.
Вітчизняні ОЖ, що зроблені різними виготовлювачами за одними технічними умовами,
змішувати припустимо. Однак якщо номера ТУ неоднакові, антифризи часто несумісні.
Компоненти комплексів присадок можуть прореагувати один з одним і втратити свої корисні
властивості.
Температура кипіння ОЖ-40 при атмосферному тиску – не менш 108°С. Але в
передкиплячому стані рідини вже утворюються парові пробки, що порушують нормальну
циркуляцію в системі охолодження. Це може спровокувати перегрів двигуна. Тому при
постійній експлуатації у тяжких умовах (міські пробки, піщані дороги, бруд, сніг) бажано
застосовувати антифриз із підвищеною температурою кипіння.