Вказівка – це розпорядчий документ керівників органів та установ державної влади та місцевого самоврядування переважно інформаційно-методичного характеру, який створюють для організації виконання наказів, інструкцій та інших правових актів вищих органів управління.
Вказівки готують міністри, керівники органів, установ, об’єднань, організацій. Видають ці документи при оформленні відряджень, рішень поточних організаційних питань, а також з метою доведення до виконавців нормативних матеріалів. Право підписувати вказівку має перший керівник підприємства (установи) та його заступники.
Реквізити:
· назва відомства, закладу та структурного підрозділу;
· назва виду документа (ВКАЗІВКА);
· дата (дата підписання);
· місце видання;
· індекс;
· заголовок до тексту;
· текст;
· підпис;
· гриф погодження.
Текст вказівки складається з двох частин:
1) констатаційної (вступної);
2) розпорядчої.
Констатаційна частина традиційно починається такими словами: „Для…”, „Згідно з...”, „Про...”, „Відповідно до...” тощо, а закінчується переважно словами „ЗОБОВ’ЯЗУЮ”, „ПРОПОНУЮ” (останнє вживають тоді, коли виконавця не можна зобов’язати виконувати дії, що не належать до його обов’язків згідно з посадовою інструкцією), які друкують великими літерами та після них ставлять двокрапку.
Розпорядчучастину викладають у наказовій формі, наводячи заходи і дії, інколи вказуючи посадових осіб, які відповідатимуть за реалізацію цих дій, а також указують термін виконання завдань. Цю частину часто поділяють на пункти, які нумерують арабськими цифрами.
Оформляють вказівки на бланках (загальних чи спеціальних) формату А4.
Зразок:
Міністерство вугільної промисловості України
Добровільне виробниче об’єднання з видобування вугілля