1. Дипломатичні документи – це:
а) одна із форм дипломатичної діяльності, спрямована на здійснення цілей і завдань зовнішньої політики;
б) участь у міжнародних конгресах, конференціях чи нарадах;
в) повсякденне представництво держави за кордоном, здійснюване її посольствами та місіями, і ведення ними політичних та інших переговорів з дипломатичним відомством країни перебування;
г) висвітлення в пресі позицій уряду з тих чи інших зовнішньополітичних питань.
2. Дипломатичні документи випускаються у світ:
а) органами виконавчої влади;
б) органами самоврядування;
в) органами зовнішніх зносин;
г) засобами масової інформації.
3. До структурних частин текстів дипломатичних документів належать:
а) протокольна формула;
б) пролог;
в) смислове ядро;
г) аргументаційна частина;
ґ) викладення фактів.
4. Протокольна формула – це:
а) звертання до особи, якій адресований документ, висловлення поваги до адресата на початку документа і заключний комплімент у кінці дипломатичного документа;
б) суть документа, відображення позиції держави з того чи іншого питання;
в) виклад причин, наведення підстав, які спонукають, дають право виступити з цим дипломатичним документом;
г) точні формулювання, їх відповідність, пропорційність переліченим фактам.
5. Смислове ядро – це:
а) звертання до особи, якій адресований документ, висловлення поваги до адресата на початку документа і заключний комплімент у кінці дипломатичного документа;
б) суть документа, відображення позиції держави з того чи іншого питання;
в) виклад причин, наведення підстав, які спонукають, дають право виступити з цим дипломатичним документом;
г) точні формулювання, їх відповідність, пропорційність переліченим фактам.
6. Аргументаційна частина – це:
а) звертання до особи, якій адресований документ, висловлення поваги до адресата на початку документа і заключний комплімент у кінці дипломатичного документа;
б) суть документа, відображення позиції держави з того чи іншого питання;
в) виклад причин, наведення підстав, які спонукають, дають право виступити з цим дипломатичним документом;
г) точні формулювання, їх відповідність, пропорційність переліченим фактам.
7. Протокольні формули застосовують у таких документах:
а) особистих посланнях глав урядів і держав;
б) особистих і вербальних нотах;
в) пам’ятних записках, переданих кур’єром;
г) посланнях.
8. Обсяг дипломатичного документа визначає:
а) протокольна формула;
б) смислове ядро;
в) аргументаційна частина;
г) викладення фактів.
9. Дипломатичне листування – це:
а) кореспонденція керівників держави;
б) сукупність різного роду офіційної кореспонденції та документації дипломатичного характеру, за допомогою якої здійснюються зносини між державами, одна з основних форм зовнішньополітичної та дипломатичної діяльності держави;
в) листування зовнішньополітичних відомств.
10. Видами дипломатичного листування є:
а) послання;
б) декларація;
в) довідка;
г) відозва;
ґ) телеграма.