Вч. На минулому уроці ми познайомилися з жанром української пісенної творчості, який характерний тільки українському народові.
Це – думи. Вони оспівують ратні подвиги українського народу, проповідують суспільну та сімейну мораль. Думи відрізняються від пісень імпровізаційно-речитативним оповідним характером мелодики.
Виконавцями дум були кобзарі, бандуристи, лірники.
Розповідь про кобзарів на Запорізькій Січі
На Запорізькій Січі існувало кілька шкіл, серед них – і кобзарська. Є історична згадка, що там навіть формували кобзарську сотню зі співців, що під час бою вміли застосувати шаблю та пістоль.
Якось у лютій битві між козаками та яничарами ніхто не міг здобути перемогу. Тоді гетьман дав наказ кобзарській сотні підтримати вояків.
Як заграли кобзарі «Метелицю», з гиком, свистом під градом стріл і куль, так неначе хто підмінив смертельно втомлених козаків. Де й сили взялися для атаки! Турки не витримали навального удару і в паніці кинулися навтьоки.
Кобзарі ніколи не корилися ворогам. За правду, яку вони розповідали, за підтримку бойового духу українського народу їх грізно карали.
У кожній бандурі – коштовна перлина :
Душа кобзаря – співця України.
Бо пісня про волю навік зостанеться,
Із серця у серце вогнем переллється.
А струни бандури сумують і плачуть.
В них наше минуле озветься неначе.
І ділиться болем, і душу лікує.
Хто серцем багатий, той спів цей почує.
Відомими кобзарями, що уславили свої імена відданим служінням музі та народу, були
Остап Вересай, Гнат Гончаренко, Федір Кушнерик, Іван Кравченко-Крюковський, Євген Адамцевич.
Пізніше, коли Січ було зруйновано, саме кобзарі повертали сучасників до минулого, нагадуючи, хто вони, чиї діти, ким закуті у ланцюги кріпацтва.
Тарас Шевченко назвав книгу своїх віршів «Кобзар» і утвердив цим невмирущість народних співців.
Образ кобзаря у вірші Т. Шевченка «Перебендя» та в образотворчому мистецтві
Послухайте уривок із вірша Тараса Шевченка
І поміркуйте, чия доля описана в ньому.
Перебендя старий, сліпий, - Хто його не знає?
Він усюди вештаєшся Та на кобзі грає.
А хто грає, того знають І дякують люди:
Він їм тугу розганяє, Хоть сам світом нудить.
Попідтинню сіромаха І днює й ночує;
Нема йому в світі хати; Недоля жартує
Над старою головою, А йому байдуже;
Сяде собі, заспіває: «Ой не шуми, луже!»
Заспіває та й згадає, Що він сиротина,
Пожуриться, посумує, Сидячи під тином.
Отакий-то перебендя, Старий та химерний!..
Заспіває, засміється, А на сльози зверне…
У вірші розповідається про долю старого кобзаря – перебенді, про його мандрівне життя, сповнене труднощів і випробувань.
Коли ви слухали вірш і розглядали репродукції картин, то напевне звернули увагу на те, що образ кобзаря створювали і поети, і художники.
Репродукції картин доповнили вірш Тараса Шевченка, хоч і написані вони різними авторами та в різний час.
ІІ. Слухання. «Дума про козака Голоту»
III. Виконання музичної розспівки .
Вч. Співаючи пісню «Ой на горі та й женці жнуть!», ви помітили, що закінчується вона нотою фа, а біля скрипкового ключа записано знак сі - бемоль. Якщо в мажорній пісні тонікою є нота фа, а біля скрипкового ключа записано знак сі – бемоль, то пісня написана у фа мажорі.
Заспівайте звукоряд фа мажор. У ньому слід співати не сі , а сі бемоль.
IV. Продовження розучування пісні „Ой на горі та й женці жнуть”
Вч. Демонстрація української народної пісні „Ой на горі та й женці жнуть”
Продовження розучування пісні „Ой на горі та й женці жнуть”
Караоке. Пісня „Ой на горі та й женці жнуть”