А). Правильне планування експлуатації техніки.
При плануванні експлуатації техніки необхідно:
- для перевезення великої кількості вантажів на великі відстані необхідно використовувати автомобілі більшої вантажопідйомності;
- організація централізованих перевезень вантажів (підвіз в/частинам продовольства та ін.) ;
- максимальне скорочення "холостих" пробігів автотранспорту;
- завчасно проводити завіз вантажів в сприятливу пору року при доброму стані доріг (особливо у віддалених районах);
- правильно вибирати маршрути руху, використовувати кращі дороги, навіть якщо це приведе до деякого збільшення маршруту, а при рівноцінних дорогах вибирати найкоротші;
- при масових перевезеннях вантажів в склад автоколон включати невелику кількість машин (якщо дозволяє обстановка), при цьому швидкість руху машин буде більшою, а витрати ПММ меншими;
- не допускати зустрічних перевезень вантажів;
- скоротити далекі перевезення вантажів автотранспортом при наявності попутного більш економічного водного або залізничного транспорту;
- не використовувати вантажні автомобілі в якості легкових;
- скоротити до мінімуму непродуктивну роботу машин, літаків на місці (на землі).
Б). Технічний стан двигунів і машин;
Технічний стан машин е одним з основних факторів, що здійснюють вплив на витрату бензину, дизельного палива, масла і мастил.
Навіть дрібні поломки машин, що здавалося б не мають відношення до витрат ПММ, можуть стати причиною його значної перевитрати. З цієї точки зору нема другорядних вузлів і механізмів.
а). Паливна система.
Паливний бак і паливо-проводи повинні бути герметичними і не мати підтікань. Заливна горловина паливного бака повинна закриватися пробкою. Найбільш помітне збільшення витрати пально-мастильних матеріалів дає відхилення складу паливної суміші від оптимальної, яка залежить від регулювання карбюратора. Зниження тиску , що створюється паливним насосом, на 45% веде до перевитрати пального на 25% .
б). Система запалювання .
Суттєвий вплив на витрату бензину має система запалювання карбюраторного двигуна. Помилка в регулюванні зазору між контактами переривача збільшує витрату на 7-10%.
в). Система охолодження .
На витрату пального впливає стан системи охолодження і тепловий режим двигуна. Підвищення теплового режиму понад встановлену норму небажане, оскільки при цьому в карбюраторному двигуні зменшується коефіцієнт наповнення і створюються умови для виникнення детонації. Зниження температури охолоджуючої рідини в двигуні приводить до підвищення втрат на тертя, зниження економічності двигуна, погіршення процесу сумішоутворення та ін.
Нормальною температурою вважається : для автомобілів ЗІЛ-130, ЗІЛ-131, МАЗ-500, УРАЛ-4320, КАМАЗ-4310, КРАЗ-260 - 75-95град.
Підвищення або зниження температури охолоджуючої рідини приводить до збільшення витрати пального.
г). Ходова частина .
Неправильне регулювання гальм та ступиць збільшує витрату пального на 10-20%. Відхилення сходження передніх коліс від нормального збільшує опір кочення автомобіля, що може привести до збільшення витрат пального на 10-15%. при зниженні тиску в шинах автомобіля від 0,35 до 0,25 МПа витрата пального збільшується на 15%.
В). Техніка водіння машин водіями.
Поняття "техніка водіння" з точки зору економії пально-мастильних матеріалів включає в себе володіння водієм навиками економного водіння (вибір швидкості руху, правильне використання накату, підтримка найбільш вигідного теплового режиму двигуна, вміле користування гальмами та ін. ) і вміння водія своєчасно виявити і усунути несправність в дорозі. Водії, володіючи технікою економного водіння, можуть зекономити до 20-25% пального. Перед виходом машини з парку водії повинні завчасно ознайомитися з маршрутом руху. Економія пального починається вже з пуску двигуна. В холодний час року слід приймати міри для попереднього розігріву двигуна, що дозволяє зменшити витрату пального. Рух
можна починати при нагріві охолоджуючої рідини в системі до 40-60град.
Витрата пального залежить і від швидкості руху . Найбільша економія пального на вітчизняних автомобілях забезпечується при русі із швидкістю 35-50 км за годину. Використання накату при русі колісних машин по дорозі з плавними підйомами і спусками, що повторюються, дозволяє зекономити до 10% пального в порівнянні з його витратою при русі машин на горизонтальній дільниці.
Економію пального можна одержати при правильному користуванні гальмами і навпаки - невміле або несвоєчасне використання гальм веде до перевитрати пального.
Витрата пального залежить від способу розгону машини і вмілого користування передачами при русі машини. При початку руху з місця не слід затягувати по часу розгін.
Г.) Правильне застосування пально-мастильних матеріалів.
Найбільший економічний ефект, в тому числі економія, досягається при використанні тієї марки пально-мастильних матеріалів, яка передбачена для двигуна. На витрату бензинів і дизельних палив великий вплив здійснює правильне застосування в залежності від умов експлуатації техніки моторних і трансмісійних масел. Виходячи з цих умов, влітку застосовуються більш в'язкі мастила, взимку - менш в'язкі. Застосування при низьких температурах високов'язких літніх масел може викликати збільшення витрат пального на 5-10 %. При використання все сезонних загущених моторних масел за рахунок полегшення пуску холодного двигуна і скорочення часу його прогріву, а також за рахунок зниження втрат на тертя економія пального може скласти від 5 до 15 %.
Д). Збір і здача відпрацьованих нафтопродуктів.
Суттєвим резервом економії е збір і здача відпрацьованих нафтопродуктів.
Порядок здачі відпрацьованих нафтопродуктів викладений в інструкції, яка введена в дію наказом Заступника Міністра оборони України з тилу - Начальника Тилу ЗС України від 1994 р № 11.
Після відпрацювання встановленого терміну олива рахується відпрацьованою і підлягає заміні свіжою. Робота оливи понад встановлений термін веде до підвищеного зношення поверхонь, що труться, може викликати аварії і руйнування обладнання.
Відновлена (регенерована) олива може бути повторно використана за прямим призначенням в суміші із свіжою оливою в кількості 10-25 %.
Норми збору відпрацьованих олив при експлуатації, зберіганні і ремонті авіаційної і бронетанкової техніки встановлені:
- оливи для двигунів (авіаційні, автомобільні, дизельні) - не менше 25 %;
- оливи індустріальні (індустріальні, компресорні, турбінні та ін.) - не менше 35%.